День, коли тіло, яке є Верховним Головнокомандувачем, по факту відчуває, що воно – випадковий пасажир. День, коли побратими і посестри однаково – воїни. День, коли ті, хто воював, постачав, волонтерив, сприяв, підтверджують – якщо треба, то знов не питання. День, коли мало хто в голос, але майже усі адекватні подумки визнають – наш вибір війна до Перемоги, інакше ті, хто не повернувся, лишилися в бою дарма. День не сліз, а стиснутих кулаків. День «Дякую!». День, коли Героїка придушує малоросійське гречкосійство. День Справжніх. Слава Україні! Слава Героям!
Читати далі