Росія захоплює понад 20 кв. км території України на день. Чи означає це успіх наступу
Майже щодня надходять повідомлення про просування російських військ на Донбасі або про взяття ними чергового українського села. Тяжке, а місцями критичне становище оборонних частин ЗСУ визнають як українські, так і західні джерела. Кремль демонструє рішучість захоплювати нові території та небажання йти на компроміси.
Заяви російських пропагандистських ресурсів з приводу нинішньої ситуації сповнені оптимізму, звучать навіть припущення про швидке обвалення української оборони. Однак багато обізнаних Z-блогерів оцінюють становище російської армії не так райдужно, а деякі навіть б’ють на сполох. У чому річ і що відбувається на фронті?
Темпи просування російських військ помітно зросли з осені 2024 року. За оцінками американського Інституту вивчення війни (ISW), з 1 по 25 листопада 2024 року російські війська зайняли 574 кв. км території України – тобто середня швидкість просування склала 22 кв. км на день. Подібні дані наводить агентство Reuters – за його даними на 28 листопада, з початку місяця російська армія захопила більше 600 кв. км української території.
Разом з тим, як зазначає ISW, російським військам необхідно взяти під контроль ще понад 8 тис. кв. км території, щоб досягти поставленої Кремлем самоцілі захоплення всієї території Донецької області. За нинішніх відносно високих темпів просування на це потрібно приблизно рік, але аналітики не впевнені, що росіяни зможуть зберегти набрану швидкість.
“Україна ще має кілька добре захищених міст у Донецькій області, таких як Слов’янськ і Краматорськ, які російські війська, ймовірно, не зможуть захопити так швидко, як села і поля біля Покровська”, – пише ISW.
Очікування штурму
Саме в районі Покровська на захід від Донецька російський наступ йде найбільш енергійно. Днями українські військові, які обороняють місто, розповіли телеканалу CNN, що ситуація критична: за їхніми словами, противник уже перебуває за 5,5 км від Покровська, підтягує війська і готується до штурму. Вони також скаржаться на брак особового складу, особливо піхоти.
“Тому ми часто бачимо ситуації, коли ворог неконтрольовано проникає в уразливі зони”, – розповів телеканалу командир підрозділу безпілотників із позивним “Схід”.
Але інший військовослужбовець ЗСУ, Євген Ієвлєв, повідомив виданню “РБК-Україна”, що оборона Покровська та сусіднього Мирнограда значно покращилася порівняно з минулим роком – побудовані нові фортифікації, які значно міцніші і краще сплановані.
Зараз російська армія намагається обійти Покровськ з півдня, їй вдалося увійти в село Жовте і кілька сусідніх населених пунктів. Одночасно вона кинула великі сили на ліквідацію так званого “курахівського виступу”, розташованого південніше.
Приблизно половина самого Курахового вже захоплена, у місті йдуть бої. Ситуація ЗСУ на цій ділянці ускладнюється наявністю “кишені” у трикутнику Успенівка-Трудове-Єлизаветівка, звідки українські частини необхідно відводити через небезпеку оточення. Інша неприємність для ЗСУ полягає в тому, що російські війська атакують і на захід від Курахового – в напрямку сіл Богатир, Розлив, Сухі Яли – і погрожують перерізати основну трасу постачання уздовж річки Вовча.
Тривають російські атаки і на північний схід від Курахового – в районі селищ Зоря, Сонцівка і Вознесенка.
Ще один небезпечний для ЗСУ напрямок – район Великої Новосілки за 35 км на південний захід від Курахового. Російські війська підійшли до цього укріпрайону зі сходу та продовжують атаки з півдня і південного заходу, очевидно, з наміром узяти його в кільце.
Як заявив речник Одеської військової адміністрації Сергій Братчук, Велика Новосілка служить важливим логістичним пунктом, а її втрата може нести додаткові загрози для міст Запорізької області Гуляйполя та Оріхова. Крім того, захоплення Великої Новосілки дає російським військам можливість просування в південно-східну частину вже Дніпропетровської області – про такі плани російського командування раніше повідомляв ISW.
