Перемога над зрадою
Лютий 2015 року. Околиці Дебальцевого між сім’ю та вісьма вечора. Темно. Колона з трьох машин мчить по путівцях проміж «зеленок». Дзвінок телефону.
– Ця турфірма «***». Пам’ятаєте, ви хотіли поїхати до Чорнобилю? Екстремальний тур?
– Більше не хочу.
– А з якої причини не хочете?
– Я виграв річний абонемент. Крутезний екстремальний тур! Яма справа!.. це не вам.
– Хм, а що, так буває?
– Ще й як!
10 гірсько-штурмова бригада за п’ять днів знищила чотири одиниці техніки російсько-окупаційних військ. Чотири постріли, чотири ракети – чотири влучення. Українським комплексом “Стугна” (хоча “вони” стверджували, що це Джавелін). Це знакова подія, предмет гордості та уваги, правда? Тільки де реакція? Захоплення, гордість, хоча б схвалення? Де ці сотні постів у соціальних мережах? Лайки, поширення? Де “шквал” у ЗМІ?
Читати далі
Для військового слово “позиція” має особливе значення. Від її якості та підготування залежить все. І по-перше, власне виживання та виживання тих, хто з тобою. Тому я визначаю свою позицію. Добре підготовлену до будь-якого бою. Отже, я був на форумі Порошенко.
Читати далі
Чому в деякій частині «коловійськової тусовки» та «журналістів» йде змагання за звання «першого вісника смерті»? Знаєте, які у вас мотиви насправді? Ні, не участь. Не правда. Не співчуття. Бажання показати, що ви «там свої» – ось же як вам довіряють! Бажання одягнути тогу «глашатая правди» – «всі ще мовчать, а я сказав!». Бажання перемогти в гонці «першого кукуріку» з такими ж дятлами, як ви.
Читати далі
В одному файному місті було улюблене всіма місце – величезна, зелена, затишна веранда на березі широкої річки. Тут було зручно сидіти та неквапливо пити пиво, ліниво витріщатися в телевізор і вести тихі розмови «за життя»… Одного разу, весняним днем, коли усміхнене сонце обіцяло тільки радощі, пролунав страшний тріск. Дерев’яні колони, на яких тримався важкий дах, почали лопатися та просідати одна за одною…
Читати далі
Есть у Гофмана такой персонаж – Крошка Цахес. Забавно, правда? У нашего врага, оказывается, давно есть прототип. Ой, вы думаете, я исключительно о злобном карлике? Нет же, нет! Я о целой нации, которая заразилась уже безвозвратно душевной проказой, но еще действуют золотые волоски империи, заставляющие весь мир считать уродов людьми. А мы как раз те, кто попался Крошке на пути к реализации собственных заблуждений о величии.
Читати далі
Як, питаєте, армія ставиться до введення воєнного стану? З надією, що частина з вас прокинеться та подорослішає. Зі звичним їй “чорним нульовим” гумором, дивлячись на крики та метушіння в тилу. Багато хто з нами з самого початку. Багато хто приєдналися шляхом. Багато хто тільки готується. Дорослі ж діти галасують, вередують і плачуть. Час дорослішати, щоб вижити.
Читати далі
Сьогодні у мене небайдужі люди цікавилися, чи потрібні досі буржуйки на передовій? Маю на увазі, волонтерські. І чому? Держава ж забезпечує? І якщо потрібні, то які? Чому волонтерські буржуйки завжди приймають з радістю, а буває, що й просять?
Читати далі
Той самий момент, коли в процесі тренування ти “умовно знищуєш” літак. Літак, який виринає зі складок рельєфу, як чортик з табакерки. Літак, який пілотує один з кращих пілотів країни. Фіксація умовного ураження з трьох позицій. Як було вказано в завданні. Несподівано та терміново.
Читати далі
Милая Европа. Ты – умница и трудяга. Но что-то в тебе разладилось нахрен. Куда-то пропало твоё нордическое достоинство, римская гордость и лихость викингов. И брось смотреть сериалы. Смотри хронику бомбежек Лондона, оккупации Франции, польских гетто и концлагерей. Надо подготовиться и освежить память. Потому, что европеец Гитлер покажется тебе сущим ангелом. По сравнению с диким, начинающим сатанеть от безнаказанности медведем.
Читати далі
Є люди, яким нічого не доведеш. Вони будуть чіплятися зубами за свої ілюзії, як за борт корабля, який тоне. І вибирати собі “надійних поводирів” з товариства канібалів. Ну, або “випробуваного капітана”. Випробуваного тому, що з ним вже йшли на дно. Але не дійшли.
Читати далі
Мой милый народ. В коленно-локтевой позе тебя держат, в первую очередь, те, кто рядом. Чуть выше, но рядом. Им все равно, какая власть, пока у них есть ты. Их много, и иметь они тебя будут по очереди. А ты будешь втыкать в телевизор и ждать, когда тебе назначат очередного виновника всех твоих бед. Или огромную минималку.
Читати далі
Мы проводим лето, привычно устроившись на пороховой бочке. Она большая, уютная, и греет спину не хуже песчаного пляжа. Я немного разбавлю вашу негу. Просто напишу один из вероятных вариантов ваших будущих сочинений “как я провёл лето”. Ну, или новую фантастическую главу для “тех, с кем ничего не случится”. Дабы не расслаблялись.
Читати далі
Взял и поддержал виртуальный разговор с “хорошим россиянином”. Правильным, типа. “Крым – это Украина”. “Мы зря полезли на Донбасс”. Футбол, чемпионат. И все такое. Однако, с четвёртого месседжа, увы, включился стандартный набор.
Читати далі
Старі звільнені раби не розуміли інших звільнених. Тих, хто зрозумів смак свободи. Тих, хто просто обробляв своє поле. Вони ненавиділи їх. Тому що самі так і залишилися рабами.
Читати далі