Перемога над зрадою
Просто крайняя попытка достучаться с “отсюда” в мирную жизнь. Маленькая, рядовая история с “нуля”, и абсолютно личное мнение. Прежде всего к тем, для кого все это так и осталось серыми сводками из телевизора. Кто видит этот мир телекартинкой. Или страницей в соцсетях. Я чувствую, я вижу, что меня пытаются обмануть. И вас тоже. Я не люблю, когда я задаю вопросы, а в ответ мне показывают рекламные ролики. Или невнятно говорят ни о чем. Я не верю.
Читати далі
Вони зроблять смішною твою кров, твій бій, лайно, які ти місив за них. Вже роблять. Щоб не ховати від тебе очі – ти повинен бути жалюгідним і смішним. Ми повинні. І не Україну ти захищав. А незрозумілі ідеї та олігархів. Так вони кажуть. Просто тепер це буде підтверджено на державному рівні. Не за один день. Але швидко. Багато часу у них немає. Як так? А дуже просто. Адже вони не тільки «ми тебе туди не посилали». Вони ще й колективний «їх там немає».
Читати далі
Коротке звернення до тебе. Особиста думка. Згоден – пошир для інших. Хочеш щось сказати – скажи. Бо завтра вже буде запізно.
Читати далі
Нас спробували змінити. Перетворити зі співдружності особистостей в самотню юрбу. Загнати в депресію, розділити і пересварити. Їм потрібно було одне – щоб безліч дрібного і брудного заступило велике і головне. Щоб ми перестали вірити один одному. У нас є всі шанси вціліти. Нас намагаються поставити перед вибором між чужими, погано намальованими картинками. А треба вибирати між собою і собою.
Читати далі
Особливо «порадував» в останні дні бізнес – найбільш прагматична і реальна частина населення. Тільки за вчора я спостерігав кілька випадків «перебудови». Це коли люди, успіх і існування яких безпосередньо залежать від реальності, стають прихильниками очевидної порожнечі. Вони вже готові закрити очі і «спробувати». Навіть якщо вони вибрали Зе, лідера очевидно безпорадного і некомпетентного. Вибирати хитродупу дорогу “на раптом” добре в чистому полі. А ми всі на мінному.
Читати далі
Повірте старому польовому вовку – за решту двох тижнів багато і багато хто прозріє. І дійшовши до кабінки, поставлять галочку навпроти прізвища з вибуховим коренем. Тому, що інші кандидати зробили достатньо, для загального відчуття насування хутрового звіра. А інстинкт самозбереження рулить. У всіх, крім тих, кому хутровий звір вигідний. І інфантилів. Але нормальних в активній більшості – більше. Так що ти там давай – вигравай, Олексійовичу. Щоб все, що я робив п’ять років, не було марним. Тому моя підтримка у тебе є.
Читати далі
Словосполучення “люди доброї волі” було затертим штампом. Аж до весни 14-го року. Тоді найрізноманітніші люди з доброї волі зробили свій вибір. І полізли в саме пекло, щоб воно не поширилося на кожного. І слово “Добровольці” увійшло до нашого лексикону в своєму головному значенні. Тому, що якщо є добра Воля, буде і добра Слава. Тому, що ці слова стоять поруч навіть у тексті Гімну моєї країни.
Читати далі
Декілька слів до Нацдружин та Нацкорпусу. Спілкуватися на цей раз буду російською. Бо бачу по всіх стримах, якою мовою переважно користуються “нові націоналісти”.
Читати далі
Він був би серед нас. І для всіх. Тому, що він живий і різний – навіть коли його немає. Тому, що він любив Україну по-справжньому, а не словами. Тому, що він наш вічний побратим – “позивний Кобзар”. А не та похмура ікона, яку з нього намагалися зробити. З Днем народження, друже Тарас! Дякуємо, що ти є.
Читати далі
Її багато. Вона розвинулася саме тоді, коли ми знайшли сили відірватися від мордорського болота шоубізу. Величезний пласт самих різних виконавців і гуртів, в самих різних напрямках. Процес не швидкий. Масу ще тягне туди – до Лепса, Кіркорова та Віагри, з Лободою вкупі. І вони вибирають імітацію. Псевдоукраїнську. Але процес відриву – незворотній. Хоча битися доведеться. Бо це теж фронт.
Читати далі
Лютий 2015 року. Околиці Дебальцевого між сім’ю та вісьма вечора. Темно. Колона з трьох машин мчить по путівцях проміж «зеленок». Дзвінок телефону.
– Ця турфірма «***». Пам’ятаєте, ви хотіли поїхати до Чорнобилю? Екстремальний тур?
– Більше не хочу.
– А з якої причини не хочете?
– Я виграв річний абонемент. Крутезний екстремальний тур! Яма справа!.. це не вам.
– Хм, а що, так буває?
– Ще й як!
10 гірсько-штурмова бригада за п’ять днів знищила чотири одиниці техніки російсько-окупаційних військ. Чотири постріли, чотири ракети – чотири влучення. Українським комплексом “Стугна” (хоча “вони” стверджували, що це Джавелін). Це знакова подія, предмет гордості та уваги, правда? Тільки де реакція? Захоплення, гордість, хоча б схвалення? Де ці сотні постів у соціальних мережах? Лайки, поширення? Де “шквал” у ЗМІ?
Читати далі
Для військового слово “позиція” має особливе значення. Від її якості та підготування залежить все. І по-перше, власне виживання та виживання тих, хто з тобою. Тому я визначаю свою позицію. Добре підготовлену до будь-якого бою. Отже, я був на форумі Порошенко.
Читати далі
Чому в деякій частині «коловійськової тусовки» та «журналістів» йде змагання за звання «першого вісника смерті»? Знаєте, які у вас мотиви насправді? Ні, не участь. Не правда. Не співчуття. Бажання показати, що ви «там свої» – ось же як вам довіряють! Бажання одягнути тогу «глашатая правди» – «всі ще мовчать, а я сказав!». Бажання перемогти в гонці «першого кукуріку» з такими ж дятлами, як ви.
Читати далі