Вісті з фронтів. 08.05.2024
Активні напрямки. Східна операційна зона.
1. Куп’янський напрямок.
Противник продовжує наступальні дії з метою виходу до бар’єрного рубежу по річці Оскіл на ділянці між Куп’янськом та Боровою. Зокрема:
– Передові підрозділи перегрупованого в район с. Синьківка 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) зі складу 11-го армійського корпусу (АК) противника, очевидно, підсилені визначеними підрозділами 25-ї окремої мотострілецької бригади, продовжують повільно просуватися північно-східніше та північно-західніше Синьківки. Наскільки я розумію, їм вдалося протягом кількох крайних діб просунутись у лісі на північ від села й взяти під контроль ту його частину, яка лежить східніше залізниці.
– Підрозділи 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї танкової армії (ТА) противника, схоже, повністю зайняли як Кислівку, так і с.Котлярівка (якщо пам’ятаєте, я казав, що українським військам таки доведеться звідти вийти, бо обороняти охоплене з трьох боків селище буде вкрай важко, так і сталося) й навіть просунулись західніше них на південь від залізниці. Тут “на вістрі” атак противника – підрозділи 26-го танкового полку 47-ї тд.
– Водночас спроби противника (1-й та 15-й мсп зі складу 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії\мсд) атакувати в районі с. Табаївка призвели до просування противника лише на пару позицій відділення.
Загалом, ситуація на Куп’янському напрямку, очевидно, має всі шанси найближчим часом “різко загостритися”. Противник продовжує інтенсивні атакуючі та штурмові дії у смузі між залізницею та автодорогою Куп’янськ – Сватове, поступово просуваючись у бік Степової Новоселівки (південніше цього села залізниця та автодорога сходяться). А також він наростив зусилля по дирекції Синьківка – Петропавлівка, перегрупувавши сюди 7-й омсп, який має значний досвід атакуючих дій.
І, схоже, поки противнику вдається поступово відтісняти наші війська на обраних напрямках і ділянках. Причому командування УВ “Запад”, ймовірно, ще не задіяло ті сили, які розраховує ввести після “прориву” оборони ЗСУ, на який воно очікує.
Поки ЗСУ не можуть завадити розвитку наступу противника на Куп’янському напрямку, який отримав сталу перспективу на своє продовження та навіть розвиток.
Ймовірно, найближчим часом на нас очікує “падіння” Синьківки, інтенсивні ар’єргардні бої ЗСУ на північ від східної частини Куп’янська, а також за Степову Новоселівку, Піщане та Берестове.
2. На Лиманському, Сіверському напрямках.
– Північно-східніше с.Невське концентрованими зусиллями передових підрозділів своєї 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) противнику вдалося відбити один взводний опорний пункт (ВОП) і кілька позицій відділення. Його аналогічні спроби південно-східніше с.Новосадове закінчились невдачею.
– Введені в бій нещодавно додаткові підрозділи 164-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника південніше с. Діброва та на північний захід від нього після перших своїх невеликих успіхів зараз ведуть безуспішні атаки, не маючи просування на цій ділянці.
Загалом, очевидно, що противник на Лиманському напрямку вперто намагається повністю витіснити наші війська ЗАХІДНІШЕ р. Ч.Жеребець і вийти на північному фасі Сіверського виступу до р. Сіверський Донець на максимально широкому відтинку. Й докладає до цього значних зусиль.
Наприклад, 144-а мотострілецька дивізія (мсд) 20-ї ЗВА майже повністю введена у бій (задіяні всі три її мотострілецьких полка – 254-й, 283-й та 488-й мсп, а також значна частина її 59-го танкового полку).
На даний момент, очевидно, противник трохи переніс свої зусилля на північ від напрямку на Терни та Ямполівку, намагаючись “зрізати” північну частину нашого плацдарму (між Макіївкою та Тернами), наступаючи на Невське з північно-східного напрямку (з боку Площанки) та у бік Новосадового з південно-східного напрямку.
Що стосується безпосередньо Сіверського напрямку, то протягом кількох крайніх діб противник силами передових підрозділів бригад свого 2-го армійського курпусу (АК) 6-ї, 7-ї та 123-ї омсбр здійснив чергові атакуючі дії в районі с. Білогорівка (верхн.), по напрямку Золотарівка – Верхньокам’янське, південно-західніше с. Спірне (явно намагаючись просунутись у бік Івано-Дар’ївки) й вздовж залізниці з південно-східного напрямку у бік Виїмки.
Я би у цьому контексті відзначив вперті та наполегливі дії 51-го парашутно-десантного полку (пдп) зі складу 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника у напрямку на Роздолівку та його спроби “допомогти” своїм колегам з 119-го та 137-го пдп зі складу тієї ж 106-ї пдд, які явно намагаються пробитися “на північ” на відтинку між Веселим та Роздолівкою.
Наскільки я розумію, у справі ліквідації всього Сіверського виступу (плацдарму) ЗСУ полкам 106-ї пдд противника відведена “руководящая и направляющая роль”.
Омріяний командуванням 2-го АК противника вихід на рубіж Сіверськ – Званівка, очевидно, у “самостійному режимі” видається їм поки малоймовірним. Але, на думку тамтешнього російського командування, “вместе с российскими дЮсантниками” це здається їм цілком реальним.
