З Днем народження, наш Президенте!
Ми познайомилися в 98 році, я була ведучої політичного ток-шоу на телеканалі «Інтер», а Порошенко тоді вперше став нардепом, новим обличчям 😛 , одним з наймолодших в ВР того скликання.
В 2002 він керував виборчою кампанією «Нашої України», опозиція посіла перше місце на парламентських виборах, я ж доєдналася до цієї сильної політичної команди як прес-секретар В. Ющенка.
А потім був жовтень 2003, поїздка НУ в Донецьк, де нашому літаку не давали посадку, ворота аеропорту були заварені, а зала забита тітушками з кастетами та ПТУшниками з плакатами «Путін – наш президент!»… і ПП ламав ворота аеропорту, щоб змогли вийти ми та іноземні посли. Колись я напишу книжку, і там обов’язково буде сторінка про перший після Помаранчевої Революції візит вже президента Ющенка в Москву і про перші його призначення, серед яких були Порошенко та Тимошенко.
А в травні 2014 ПП подзвонив мені відразу після перемоги і попросив стати його уповноваженою з мирного врегулювання на Донбасі. Й під час тієї важкої весни він поїхав вже в захоплений зеленими чоловічками Крим і був єдиним українським політиком, який мчав на наш прикордонний пункт в Ізварине, де вже вольготно, під воплі істеричних тіток, розгулювала гебня.
За роки свого президентства він мав пару тижнів відпустки і мучив свою команду ненормованим графіком, робочими суботами-неділями і безкінечними відрядженнями світом і країною. В нього точно непростий характер, він жорсткий і буває розлюченим. Але я дякую, що п’ять найважчих для країни років могла допомагати там, де було можливо і потрібно. Й за те, що члени команди мають право голосу, а не сприймаються лише як «100% свої люди», це теж важливо.
Я пам’ятаю Армію в 14 і зараз, дипломатичний фронт в 14 і потім. ПП вдалося сформувати антипутінську коаліцію в світі та бити ворога на всіх майданчиках і фронтах. Він, як і всі ми, дуже любить перемоги, але, на відміну від багатьох, вміє гідно приймати поразки. Він сильний.
У нього не найлегший рік в житті. Але точно не найгірший, бо поряд чудова родина, команда, об’єднана ідеологією, і мрія – стати депутатом Європейського парламенту. Хороша стратегічна мрія. Бажаю її здійснення 🙂
З Днем народження, справжній Президенте України!
До речі, уродини Петро Олексійович зустрічатиме не вдома, а на засіданні високого рівня в польському Сопоті, де спробує хоч трохи мінімізувати катастрофічні наслідки “дипломатії” свого тупого наступника…
І ще одне. Наш Президент (той, що з великої літери, а не це зелене непорозуміння) молодший від мене на понад рік. Це можна було розгледіти ще кілька років назад. Але за ці роки президентства його голову щедро посріблила сивина. Що ж, одні йдуть до влади, щоб золотити кишені, інші жертвувати собою та вкривати скроні сріблом. Я гордий, що лідер, до команди якого маю честь себе зачисляти, виявився саме з когорти тих других, які завжди в меншості – чесних, патріотичних і самовідданих.
Успіхів Вам, пане Президенте, а ще хоч трошки миру й спокою в цій збожеволілій країні.
Спасибо. Вот именно так, спасибо, а не “с днем рождения”.
Спасибо за этот год Вашей жизни. Во время которого Вы снова не отступали и не сдавались, как и в предыдущие годы. И не отступили. И не сдались.
Спасибо за то, что не было стыдно. За то, что не было противно. За то, что не было страшно. За то, что служили Украине и ее народу. За то, что не сломались.
Спасибо. И с днем рождения, мой Президент!
Фото © Алиса Бирюкова
Вітаю Президента України вільної, України гордої, України європейської!
Низький уклін за епоху поступу вперед і зміцнення потенціалу держави на всіх рівнях.
Дай, Боже, Вам здоров’я і радості в колі люблячої родини і гідних людей, здатних бути вдячними і відданими.
Многая літа, мій Президенте! 💛💙❤️
Навіть якщо б Порох не зробив нічого крім надати можливість у строю на Хрещатику в День Незалежності відповісти “Героям Слава!” на військове вітання Головкома ЗСУ, мабуть, тільки за це я був ви йому вдячний, бо десятиліттями навіть уявити собі таке було важко.
Але його зусиллями зроблено набагато більше, в тому числі і такого, про що мріяли століттями, і що стане видно лише з відстані пройденого часу.
Така доля державника, яку він обрав та не розміняв на роль “рубахі-парня” в пошуках дешевої популярності.
За цю позицію його цінують українці з державницьким менталітетом, поважають в світі та ненавидять в Кремлі.
А День народження – то особисте, просто зайвий привід отримати підтримку однодумців та вдячність тих, хто на неї здатний.
Маю честь приєднатися до всіх привітань 🙂
Я много лет поздравляла словами.
