Чорне, біле, сіре
Відбілювання білого відкриває дорогу чорному.
Усі ми в душі спрощенці (за Міллером). Бажання спростити своє бачення світу до кількох елементарних конструкцій живе в кожному із нас. Однак, є обставини, коли воно опускається до такого примітивізму, що втрачає усілякий зв’язок із реальністю.
Чому одні люди бачать світ білою точкою на чорному фоні, інші розділяють його на чорні та білі фігури, і лише дехто помічає градієнти сірого? На це впливає два фактори: хімія мозку і звичка. Ці фактори не рівнозначні. Хімія мозку визначає наш потенціал широти бачення, межі, в яких ми можемо ускладнювати чи спрощувати картинку світу. Звичка здобута від виховання/спілкування/наслідування може рухатися в визначених гормонами і нейромедіаторами межах, але не здатна їх перетнути. На хімію мозку впливає купа факторів від генетики і стресу до режиму спання чи якості їжі. Коли в суспільстві формуються обставини, які випалюють закладений раніше потенціал, воно стає спільнотою спрощенців і починає жити в епоху Спрощення.
Ось тут і починається змагання в лайнометанні: республіканці чи демократи, борщ із квасолею чи без, пістолет чи револьвер… Як не дивно, а саме “білі пальта” виявляються чемпіонами в цьому виді спорту. Однак, закликаючи відбілювати біле, вони завжди (!) прокладають дорогу чорному.
Людина – багатогранник. Намагаючись притулити якусь із граней до своєї спрощеної картини світу, ми ризикуємо помилитися в оцінці людини як цілого. Не буває людей із однаковими за якістю гранями, як і не буває спільнот із абсолютно однаковими учасниками. Це тому, що системи не можуть складатися з однакових елементів.
Крім того, не можна виявити якості людини, поки її середовище не змінилося. Ти не знаєш, чи є хоробрим, і ніхто про це не знатиме, поки ти не потрапиш під обстріл. Ти не знаєш, чи є доброзичливим, поки обставини цього не перевірять. Ти не знаєш, чи здатний на підлість, поки ситуація не спокусить тебе на неї. Не можливо оцінити людину, поки вона не опиниться на межі, на якій її душа оголиться. Коли вам заявляють зворотне, то це каже політехнолог, маркетолог або інший шахрай. Саме їм вигідно, щоб ваша картинка світу спростилася і тоді ви будете робити все, що вони забажають.
Ми не можемо вийти за обмеження нашого мозку, але потрібно стукати себе по лобі і намагатися розширити горизонти бачення світу кожного разу, коли нам хочеться щось нашвидкуруч категорично і емоційно оцінити.