Очевидно, командування УВ “Юг” одночасно з активними наступальними діями на Краматорському напрямку, в районі м.Часів Яр (напрямок докладання головних його зусиль), прагне одночасно вирішити й “проблему” Сіверського виступу.
Однак, також очевидно, що спосіб для цього воно обрало не найкращій – витіснення ЗСУ з Сіверського виступу шляхом впертого, лобового тиску зі сходу та південного сходу. Це призводить до достатньо парадоксальної ситуації.
Складається враження, що в нього просто для цього не вистачає сил. Хоча, з формальної точки зору, тут їх цілком достатньо, – тут діє 3 окремих мотострілецьких бригади 2-го АК (6-а, 7-а та 123-а омсбр) та навіть повнокровна дивізія повітряно-десантних військ 106-а пдд, причому всіма своїми 3-а парашутно-десантними полками (пдд) – 51-м, 119-м та 137-м пдп. Це не рахуючи різноманітних дрібних “приватних” шойговських банд із так званого “Добровольческого корпуса” (ДК). І все одно просування у них або мінімальне, або взагалі відсутне.
* * *
Завтра-післязавтра найбільш актуальне – Краматорський та Покровський напрямки.
Поговоримо про “драматические” зусилля командування противника “зберегти темп наступу”.
Й так, момент “обрання” настав, часи “наступу скрізь і зразу” підійшли до свого логічного завершення. Саме зараз командування противника буде “окончательно” вирішувати на всю кампанію 2024 року, де саме йому йти в “очередной яростный поход”. І я сильно підозрюю, що це буде для кремлівських стратегів останньою спробою “победить в этой затянувшейся войне с нацизмом”.
Кринки.
У командування групи військ «Дніпро», поки що генерала Теплинського, виникає дилема на рівні суїцидального пату, а саме: що робити в ситуації, коли «верховний» назвав біле чорним, а ти вже другий місяць маєш удавати, що це так, коли навіть на місцевому рівні «говорячі голови» тикають тебе синім хрюкалом у калюжу, вказуючи, що це не так.
По суті, путін підставив Теплинського та й кужугета разом із ним. Таким чином, путін вирішив набити собі балів перед виборами, показати результат, якого немає, заявивши, що Кринки – під контролем РОВ. А це не лише й близько не так, але й гірше – зона втрати контролю розширюється. Хто винен? Звичайно ж, не закомплексований недомірок КДБшник, а фермер-оленевод, аматор різьблення по дереву тувинської зовнішності і ось цей генерал-недодесантник, який поняття не має, як форсувати водні перешкоди та ім’я якого не згадають, навіть якщо його ліквідує ATACMS M57E1. Більше будуть говорити про саму ракету, ніж про кволого Михайла.
Як би там не було, а РОВ, які зараз намагаються пошарпаними 26-м МСП 70-й МСД 18-й ОВА і 328-м ДШП 104-й ДШД відновити контроль над Кринками, втрачають острови на Дніпрі.
Нещодавно Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський вже повідомляв про повернення контролю над островом Нестрига, але є нюанс. Про хороші новини слід повідомляти опісля, якийсь час почекавши. У свою чергу, РОВ, намагаючись перетасовувати своїх шісток по лівому берегу, зважаючи на розширення неконтрольованих зон, втратили контроль ще над одним водно-твердотілим об’єктом.
Спеціально для вас, дорогі друзі, карта дніпровських островів. Те, що називається, вибирай який саме той!
Далі буде!
* * *
Ситуація навколо Часового Яру ускладнюється.
Командування РОВ, не отримавши до 7 травня, дня інавгурації російського малорозмірного маніяка, гідного результату (захоплення або одного з найближчих сіл, або одного з кварталів у східному секторі міста), і тим більше без перспективи цього результату до 9 травня, пішло ва-банк. Те, про що я і попереджав якийсь час тому, а саме…
Не створивши умов для наступу на Часів Яр через захоплення квартету Богданівка-Іванівське-Кліщіївка-Андріївка, а лише маючи проміжні, неповноцінні результати, РОВ розпочали формування ударної групи для початку штурму міста.
У той час, як по самому місту переважно працюють підрозділи 331-го ПДП 98-й ВДД та 11 ОДШБр, а по Кліщіївці 88 ОМСБр 2 АК та 1307 МСП 6 МСД 3 АК, у ближній тиловій зоні формуються штурмові підрозділи у складі 217 та 331 ПДП 98 ВДД для подальших штурмових дій. Загальна кількість штурмовиків спочатку становить від 150 до 300 тіл.
Основна мета першого етапу штурмових дій – взяти під контроль “Канал” та район “Новий”. Напрямки для основного удару по трасі 0506 із Хромового на “Канал”, а також через лісгосп “Німецький” – Ступки Голубовські-2 і фактично Сіверський Донець. Тобто по півночі в обхід Іванівського, що продовжує у своїй північно-західній частині залишатися під контролем СОУ.
Таким чином, каталізація наступу на Часів Яр стартує з другої половини травня і навіть трохи раніше, з урахуванням темпів формування штурмових груп. Перші підрозділи будуть готові до кінця цього тижня. Чи кинуть їх у штурми наступних вихідних? Як м’ясо для розвідки боєм – швидше так, ніж ні.
Підтримуємо наших захисників, допомагаємо їм усіма можливими способами. Настає складний період, який їм належить вистояти непомірними силами та непомірною ціною.
Фото: 117 окрема механізована бригада
