Головний плюс Зеленського

Тамара Горіха Зерня

У Зеленського є одна властивість: він час від часу вкидає важливі теми. Несвідомо, нехотячи, як заєць, який заскочив у сад і випадково зірвав «розтяжки» з бляшанок і консервних банок.

Згадайте знамените «какая разніца», коли без перебільшення тисячі людей визначилися, що різниця все-таки є. І аргументували свою позицію. Або ось тепер «плюси і мінуси» совка. Давно я не бачила такого одностайного, серйозного і всебічного обговорення теми радянського спадку і радянського минулого.

Так, ці розмови все ще крутяться довкола «морозива по 20», і я вже бачила критичні зауваження, мовляв, скільки можна про це говорити, давайте закриємо тему і забудемо.

Я абсолютно впевнена, що цю тему не можна закривати, доки ми не доб’ємося свого. Доки радянський режим не буде визнаний злочинним, доки не будуть розкриті всі документальні архіви та свідчення його злочину, і не будуть покарані люди, які ці злочини коїли. Краще прижиттєво, але можна і посмертно. З позбавленням усіх регалій, пільг та нагород, і з поверненням нащадкам жертв конфіскованого майна і нерухомості.

І ще ми повинні на всіх рівнях проговорювати моральну травму і вплив тоталітарного режиму на психологію поколінь українців.

Наприклад, я застала «совок» тільки школяркою. Здавалося б, з підліткового віку живу у незалежній Україні, із зовсім іншими правилами гри. Але чи можу назвати себе вільною і здоровою людиною? Сумніваюся.

На все життя лишилася недовіра до торгівлі та комерції. У глибині душі це все досі називається «спекуляцією», і потрібні свідомі та дуже недешеві зусилля, щоб зламати цю установку.

Звідси випливає невміння «продавати» свої послуги і свій час. Як часто ви задавали питання – скільки коштує така-то й така-то робота? У дев’яти випадках з десяти тобі відповідають «та я не знаю»…

Страх виділитися і похвалити себе, тому що «Я – послєдняя буква в алфавітє». І багато інших страхів, які відрізняють нас від здорових людей. Скажімо, жінки мого покоління і старші бояться ходити до лікаря на планові огляди. І до останнього тягнуть термінові візити, запускаючи хворобу. Я колись запитала людину, яка роками мучилася від кровотеч і зрештою потрапила до лікаря вже з неоперабельною стадією, – як же так вийшло? «Я боялась, що доктор буде мене ругать».

Ви розумієте? Це дійсно правда, ми дійсно боїмося, що нас «лаятиме» лікар, вчитель у школі чи чиновник в адміністрації. Ми підсвідомо готові до хамства і порушення своїх прав, навіть коли самі оплачуємо послугу.

Також ми не довіряємо державі, не поважаємо її і не покладаємося на неї. Ми не віримо у пенсію, не віримо у місцеве самоврядування, ми не балотуємося самі та погано голосуємо за інших і практично не звертаємося до обраних депутатів уже після виборів.

Це ті процеси і наслідки, від яких неможливо відмахнутися, тому що це визначає моделі поведінки цілої нації і зараз, і на багато років уперед. Це об’єктивна реальність, з якою потрібно працювати.

І повірте, якщо раптом ми перестанемо говорити, то знайдуться ті, хто все розкажуть нашим дітям за нас. І тоді не дивуйтеся, почувши від власної доньки чи сина захоплені історії про «найкраще у світі морозиво».

Усі відео