Такими, что за мной потом бегали разнообразные мизерабли с горящими хвостами.
А сегодня вместо слов будет гифка.
Потому что Филл – чортов гений.
С днем рождения, Президент.
Для тех кто, в танке: написание слова Президент с заглавной буквы как бы намекает, кого конкретно я поздравляю 🙂
Петр Алексеевич, с безднем!
Вам не хватило самой малости – народа, который умеет не прое*ывать все полимеры и учиться на своих ошибках.
Скоро зеленого понесут на палке по Майдану адепты доллара по 8 и бесплатного всего остального.
А вы, Петр Алексеевич, далеко не уезжайте, вам потом снова это все разгребать.
Тримайтеся поруч, i дякую вам за цi 5 рокiв перемог, поразок, але нiколи не сорому.
Гарний день, щоб озирнутися на зроблене.
Це була славна битва… хоч для багатьох вона стала останньою.
Гарний день, щоб відчути підтримку мільйонів братів і сестер по зброї.
Вони тримають свою ділянку лінії вогню зі спокійним серцем, доки Ви тримаєте свою.
Гарний день, щоб дати волю мріям про Перемогу
Попереду ще багато славних битв, які загартують Україну.
З Днем народження, Петро Порошенко!
З Днем народження, пане Президенте України!
Дякую Вам, Петре Олексійовичу, за все, що ви особисто зробили для України в той час, коли ми усі стояли біля прірви!
Нехай завжди Бог оберігає вас та вашу родину!
Слава Україні!
Слава нації!
Вітаю, мій Президенте!
Дякую, мій Президенте!
За врятовану Україну.
За гордість називатись українкою.
За реанімовану з мертвих і відроджену армію.
За суб’єктність держави.
За Мову і Віру, як невід’ємні атрибути Незалежності.
За створену антипутінську коаліцію, що хай би як, але завдає свої нищівні удари.
За незламну впевненість в те, що сильній і вільній Україні – бути – попри всі тимчасові негаразди.
В надважкий час, коли, здавалось, крах неминучий, Ви взяли на себе відповідальність.
Ви змогли. Ми зможемо.
ПиСи: і велика подяка за найсмачніші в світі солодощі – як же без цього! 🙂
З Днем народження, Президенте!
Один відомий письменник (далеко не порохобот) якось ще до виборів в розмові мені зізнався, що протягом останніх п’яти років жити йому стало справді краще. Справа не в грошах – їх заробляти він навчився задовго до Революції Гідності. Справа – у відчуттях. Зник страх. Стало зрозуміло, що Україна нарешті твердо рухається в правильному напрямку. Що вибору між цивілізацією і Москвою більше нема, і загроза потрапити в обійми Москви – в минулому.
Як показало життя, заспокоюватися було зарано. Обійми Москви нині знову постали перед нами у всій своїй потворній привабливості – від пафосних імперських парадів до балалаєчно-часниково-видрижечного «а ти мєня уважаєш?!» Проти тих, хто захищав Одесу від захоплення ватниками, порушують кримінальні справи. Генералів, що їх звинувачують у Іловайській катастрофі, роблять керівниками Генштабу. Блокують децентралізацію. Знищили парламентаризм. У наших громадян, що живуть на прифронтових територіях серце зупиняється від перспективи «розведення військ» – читай, від загрози, що терористи приходитимуть в їх дім зі зброєю безкарно.
А лише півроку тому я бачив зовсім інше. Я бачив Асоціацію Україна-ЄС. Я бачив людей, які оцінили переваги безвізу. Я бачив, як військо перевдягалося у форму «укропіксель», у фліски та у берці на мембрані, бачив, як армія отримувала тисячі одиниць техніки та безпілотники, яких раніше не було. Я бачив, як Україна на 7 пунктів покращила показник корумпованості по Transparency. Бачив, як Україна увійшла до першої п’ятірки експортерів харчів до ЄС. Ми не купували газ у Москви, і Москва нам стала винна за газ, а не навпаки. Я бачив, як в Україну зайшли Ryanair та IKEA. Як експорт України до країн ЄС зріс до 42% від загального. Я бачив, як ще живі повстанці УПА стали учасниками бойових дій, а українське військо почало вітатися «Слава Україні! Героям слава!». Я бачив, як Україна здобула власну помісну Церкву, визнану світовим православ’ям, – те, що називали нездійсненим і нереальним. Я бачив Е-декларування, «ProZorro», скасування печаток, відкриття електронних реєстрів майнових прав. В рейтингу Doing Business Україна піднялася до 71 місця. Я бачив, як частка української мови на радіо і телебаченні зросла до 75%, і як разюче побільшала кількість нових книжок українською мовою. З’явилося якісне українське кіно. Я бачив школи і дитсадки, які будували в селах, де запрацювала децентралізація. Я бачив…
Я бачив, як країна іде в правильному напрямку – напрямку реформ. В напрямку на Захід. До цивілізації. Геть від совка і бражко-газової імперії «Третього Риму». Я бачив блискучі перспективи в майбутньому. Це були дивовижні п’ять років.
