Стратегія і тактика нашої перемоги
У нас постійно намагаються започаткувати “дискусію”, що “нам потрібна стратегія війни”. Автори меседжа про “стратегію війни” насправді просто намагаються підмінити цим меседжем в суспільній свідомості формулу “стратегія перемоги”.
Бо “сховатися під кущем/згорнутися калачиком/відкупитися від агресора всім, що забажає” – це теж стратегія війни. А от “тренуватися, підтягнути союзників, розбити ворога” – це стратегія перемоги.
Друге нам підміняють першим.
Стратегія перемоги України:
- забезпечити себе надійними союзниками.
- позбавити РФ союзників.
- здобути технологічну перевагу, накопичити ресурси, нанести зриму поразку ворогу.
- позбавити путіна підтримки, розвалити єдність рашки.
- скористатися її внутрішнім конфліктом, укласти союз з місцевими елітами, забезпечити перемогу нових національних демократичних держав замість колишньої росії.
Це стратегія.
А тактика:
- давити на обличчя РФ санкційною подушкою.
- нарощувати бомбардування російського ОПК, економіки, інфраструктури. Територія в них велика, ППО не вистачає, жирних цілей повно. Наших умовних 100 ракет будуть ефективніші за їхні 100. І відновитися, як нам, Захід їй не допоможе.
- дружити з Китаєм, а не кричати про “вісь зла”. Щоб він не допомагав рашці відновлюватися.
- вести дипломатію з Китаєм, сприяти поширенню серед китайських еліт думки, що легше забрати територій РФ після її розпаду, ніж примарні перспективи захоплення Тайваню. Нам треба, щоб в китайській Компартії перемогла фракція антиросійська, а не антиамериканська.
- вбити приток нафтової виручки путіну. Знищити його економіку, як економіку СССР у 80-х. Те, чого домагався Байден у 2022 році, зірваною угодою з Саудівською Аравією і, як не дивно, Іраном. Нам потрібно, щоб країни Бл. Сходу або забрали частку ринку рашки собі, або збільшили пропозицію на ринку, щоб обвалити ціни.
- посприяти цьому блокуванням нашими дронами порту Новоросійськ (20-30%% нафтового експорту РФ). Ударами після виборів США не тільки по переробці нафти, а вже і по видобутку, зберіганню, перевалці сирої нафти. Санкції США на тіньовий танкерний флот РФ мають почати блокувати експорт із інших портів.
- постійно дякувати і ставити на п’єдестал всіх представників еліт і народи, які нам допомагають. Як показав випадок з Джонсоном, “місце в історії” на стороні світла – аргумент, що працює.
- налагодити зрозумілу мобілізацію до лав ЗСУ. Не пиляти ногу тупою пилою, а призивати велику кількість і постійно, як було з хвилями АТО/ООС. І не “до кінця війни чи каліцтва”, а з чітким терміном служби – 2 роки. Це зробить мобілізацію нормою і здолає думку про можливість відпетляти, завівши блог “як розмовляти з ТЦК”. Дати суспільству розуміння чітких перспектив.
- якісно навчати не тільки поповнення мобілізованих, а і командний склад якісному стратегічному управлінню військами.
- не кидати ветеранів після звільнення, а відновлювати, сприяти залученню на вищі позиції в суспільстві, ніж вони мали до війни.
- внутрішня пропаганда має сконцентруватися на поясненні суспільству безальтернативності шляху до перемоги, небезпечності домовленостей. Лише пасіонарні еліти роблять власні країни успішними. Наші пасіонарії десятиліттями змушені відбивати зовнішню загрозу. Лише перемігши орків тут і зараз, ми вперше за століття отримаємо шанс подолати внутрішні проблеми. Перемога – не гарантія, а шанс збудувати “країну мрій”. Замороження війни – гарантія фіксації попереднього болота, корумпування наших еліт ворогом, руйнація нас зсередини, позбавлення нас перспектив.
- відродити свободу слова. Якщо для цього треба зібрати протести – зібрати їх. Відсутність критики влади з боку суспільства привела не до єдності, а лише до роз’єднання суспільства. Суспільство небезпечно розчаровується, бо побачило, як чинушки зірвалися з цепу і крадуть у нього майбутнє. Критика влади – це те, що нас посилює, а не послаблює.
- фінансування Заходом нашого виробництва зброї просувати і підтримувати всіма силами. Українець-виробник зброї – це воїн, від якого залежать тисячі інших воїнів.
- на фронті триматися в обороні, виснажувати наступальний потенціал ворога, він не безкінечний.
- дочекатися Ф-16, накопичити наступальний запас у 10 тисяч авіаційних бомб, 200 тисяч 155-мм снарядів, 150 тисяч FPV-дронів, 1 тисячу ракет повітря-повітря. Висипати це на голови орків 1) досягши раптовості, 2) на вузькій ділянці ворожої оборони, 3) впродовж короткого періоду часу. Прорвати лінії оборони ворога, вирватися на оперативний простір, досягнути локальної зримої перемоги з оточення, розгрому і полону великого угрупування ворога.
- зламати ворога зримою поразкою, спровокувати у Москві бунт проти путіна, укласти угоду з будь-якою фракцією серед московитів на наших умовах, дати їй вивільнити збройні сили з України і кинути в Москву на ту частину еліт, яка буде проти.
- в цей час паралельно озброїти трофейною російською зброєю демократичні національні рухи по росії.
- підтримати їх. Гарантувати їм умови, що відвоювання свободи від Москви забезпечить їм залишення їх ресурсів на побудову їхнього Дубаї, а не на московські імперські забаганки.
- не дати цим рухам програти.
Ось це – стратегія і тактика ПЕРЕМОГИ. Інше – стратегія відстроченої поразки.
Залужний восени у своїй статті написав: нам потрібний якісний технологічний ривок, який дозволив би зберегти життя наших воїнів і долати ворожі мінні поля. Це абсолютно правильна думка. В Першій світовій війні теж здавалося, що війська застрягли в окопній війні і перемогти неможливо. А в 1916 англійці винайшли танки і раптово прорвали німецький фронт.
Рік тому ніхто не вірив, що ми зможемо знищити російський флот. А зараз сміємося. Бо сьогодні вже і винаходити нічого нового не треба. Boston Dynamics уже винайшов за нас собаку-робота, який механічною лапою на спині відкриває дверну ручку, ходить по сходах, танцює і стрибає сальто. Замість щупа поставити АГС і кулемет M240 і пустити сотнями на макак в окопах. І будемо сміятися, що за рік до перемоги плакалися про ТЦК і “неможливість перемогти такого сильного ворога”.
