Популізм – зло. І тероризм – зло

Як думаєте, дочекаємося реакції керівництва «Слуги народу», не кажучи вже про керівництво держави, на теракт у Керецьківській сільській раді на Закарпатті, вчинений «слугою»?

Уже майже доба минула. Керівництво мовчить. Натомість «позитивні блогери», телеграм-канали з владного пулу та ботоферми ненависті просто захлинаються у спробах… виправдати «слугу»-терориста.

Це дуже небезпечно. Совкова ненависть до виборних органів чи місцевих рад, а чи й парламенту – це протилежне європейському розумінню представництва.

У Європі представництво виникло як спосіб протидії народу сваволі влади. Адже у влади – правоохоронні органи, спецслужби, ресурси… Тому на «повстання» дуже непевна надія. Та й несе небезпеку для самої країни, якщо прибігати до цього зачасто. Тому й домоглися громадяни створення представницьких органів.

І тому скрізь, в усі часи, диктатори і кандидати в диктатори шельмують парламенти і місцеве самоврядування. Тому й потурають бажанню частини суспільства «порєшать кулею і гранатою» свої питання. Тому й знімають фільми з розстрілом парламенту…

Власне, відсутність офіційної реакції «слуг» на теракт та інформаційна вакханалія виправдання терориста лише поглиблюють загрозу. Бо створюють небезпечні ілюзії у частини громадян, що так «можна».

Такий безвідповідальний підхід «слуг» може дорого коштувати країні. Але й «слугам» також. Адже це вони – партія влади. І вони мають найбільше місць і у Верховній Раді, і в місцевих радах…

Добре… Давайте спочатку. Бо подія з депутатом, який наче не був почутий, і, щоби довести свою думку, приніс в тісне приміщення бойові гранати, набула великого розголосу. Багато хто вважає, що так і треба робити, бо влада (навіть на місцях, в маленькому населеному пункті) знахабніла вкрай. А це значить, що прийшов час ставити її на місце в такий спосіб. Щось не так, не по справедливості, не так як я… ви… вони вирішили та хочемо, гранату кинув і все! Нова ера у такого роду відносинах – Гранатне право. А шо? Просто! Ніяких тобі звернень. Паперів. Очікувань! Нервувань!

Хтось мені може, ну хоча би поверхнево, намалювати чернетку того піздеця, який наступить в такому випадку в нашій з вами країні, яка і без того щодня вмивається кров’ю? У кого більше гранат, той і правий? Я правильно зрозумів? Ну якщо ми вже подумки готові перейти до додаткових аргументів своєї справедливості. Знаєте, що буде потім? А потім гранати полетять в інший бік. Почнеться гранатний пінг-понг. Приклад? Та запросто. Прийшли нахабні решали до депутата, який (або яка) гарна людина. І стоїть суто на охороні законів та інтересів громади. Але у тих, хто прийшов, є своє поняття справедливості. Їм просто треба. Земля. Ліс. Будівля. А ще у них є гранати. Десятка два. Різних.

А потім Гранатне право само по собі еволюціонує до Кулеметного права. А що? Набагато зручніше. Можна дистанційно доводити аргументи. Пакетами. Себто чергами. Продовжувати? Чи зупинимось на чернетці?

Так! Влада оху@ла. Вкрай!

Так! Гроші пиздять такими темпами, що Янукович кожного дня шепоче «Гля! А шо, так можно было?»… Але це не значить, що ми мусимо перетворити свою рідну Україну на Сомалі. Спробуйте це зрозуміти. Бо тоді на пʼять гранат врешті-решт колись отримаємо чиюсь фахову думку з РПГ. А потім… потім… потім.

І в той же час є що сказати представникам влади усіх рангів, які зненацька вирішили, що ось прийшов їх золотий час, і після них хоч повінь. Хочу їм на дещо відкрити очі. Зараз в країні майже мільйон людей, які зі смертю на ти і кожного дня стріляють цигарки у старої з косою. Людей, які думками гинуть щодня. А якщо ні, так і говорять собі «О бля! Ну значить, не сьогодні». Людей, в порівняні з якими герой Шварценеггера з фільму «Коммандо» шмаркач із рогаткою. Людей, які свій fpv-дрон вам заведуть у хвіртку, потім у ванну кімнату, а потім за шторку, де ви миєте свою дупу… і в дупу. І все це з неймовірною, хірургічною точністю… Жодна приватна охорона не врятує. І ці люди тепер можуть як спокійно та вельми гостинно посміхатися, гуляти вулицями тримаючи дитину за руку, обіймати дружину та батьків, так і за секунду перетворитися на машину для вбивства. Не будите те, з чим ви ніколи не впораєтеся.

Не знали? Здивовані? Ну тепер знаєте…

Ні. Це не значить, що тепер ви мусите йти на поводу їх бажань, але ви, падлюки, нарешті мусите згадати просте слово – ЗАКОН! І те, що в країні йде війна. І коли «вы трёте» по ресторанах, хтось в той момент вмирає на фронті, захищаючи вас, бо ви не можете, у вас річний абонемент у спортзал і важливі справи.

І ще. Згадайте про всяк випадок стару приказку «На кришці труни, багажника немає».