Можна довго сперечатися щодо ролі особистості в історії. Але якось так постійно складається, що Франція з Бонапартом – це одне, а з Бріаном – дещо інше. Є різниця між Британією з Тетчер і Британією з Джонсоном. І вже точно є різниця між Україною з Порошенком і Україною… з Януковичем? З Ющенко? З Кучмою? Безумовно є. У випадку України – особливо. За Порошенка Україна мала децентралізацію, безвіз, Томос та нову армію. А до Порошенка?
У нашій країні все дуже персоніфіковано – політика, бізнес, громадське життя. Від лідера у нас залежить дуже багато. Тому подобається нам це чи ні, але з одним лідером Україна йде шляхом реформ (а не казок), а з іншим вона йде шляхом деградації (а не казок – казок не існує). З Порошенком Україна йшла шляхом реформ. І це його, і в першу чергу – його заслуга.
У день народження Петра Порошенка хочеться йому просто подякувати. Дякую вам, пане Президенте. Дякую, що дали змогу трошечки пожити в Україні сподівань, надій і світлих перспектив. Все мине, громадськість, яка мріє про президента-чародія, переконається, чарівників не існує. Не існує гарних керівників – існують ефективні керівники. Час все розставить на свої місця. Пам’ять про часи, коли Україна рухалася в правильному напрямку, залишиться. І Україна знову повернеться на правильні рейки. Це теж буде заслугою президента Петра Порошенка.
З Днем народження, президенте!
Це Він отримав від мене найбільше критики і гідно витримав її, це Він миттєво відреагував на мій заклик додати драйву і додав його разом з дісторшеном, це Він перший поповнив свою бібліотеку моєю книгою ЗНАЙ НАШИХ.
Це мій ПРЕЗИДЕНТ, з яким я вперше в житті відчув себе частиною України, як держави!
З Днем народження, пане Президенте!
За єдине ціле – за Україну, за герб, за прапор і за президента не шкодуватиму ні сил, ні життя!
Слава Україні!
Петре Олексійовичу, ми з вами не близькі друзі, але якщо порівняти наші ідеологічні спрямування та цілі, ми з вами побратими.
Петре Олексійовичу, дякую за ту планку, на яку ви підняли нашу дипломатію, нашу армію, адже це найголовніші функції вашого президентства.
Дякую за те, що ви не здаєтесь навіть після програшу на виборах, бо якби там не було, країна в нас одна!
З днем народження вас!
Натхнення вам!
Ми поруч.
Вперта Історія не буде нікого питати, коли розставить все на свої місця.
Вона не буде слухати, що про кого говорили, навіть якщо говорили, зриваючись на крик. Вона відокремить факти від домислів, а сказане від зробленого.
І те, що залишилося, запише в підручники.
Кожен запам’ятовує щось важливе. Щось справжнє.
Я запам’ятаю Катеринівку. Нещодавно взяту нами під контроль Катеринівку.
І то, як я виводив його до хлопців на точку в 800 метрах від ворога. І як він перевищив вдвічі всі ліміти “часу ризику”. І на ВОПі, і на зустрічі з мешканцями, на відстані в 1000.
Як поводився і що говорив.
Є речі, які не можна зіграти. Вони або є, або немає.
Якщо ти справжній – це видно. І мені це було видно. І всім було видно.
З Днем народження, Верховний!
Порохоботом бути складно. Ти мусиш розбиратися в історії, економіці, грамотно писати, і, бажано, знати іноземні мови.
Порохобот – це не про політичну силу. Це про Україну. Це про віру не в месію та холодильник, а про те, що головний ворог у Кремлі, нашій боротьбі не одне століття, і ліпше ми передамо своїм внукам меча, аніж кайдани.
Порохобот – це коли за вдячність своєму Президенту дорікають люди, що репостять вірша про маму ріму.
Порохоботом бути втомлює. Ти мусиш постійно відбиватися від нападів зрадофілів, русофілів та зелефанів, які один до одного чомусь дуже лояльні. Ти завжди повинен чути питання “Хто убив Гандзюк”, але не маєш права у відповідь запитати: “Хто убив Тимчука і Комарова?”. Тому що опонент вже не пам’ятає, хто це.
Це постійний супротив пропаганді та інтелектуальна праця.
Порохобот – це бути в меншості. Але у такій, яка нікому не продасться, нікуди не дінеться і в більшості своїй складається із найкращих людей.
Порохобот – це тоді, коли багато хто соромиться свого вибору через 100 днів, не пошкодувати щодо свого жодного разу протягом п’яти років.
Путч так путч, Петре Олексійовичу! Лупайте сю скалу, а ми будемо тилом.
Многая Вам літа і з Днем народження!
Фото на заставці © Михайло Палінчак