Чому ЗСУ не вдається стримати російський тиск на Донбасі
З цього приводу є різні думки. Багато хто говорить і про зміну тактики російського командування, яке все частіше стало вдаватися до координованих атак розосередженими піхотними групами одночасно на різних напрямках.
Говорять і про відмову від лобових штурмів укріпрайонів (хоча навряд чи в цьому є щось нове), і про брак особового складу, а також озброєнь для оснащення вже мобілізованих українських солдатів (про це нещодавно заявив радник Зеленського Дмитро Литвин).
Але є й інші цікаві точки зору, зокрема, експертів по різні лінії фронту.
Як пише український військовий оглядач Костянтин Машовець, схильність російського командування до “обходів та охоплень” очевидна і зрозуміла.
“Але щоразу це чомусь знову стає відвертим “одкровенням” для командування оперативно-тактичного рівня ЗСУ. У процесі планування та організації ведення бойових дій воно знову і знову намагається утримувати і захищати “основні вузли” зі слабкими, а то й взагалі не прикритими флангами”, – вважає він.
“Добре, коли противник, з тих чи інших причин, не може обійти їх, як це зараз відбувається в районі Часового Яру, і він змушений штурмувати/атакувати в лоб. Але в переважній більшості випадків з такими складнощами він у реалізації своїх задумів (планів) не стикається”, – зазначає експерт.
За його словами, в результаті ЗСУ все одно доводиться залишати оборонні райони, часто з необов’язковими втратами, тому що інакше російські війська, що наступають, просто переріжуть шляхи постачання: “Так було в Авдіївці, так було у Вугледарі, Селидовому, так зараз противник робить в районі Курахового і, очевидно, у більшому масштабі спробує це зробити протягом зими в Торецьку і Покровську”.
Машовець вважає, що українське командування, судячи з його реакції, усвідомлює задуми супротивника.
“Однак, скоріш за все, у нього просто не вистачає сил і ресурсів реагувати на ці дії супротивника достатньою мірою”, – вважає він.
А на думку російського військового блогера, автора телеграм-каналу “Гра в ЦивіліZацію”, командування ЗСУ зробило велику ставку на Сили безпілотних систем (СБС), і зараз йому не вистачає резервів, щоб закрити всі напрямки, за яким атакує російська армія.
“З одного боку, їхні окремі батальйони безпілотних ударних авіаційних систем завдають нам величезних втрат, на сьогодні про якийсь паритет або нашу перевагу у втратах треба забути, “в полі” цього немає з моменту штурму Авдіївки, і за такої тактики, якої ми дотримуємося, не буде ніколи більше. Авіація та УМПК, звичайно, згладжують цей рахунок, але “загалом”, а от на полі бою картина давно не на нашу користь”, – пише він.
“Але з іншого боку, у СБС немає своєї піхоти, і яких би втрат вони не завдали, утримати територію вони не можуть нічим. Рано чи пізно російська піхота дістається до хилого “укріпа” і вбиває або змушує тікати його захисників, попри сотні витрачених для їхнього захисту FPV. Підсумок ми бачимо на карті”.
За його словами, такі дії російських військ – “безперервна, нескінченна розвідка боєм, коли маса військ дрібними групами б’є то туди, то сюди, і намагається прорватися там, де противник слабкий”.
“За такої тактики, коли треба проломити масою людей масу дронів і вбити кілька людей в “укріпі”, підготовка військ особливого впливу на результат бою не має, звідси і тижнева “підготовка” нових контрактників перед відправкою в бій, – вважає блогер. – Це, неправильно, звичайно, і до приходу весни у нас можуть скінчитися люди, якщо втрати при наступі по всьому фронту не вдасться знизити”.
“Противник збирає сили для нового удару”
Цікава й думка ще одного Z-блогера, автора телеграм-каналу “Рыбарь”. Він стверджує, що українська сторона недоговорює, коли пояснює невдачі ЗСУ на Донбасі величезною чисельною перевагою російської армії.
