Нам пропонують міняти лідера
Останнім часом мене серйозно почали діставати дописи осіб, які тяжіють до білих пальт, на тему «Ви що, не розумієте, що Порошенко президентом більше не стане? Скільки можна патріотичній спільноті ділитися на тих, хто його підтримує, і на тих, хто ненавидить? Чи не пора знайти якусь іншу, компромісну фігуру?» Чому для мене неприйнятні перелічені твердження аж до ком і пробілів?
Давайте по пунктах.
По-перше, панове, а ХТО вам сказав, що Порошенко знову не стане президентом? Так, він не стане президентом, якщо вибори відбудуться через місяць-два. Технології країни-агресора, помножені на старання вітчизняних політиків-популістів (в яких досі свербить ПТСР через вибори, програні зразу після Майдану-2014), та нашаровані на патологічне невміння українців визнавати свої помилки, свою справу поки що роблять – половина українців все ще щиро вірить, що ЗЕкоманда скоро нарешті вирішить за них у їхній країні всі їхні проблеми. Треба лише почекати. Так, аби ця зелена полуда спала з очей, потрібний час і нові геніальні здобутки уряду ЗЕкоманди, які обов’язково вразять українців в одну з найчутливіших їхніх ерогенних зон – у гаманець. Але.
Я відкрию вам таємницю, за всіма моїми викладками Петро Порошенко не мав жодних шансів стати президентом восени 2013 р. І зимою 2013-2014 рр. не мав – аж до вторгнення в Крим. А вже у травні 2014 р. він вибори виграв в один тур. Як показала практика, українці сильно не помінялися. Але помінялися зовнішні обставини. Хто вам сказав, що вони не можуть змінитися знову? А вони зміняться, на жаль. Аби в цьому переконатися, достатньо ознайомитися на цифрах з геніальними здобутками уряду прем’єра Гончарука та з динамікою втрат ЗСУ на фронті.
По-друге. А власне, якого лихого я мушу відмовлятися від кандидатури Порошенка як лідера партії, якій я симпатизую? Я що, підтримую популістів? Я ніколи не приховував, що тарифи на комуналку мусять бути такі самі як у Європі. Я завжди казав, що турбота про бідних – це дати їм від держави субсидію, а не викручувати руки генеруючим компаніям, аби ті зменшували ціни. Я не приховував ніколи, що не вірю в швидку перемогу над корупцією в країні, де всі хочуть, аби не було корупції, але аби кум міг усе порішати. Я писав і пишу, що головна проблема нашої економіки – не податки і не свавілля держорганів, головна проблема – людоньки, які хочуть працювати як на виробництві «Запорожців», а з/п отримувати як на БМВ. Я казав і кажу, що 22% громадян, готових оплачувати собі самим соціалку за зменшення податків, мені миліші за 71%, який бажає безкоштовної соціалки від держави як раз через збільшення податків. Я завжди писав, що держава стає успішною, коли громадяни бодай оплачують її існування, а цього не було за всі роки Незалежності. Ми жили і живемо в борг.
Я бачив команду Порошенка, яка цей стан речей заходилася виправляти, не вдаючись до крутих репресій. І я бачив, як людоньки обрали замість неї зелених популістів. Я правильно розумію? Мені пропонують наших дивовижних людей обдурити і привести до влади державника під прапорами популізму ще більш безмежного ніж у зелених? Тобто спершу самим люмпена і патерналіста плодити, а потім самим же з ними боротися? А може, простіше на прикладах популістів, які дорвалися до влади, поширювати серед людей ідеї «ти сам собі голова» і «хто як дбає – той так має»? Працювати над збільшенням відповідального середнього класу, а не добиватися влади через популізм, тобто так само як зелені. Я переконаний, держава потребує саме цього.
І на останок. Знаєте, політичні лідери – не собачки. Їх не знаходять – вони самі заводяться. Те, що рейтинг Зеленського буде падати, і що на його місце обов’язково прийдуть ті, хто намагатимуться відгризти виборців і у Зеленського, і у Порошенка (та й виборцем пані Тимошенко не погребують), – безперечно. Ба більше, таких лідерів буде клепати сама ЗЕкоманда, аби розколоти виборців Порошенка. Але до того всього треба ще дожити. Бо повторюся знову – умови і обставини на той момент будуть ущент інші ніж зараз. Уже очевидно.
