Заборонити фінансування некритичних потреб під час війни!
Сьогодні я із другом сидів на лавці біля озера. Ми торочили за життя і ситуацію на фронті, згадували загиблих і роковини, що наближаються по кожному з них. Поруч сиділа якась жінка, вклинилась в розмову і… немає сенсу все переказувати, але вона якось дуже просто, по-людськи, зі сльозами на очах запитала:
– Поясніть мені, чому ми, на 1,5 роки війни досі скидаємось на дрони і антидронові рушниці?
Я не знаю, як так співпало, але дорогою додому, в машині я слухав інтерв’ю на радіо НВ Марії Берлінської.
Там вона якраз в унісон розповіла про те, як росіяни наростили виробництво дронів; як Україна з жартами про “весільні дрони” фактично на порядок відстала в цьому питанні; наскільки це небезпечно; як всім у владі наче і не фіолетово, але віз і нині там, а росія складає ті ударні дрони вже десятками тисяч на місяць.
Якщо що, аналогічні думки про шалене нарощування виробництва ланцетів прозвучали і в постах Павла Вернівського.
Ми дійсно нині спостерігаємо найбільшу в історії людства війну дронів і складається враження, що таки так – у кого дронів буде більше, той і переможе. Бо та ж бронетехніка, яку ми отримуємо від Заходу випалюється дронами на раз-два. Годі вже казати про пікапи.
Але пишу я цей пост не для того, щоб зрезюмувати – “Берлінська сказала, що нині ситуація катастрофічна на відміну від того, що там каже телемарафон” (бо все так і є).
Те, наскільки важко нашим воїнам на фронті, відомо кожному волонтеру, хто спілкується з бойовими бригадами, кожній матері, батьку, дружинам, чоловікам, дітям усіх наших бійців, що на передовій.
Пишу я це тому, що мені найбільше зрезонувала думка Марії наприкінці інтерв’ю. Про герб на монументі, про музей Голодомору і про бруківку на Хмельницького. Я б сюди ще додав ремонт кільцевої дороги в Києві з новим газоном на розділювальній смузі, повсюдне перекладання гранітних бордюрів на нові гранітні бордюри та іншу маячню імені міцних господарників і учасників майбутніх політичних перегонів.
Вибачте, я ж мовчав з цього приводу скільки міг, але дивлюсь, що це не тільки мене дивує.
Ситуація саме тому і катастрофічна, що ми не тільки воюємо проти потужної держави, яка ще достатньо не ослабла, а тому, що чомусь хтось у високих кабінетах вирішив, що війну завершено.
Коли треба було зрізати бюджетні видатки, то Ви не переживайте – тим же науковцям порізали все дуже сильно. Так само було, впевнений, і з купою інших бюджетних сфер.
Про блокування податкових накладних різних приватних бізнесів в цих фейсбуках не читав тільки лінивий.
Про заборону мати прибуток підрядників МО на думку держаудиту – теж.
Повернути акцизи на пальне? Зараз.
Комунальні платежі? Секундочку.
Державі на війну потрібні гроші. Це все ясно і зрозуміло. Волонтери і суспільство саме тому і закривають критичні потреби бійців власними силами, бо зайвих коштів у держави – нуль. Пікапи, дрони, лопати, масксітки і купа інших позицій – все за суспільний кошт.
Але на дороги, пам’ятники, газони, стадіони, а ще ж є алеї-вишиванки (якщо Ви не чули, лишу в коментарях посилання на чудове інтерв’ю Святослава Літинського про потребу в забороні фінансування некритичних потреб під час війни) – на це все гроші, виявляється, є…
Вибачте за мою наївність… Я не закінчував академій управління державою, не був у помічниках депутатів і маю вкрай спрощене розуміння процесів, але…
А можна засунути в дупу пішохідний міст із нізвідки в нікуди, пояснивши інвесторам, що хай нам краще придбають дрони?
А можна засунути в дупу бруківку на Хмельницького, спрямувавши ці кошти на централізовану закупівлю пікапів – нових, з заводу – і комплектування ними батальйонів?
А можна третій шар асфальту – безумовно потрібний – на Окружній настелити тоді, коли стане ясно, що по ньому гарантовано буде кому їздити?