“Насправді, при всіх проблем українських формувань тотального дефіциту живої сили у них не спостерігається. На свіжі з’єднання, що формуються, її теж вистачає, – пише він. – Аналогічна ситуація складається з технікою, яку США та інші країни НАТО продовжують справно постачати в Україну”.
“Тому нещодавні заяви головкома ЗСУ Сирського про підготовку нового контрнаступу недалекі від істини. Противник збирає сили для нового удару, який з високою ймовірністю буде приурочений до вступу на посаду Трампа”, – вважає блогер.
Ситуація на інших напрямках
Російські війська не припиняють наступальні дії й на інших ділянках фронту – на півночі та сході Харківської області, на Сіверському та Лиманському напрямках, у районі Часового Яру та Торецька, а також на півдні. Однак такого просування, як на захід у Донецька, у них там ніде немає.
Короткий огляд на підставі підтверджених даних геолокації:
- Російська спроба прориву кордону силами невеликих диверсійно-розвідувальних груп у районі КПП Гоптівка-Нехотіївка на північний захід від Харкова 25 та 26 листопада виявилася невдалою, українські війська відбили атаки. Загалом лінія фронту на Харківському напрямку залишається без змін.
- Продовжуються бої на Куп’янському напрямку. Міноборони Росії заявило про захоплення села Копанки на південний схід від Куп’янська та на схід від Борового, але відразу ж пішли повідомлення про українські контратаки. Російські війська також продовжують утримувати невеликий плацдарм на західному березі річки Оскол на північний схід від села Дворічна.
На Лиманському напрямку українські війська відновили раніше втрачені позиції на північний схід від села Торське (на захід від Кремінної). - Тривають бої і за Торецьк, де українським військам нещодавно також вдалося відбити раніше втрачені оборонні позиції у центральній частині міста. Водночас російська армія не залишає спроб обійти Торецька з флангів.
- Залишається складною ситуація у Часовому Яру. “Ворог не припиняє спроб просунутися як у самому місті, так і на флангах, переважно використовуючи піхоту. Спроби прорватися були безуспішними для супротивника, у місті точаться бої”, – повідомляє український портал DeepState. За його даними, ще більш напружена ситуація склалася на південь від міста, в районі мікрорайону “Новий”.
- Згідно із заявою українського Генштабу, російські війська проводять розвідувальні операції на лівому березі Дніпра на Херсонщині з метою виявлення вогневих позицій ЗСУ.
- Російські війська продовжували наступальні операції на заході Запорізької області, але успіхів не досягли. Проте українські військові джерела, як і раніше, вважають, що російське командування готується до можливої наступальної операції на Запорізькому напрямку, накопичуючи живу силу та техніку на деяких напрямках.
Курська область
За даними Reuters, Україна втратила понад 40% захоплених у серпні територій у Курській області в результаті кількох російських контратак. Проте варто враховувати, що відхід ЗСУ, особливо з Кореневського району, здебільшого став наслідком відмови від наступальних дій і прагнення ущільнити оборонні порядки після того, як Росія стягнула в Курську область багатотисячне угруповання.
Ймовірно, Москві доводиться зважати на те, що бойові дії ведуться на російській території, і звільняти її тими методами, якими “звільняли” українські міста – рівняючи їх із землею – в цьому випадку для влади неприйнятно.
При цьому атаки невеликими піхотними групами за слабкої вогневої підтримки в Курській області не настільки ефективні, як на Донбасі, оскільки щільність оборони території, яку утримують українці, досить висока, та й воюють там досвідчені частини ЗСУ.
Проте російським частинам вдається повільно відвойовувати втрачені позиції.
“Геолокаційні кадри, опубліковані 26 листопада, показують, що російські війська, імовірно, підрозділи 104-го полку 76-ї дивізії ВДВ, просунулися на схід від Нижнього Клина (південний схід від Кореневого) під час механізованої атаки чисельністю приблизно один взвод”, – пише ISW.
Повідомляють також про просування російських частин у районі Дар’їно на південний захід від Нижнього Клина та про українські контратаки в цьому районі.
Фото: Генштаб ЗСУ