Черговий раз бачу в стрічці пости на кшталт:
“Порошенко – то минуле, в нього немає більше шансів, давайте йому подякуємо і будемо шукати нового лідера”.
На правах людини, від якої за критику дій Порошенка і ЄС повідписувалися чи забанили майже всі оголтєлі фанати, а дехто навіть звинувачував в тому, що я винуватий в зниженні рейтингів,.. на правах такої людини задаю просте запитання:
А як ви збираєтеся шукати нового лідера?
Бо на мій погляд, політичного дилетанта, ця вся історія, як і більшість всього, що має в основі вибір людей, підкоряється закону попиту-пропозиції.
Іншими словами: якщо Порошенко попри всі ті тонни лайна, які на нього щодня продовжують скидати, попри всі очевидні помилки комунікації, попри всі власні недоліки, продовжує бути найпопулярнішим опозиційним лідером серед здорової частини українців, то це проблема інших опозиціонерів, бо вони не змогли запропонувати кращого політичного продукту.
Ця історія стосується Порошенка (та інших) і з негативної сторони. Якщо попри всі зашквари, неуцтво і пусті місця в голові лідером залишається клоун, то Порошенко щось робить не так.
І нєх*й шукати відмазки і причини в інших. Бо пунктів, що не так робить Порошенко і команда, дуже багато. Зрештою, саме тому і виникають подібні розмови про зміну лідера. Не в грошах причина і не в тому, що хтось продався, а в сприйнятті людьми реальності.
І тут злим нетихим словом потрібно згадати всіх ідіотів, які консервують політика чи політичну силу хвалебними одами замість того, щоб іпати своїх улюбленців в режимі 24/7.
Тому повертаючись до людей, яким Порошенко заважає стати лідерами опозиції і навіть інколи підкидає лайно в портки, мушу констатувати наступне:
Всі, кому на стезі до політичного олімпу заважає “лузер” Порошенко, є недопорівняння більшими політичними лузерами, яким нічого не світить. Чому? Не тому, що Порошенко такий красівий і всесильний, а тому що ці люди не здатні робити висновки зі своїх власних помилок і брати відповідальність за свої вчинки, а не шукати винуватців в інших.
Іншими словами: якщо хтось думає, що для того, щоб його полюбила “агресивна меншість”, достатньо городити “патріотичну” хуцпу на каналах медведчука і разом з ватніками, через рік після виборів, продовжувати обсирати Пороха, – то ви помиляєтеся, що ця хуцпа принесе вам щось більше ніж огиду.
Якщо хтось думає, що можна не звертати уваги на партійні зашквари чи зашквари окремих членів партій, – то він дуже помиляється.
Якщо хтось думає, що здобуде мою популярність спробами всидіти на 2 стільцях, – то це шлях в нікуди.
Якщо хтось думає, що достатньо тільки писати філософські пости в стилі “капітан очевідность” і пройо*увати можливості та дії для організації спротиву, – то ніяких політичних перспектив в таких людей чи партій не буде.
Таким чином, звідси можна вивести відповідь на запитання “що робити?” та “де шукати нового лідера?”.
Перше і основне: ми не бубенчики, нам не достатньо навішати локшини і призначити лідером якогось олуха.
Хочете на політичний олімп? Маєте політичні плани? Дійте! Прикладом показуйте, що ви достойний того, щоб бути новим лідером “агресивної меншості”, що готові бути новим лідером держави.
Нового лідера не треба шукати. Він сам має з’явитися, відчувши те, чого хоче його народ.
Або політично померти, так нічого і не зрозумівши, закрившись у власному (чи створюваному для нього) марічкосвіті, не зауважуючи очевидного.
А я сподіваюся, що новий проукраїнський лідер таки проявить себе. Ким би він не був: чи кимось вже відомим, чи кимось новим. Тільки одне очевидно: він має запропонувати щось відмінне від того, що пропонують політики сьогодні. Бо від того, що він запропонує, від того, чи появиться новий лідер взагалі, великою мірою залежить існування держави.
Фото на заставці: Учасники форуму “Відкритий діалог” роблять селфі з Президентом України Петром Порошенком, Київ, Україна, 9 лютого 2019 р. Фото © Палінчак Михайло