А можна гроші приватного інвестора замість безумовно потрібного герба спрямувати на підготовку інженерів, що збиратимуть станції РЕР, РЕБ, дрони, антидронові рушниці?
Про півмільярда на музей Голодомору – при тому наскільки мені болить ця тема – я взагалі промовчу.
Це ж сюрреалізм.
Кожна гривня – це життя на фронті. Це не фігура мови.
Так, не можна країну поставити на паузу. Так, важко провести межу, де щось точно треба, хоч і війна, а від чогось можна відмовитись. Але ж коли ідіотизм ситуації зашкалює – чи є хтось дорослий в Мінфінах, бюджетних комітетах, Міноборони, який схопиться за голову, грюкне текою по столу і заволає: “Ви тут подуріли всі зі своїми барабанами і овочерізками, чи шо?”.
Я не пам’ятаю, хто це сказав – чи Матяш, чи Сайгон, – війна стрімко перетворюється на АТО-2. Не треба так. Вдруге країна такого не витримає. Зараз вже стоїть скиглення, що біженці мають все менше намірів повертатися, а з АТО-2 ситуація взагалі ризикує перетворитися на безнадійну.
Я простіше скажу – якщо когось сильно бентежить стан бруківки на Хмельницького чи герб на монументі от прямо зараз, то у цього “когось” очевидні проблеми з тверезою оцінкою реальності. І там або час вимикати телевізор з телемарафоном, або час спілкуватися з правоохоронними органами, держаудитом, податковою, митниками, економістами з СБУ, ДБР, НАБУ та купи інших інстанцій, ім’я яким Легіон.
Вибачте, якщо когось демотивував чи ошелешив, але ж сил ніяких немає спостерігати цей крінж.
Марія Берлінська, дяка, що лупаєш.
Дякую кожному бійцю, хто продовжує вигризати метр за метром.
Дякую кожному волонтеру, хто продовжує конвертувати збори в корисні штуки, і кожному донатору, хто, не зважаючи на дивність ситуації, продовжує донатити.
Світанок близько, але землю йому назустріч обертають ЗСУ. Не варто про це забувати. І зайві кілька мільярдів некритичних витрат їм би дуже допомогли.
А тепер до роботи.
Майте тиху ніч.
Наша команда неодноразово вимагала ввести мораторій на будь-які бюджетні витрати, які можуть почекати до закінчення війни.
Головний пріорітет – ЗСУ. Виробництво своєї зброї. Розвиток ВПК. Підтримка солдатів і їх родин. Все інше другорядне.
Вимагали збільшення фінансування Армії ще до великої війни. Але ж дороги! Вони були пріоритетом…
Барабани, плитка, памʼятники – все це відлуння великого будівництва, на яке 4 роки тому присіла нова команда. Й ці корупційні потоки їй надто припали до душі.
Зараз є спроба повісити весь цей дерибан на місцеве самоврядування, наїхати на мерів за нерозумне використання бюджетів.
Але маю нагадати, що 23 лютого 2022 року КМУ прийняв постанову, якою заборонив витрачати місцевим бюджетам кошти на будь-що, окрім захищених статей видатків. Тому всі ці барабани неможливі без благословіння від кураторів із Центру.
Як відомо, опозиція зараз ніяк не впливає на формування порядку денного парламенту. Тому всі бюджетні закони ставлять і проходять без нас.
Щодо музею Голодомору. Ми сьогодні робимо все можливе, аби світ визнав Голодомор геноцидом українців. За кожною резолюцією парламентів світу велика дипломатична робота, переконання і інформування. 90-річчя вшанування памʼяті жертв Голодомору є важливим для історичної памʼяті, але поділяю думку тих українців, які наголошують, що заходи можуть проходити в рамках існуючого меморіалу і памʼятника, музей добудуємо після Перемоги.
Коли в порядок денний поставили зміни до бюджету для фінансування Музею, «ЄС» це підтримала, було б дивно, якби ми не голосували. Але зараз докладемо всіх зусиль для парламентського контролю, аби ці кошти використали максимально прозоро, аби не допустити розкрадання й корупції.
Коли глава президентської фракції критикує нецільове використання коштів, то варто нагадати, що вся повнота влади зараз у Зеленського і слуг. Тому це питання до самих себе.
