В літературі не можна зняти серп і молот і повісити на їх місце тризуб
А знаєте, що мені нагадала дискусія про Батьківщину-Матір? Розмови про те, чи варто знати, вивчати і шанувати геніїв української літератури, які жили і працювали за совєтів.
Це тема геть не нова і вона насправді серйозна. Але проблема літератури в тому, що в текстах цих авторів неможливо нічого змінити. Умовно кажучи, в літературі не можна зняти серп і молот і повісити на їх місце тризуб.
Неможливо взяти і переписати, наприклад, другу частину загалом, на мій погляд, геніальної поеми Миколи Бажана “Число”, яку починала писати ще вільна людина, а закінчував уже раб комунізму і сталінської системи, розуміючи, що потрібно писати саме так. Неможливо взяти і визнати, що все, що цей “раб системи” написав згодом, усе погане і комуняцьке. Бо це не так. Бо був і “Політ крізь бурю”, і “Бабин Яр”, і гарна лірика періоду так званого “третього цвітіння”, і купа перекладів.
Тому в літературі потрібен, як на мене, зважений підхід, де нічого не можна скасовувати і змінювати, але можна наголошувати і підкреслювати те добре, що зробив той чи той автор. А от на монументальному мистецтві я не розуміюся.
