Зі святом, Арта! Бережи вас Бог!

 

Петро Порошенко

Вітаю «богів війни», воїнів ракетних військ та артилерії зі святом!



Артилерія завжди була головною вогневою силою українського війська і била точно в ціль.

Російські окупанти вже не раз відчули на собі міць наших гармашів.

Гордий за те, що мав честь бути Верховним Головнокомандувачем таких мужніх воїнів.

 


Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

Коли смерть присяде на бруствер, спитає – “Ну що тут ти?”,
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал.

Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо – “Прийняв. Тримайтеся, пацани”.
Решту слів не почую. Бо знову накрив “приход”.

Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки – без декларацій і мит.

Навіть янголи завмерли в небі – як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.

А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.

“Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!”
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, Арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма…

Зі святом, #Арта! Бережи вас Бог!


Alexey Petrov
Алексей Петров

Если на войне за твоей спиной нет пряморукой артиллерии, ты – потенциальный двухсотый. Это аксиома. Не сегодня, так завтра оккупанты пронюхают, что батальон никто не прикрывает, и тогда молись. Но Боги войны всегда были рядом. Наверное, понятие смелые не совсем будет уместно. Скорей, бесстрашные и где-то совершенно безбашенные!

Ленка… Да-да, я не оговорился, хрупкая девушка, умудрялась вытаскивать свою батарею «стодвадцатых» туда, куда нельзя было. Безрассудно это. Неправильно. Так не делают. Но ей было всё равно, правильно это или не правильно. Если со второго залпа она не накрывала цель, то считала это личной трагедией. Если бы на стволах своих минометов она ставила зарубки, там бы не было пустого места. Ещё в начале пятнадцатого о ней ходили легенды.

– Что у вас с минометами?
– Только «васильки».
– А стодвадцатые?
– Откуда?
– Плохо… Кстати, тут девчонка стоит с двумя стодвадцатками за нашей спиной. Такое исполняет…
– В смысле девчонка?
– В прямом… Командир батареи. Россиян как веником подметает. Ближе чем на три километра подойти не могут. Гы-гы… (Ехидный смех). Они, ублюдки вонючие, даже представить не могут, что это баба их тут минусует каждый день…

Филигранная работа наших Ивы, Бронзы, Сарматов, десантника Судака, нацгвардейских Бормана, Волена, Стоматолога, Клинов, Дантиста, Бабушки, Кактуса, Хохла… Помощь соседей справа и слева (30-я бригада… ну вы поняли, парни, да?!) спасли тысячи жизней и мою, наверное, тоже.

Спасибо вам, Боги войны! И с праздником!


Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Гармашів – зі святом!

Аби кожен снаряд та ракета – в ціль.

Прикрийте.
Дістаньте.
Накрийте.

Поділитися:
Share

Share