В ВР, до речі, є ТСК щодо військової міжнародної допомоги імені Устінової, і, згідно з проміжним звітом цієї комісії, з міжнародними поставками в нас все добре, а от корупцію в закупівлях зброї вона не розслідує.
Пора повертати парламенту справжню функцію контролю. Негайно повертати годину запитань до уряду, і КМУ в залу, аби відповідали і звітували. Канал Рада має висвітлювати діяльність ВР і дебати, а не співати оди ОП.
На Суспільне мають повернутися програми журналістських розслідувань. Єдиний марафон – це покривання корупції та безкарності.
Й не питайте, чому ми не в НАТО. Варто частіше дивитися в дзеркало.
А «ЄС» відтепер наполягає на повному мораторії на будь які витрати, що не стосуються ЗСУ. Це стосується і каналів ДОМ/Freedom, які розпиляли чергові мільйони на новорічні комедії. Про це глава президентської фракції, до речі, мовчить.
Кожний візит на сайт Prozorro – це наче відкриття порталу у пекло.
Я розумію, що перший переляк давно пройшов, і дехто повернувся до звичних дєлішек. Витратити мільйони і мільярди на молоточки до барабанів, квіточки, дидактичні матеріали про вітроенергетику, стадіони і іншу фігню в той час, як нам потрібні дрони, спецзасоби і тисячі людей опинились без даху над головою – це злочин і зрада.
Всі можливі і неможливі кошти мають бути спрямовані на виживання – людей і держави в цілому. Музей і заміна гербу безперечно потрібні, але вони почекають. Бо якщо витрачати гроші на них, а не на оборону, то в новозведеній будівлі музею скоро буде «музєй сво», а на Батьківщині-матері – триколор. Озеленені вулиці не радуватимуть око, якщо вони будуть всіяні трупами. А модні «дидактичні матеріали» можуть не знадобитися, бо з окупацією зʼявляються дитячі катівні, де не до навчання.
Це не високі слова – гроші рятують життя. І тих, хто воює, і тих, хто дуже «втомився» від війни за їхніми спинами. Так, я добре розумію, як працює бюджет, і вже давно потрібно було прийняти відповідні зміни, які дозволили б перенаправляти гроші на воєнні потреби. Бо так, якщо гроші виділили на квіточки, на них не можна, за законом, купити турнікети, а якщо на молоточки – то на них не купиш дрон. Але постійні «піднімання бойового духу» і заколисування казками про відпочинок в Ялті вже у серпні, здається, вже зробили свою брудну роботу. Ворог, даруйте, не щьолкав, ці півтора роки. Він вчився, набував досвіду і закуповував ніштяки. І вся ця фігня зі стадіонами і молоточками може надто дорого нам обійтись.
У мене в друзях багато управлінців і людей, компетентних в цих процесах. Підкажіть, що з усім цим бл*дством можна зробити? Щоб це було дієво, а не просто помітингувати на кухні в Фейсбуці.
Місцеві бюджети та ЗСУ
Увага, лонгрід.
Знову беру на себе відповідальність пояснити, знову понесеться в коментарях, але що поробиш, хтось же має.
Звісно, я не можу та і не буду давати вам аналіз по інших містах, але я можу вам пояснити, як це відбувається в Києві.
Ще на передодні повномасштабного вторгнення, усвідомлюючи важливість допомоги ТрО містом, ми з колегами розробили програму міського бюджету з назвою «Захисник Києва», яка передбачала виділення коштів для ремонту приміщень та закупівлі меблів і оргтехніки для створення в районах міста батальйонів ТрО і бригади відповідно. Київ був першим містом, хто це зробив, далі особисто я поділився досвідом з ветеранами з Братів по Зброї, які стали депутатами різних рівнів після місцевих виборів, таке в нас правило, ділитись позитивними і важливими кейсами, десь встигли прийняти подібні програми, десь ні.
23 лютого була прийнята постанова КМУ, згідно якої місцеві бюджети обмежувались своїми видатками тільки на захищені статті. Чому, спитаєте, 23-го це відбулось, за день до вторгнення ворога, тому що напередодні ВРУ було введено правовий режим надзвичайного стану. Пізніше (я маю на увазі, вже після повномасштабного вторгнення) КМУ розширив перелік видатків місцевих бюджетів. Ми потім повернемось до цього моменту.
ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ В ЗАКОНОДАВСТВІ
Я хотів би, щоб ви це зрозуміли.
Місцеві бюджети не можуть і не мають права використовувати свої кошти за юридичними межами свого адміністративно-територіального поділу. Тобто київський бюджет не може допомагати військовим частинам, які мають юридичну адресу за межами Києва.
Тепер пройдемось по тому, чим допоміг Київ військовим частинам, які зареєстровані юридично в Києві.
Повертаючись до постанови КМУ, в ній пізніше розширили перелік видатків, і це дозволило:
Всього за 2022 рік: 842 746 830 грн
Медичні послуги – 5 993 000 грн
Капітальний і поточний ремонт приміщень – 64 601 800 грн
Забезпечення заходів призову на військову службу – 2 882 000 грн
Військова форма/взуття – 173 654 500 грн
Бронежилети/Шоломи – 102 088 000 грн
Безпілотні літальні апарати – 212 349 500 грн
Транспорт – 44 526 500 грн
Ремонт/відновлення військової техніки – 50 000 000 грн
Приціли/ПНБ – 63 157 500 грн
Радіостанції – 28 580 700 грн
Прожектори (для антишахедних груп ) – 24 770 000 грн
Генератори – 18 551 130 грн
Інше (акумулятори, автомобільне мастило та інші розходники ) – 51 662 200 грн.
Всього за 2023 рік : 260 422 240 грн
Капітальний і поточний ремонт приміщень – 17 939 070 грн
Забезпечення заходів з призову на військ. службу – 2 872 000 грн
Шоломи – 37 800 000 грн
Радіостанції – 13 332 700 грн
Транспорт – 18 850 500 грн
Приціли/ПНБ – 36 929 290 грн
Безпілотні літальні апарати – 33 989 670 грн
Інше (різні розходники і не тільки ) – 98 709 510 грн.
Всього від початку повномасштабного вторгнення Київ допоміг на 1 млрд 103 млн 169 070 грн.
ВСІ ОФІЦІЙНІ ЗВЕРНЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН КИЄВА З ЗАПИТОМ НА ДОПОМОГУ БУЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ.
На минулій сесії обсяг програми «Захисник Києва» збільшений, оскільки потреби нікуди не ділись і точно будуть надходити від військових частин Києва.
І так, якщо є місцеві ради, до яких звертались військові частини за допомогою офіційно, і вони їм не допомогли, а заклали кошти на, наприклад, стадіон, – це просто ганебне явище.
Є ще проблема в небажанні офіційно звертатись до місцевих бюджетів, бо це геморно для фініків військових частин, або просто вони не знають, як проводяться оборонні закупівлі, адже часто кошти місцевого бюджету передаються конкретній військовій частині для закупівлі конкретної послуги чи товару, а тут вже виникає відповідальність у конкретних посадових осіб конкретних в/ч, звісно, простіше попросити у волонтерів. Це проходили в 2014-2022 роках, правда, Юрій Бірюков?
Але якщо ви не знаєте, як це робиться, то, наприклад, Неллі Стельмах проводить лекції та заняття для відповідальних осіб у військових частинах. До речі, її частина закрила багато потреб за рахунок міського бюджету.
Стосовно барабанів і іншої незрозумілої фігні для укриттів – це вже відповідальність районних бюджетів районних адміністрацій, голів яких призначає президент.
І ще, є велике питання до центрального бюджету, бо саме на ньому найбільша відповідальність за фінансування сектору оборони!
Київ – єдине місто в країні, яке з ПДФО передає в центральний бюджет 60%, всі інші 40%.
А, і постамент «Батьківщина-Мати» в Києві не є зоною відповідальності Києва і не буде змінюватися за рахунок міського бюджету, там відповідальність міністерства культури. До речі, здається, всі ці зміни плануються за рахунок меценатів.
Ще раз цей пост не несе виправдальний характер, цей пост несе характер пізнавальний.
Чи відміняється зрада, чи ні, звісно, вирішувати вам, я не можу впливати на ці процеси…
Доповідь закінчив депутат Погребиський.
Підпишіть петицію “Обмежити некритичні витрати для зростання обороноздатності”!
Фото: Київавтодор
