Ми маємо захистити пам’ять про Воїнів
2016, здається, рік. Група «Нове Військо» опрацьовує новий однострій ЗСУ. Дискусії, консультації, часом сварки, ескізи.
В нашій ФБ спільноті під темами, що стосувалися Повітряних Сил, з’являється акаунт із легендою ВПС США бригадним генералом Робіном Олдсом на аватарці. Дописувач починає ставити правильні запитання, точно корегувати наш політ фантазії, нагадувати, що для пілотів є окремий біль – їх робочий стрій, льотний. Словом, я розумію, що нас консультує діючий пілот. Евгений Елькин, Oleksii Rudenko, ви можете пам’ятати, як то було.
Ми зустрілися в “Старбургері” на Хрещатику. Далеко не одразу вклалося в голові, що усміхнений юнак навпроти у футболці, з наплічником – пілот. Зустрінь його в потоці людей на вулиці, – ніколи не скажеш, чим живе цей усміхнений молодий чоловік.
Він жив небом. Він був прямолінійним у своєму обуренні доооовгим списком факапів і постсовкових рефлексій, котрі були (та й досі, думаю не скрізь відмерли) в Повітряних Силах і в цілому в ЗСУ. Він був щирий в емоціях і бажаннях змінити стан справ. Можливо, навіть юнацько-максималістично, але це було настільки переконливо, настільки щиро, що вірилося, нарешті, ось воно, нове покоління.
Власне, творячи новий образ, нові символи Повітряних Сил, усі ідеї я в своїй голові “приміряв” на нього – буде органічно, повірять такі, як він, їм зайде? Стосовно усього: мундир, нашивки, знаки на пілотку, чіткий розподіл «небесників» і «наземників», нова логіка айдентики на фюзеляжах. Він був як уособлення фокус-групи. Якщо заходить – робимо.
Ми не були тісно знайомі – лише по справі. Але відчувалося, його бісило, що швидкість змін надто повільна.
Ми знали його по імені – Андрій. Пізніше вся країна знатиме його за позивним «Джус».
Сьогодні ранком відкрив стрічку новин, і усі ці спогади пролетіли перед очима. Сьогодні двоноге жіночої статі образило могилу Андрія. За гроші або хворе на голову, або ворог – нехай це з’ясує СБУ. Сьогоднішній кейс вандалізму є черговим наголосом – Воїни, що загинули під час російсько-української війни і ті, хто воюють і відійдуть у засвіти за віком колись, мають мати можливість бути похованими на захищеній території окремих меморіальних кладовищ. Так, напевно, варто вживати в множині. Якби три сплюндровані поховання знаходилися на території військового меморіального кладовища, вандалізму не було б.
І серед аргументів «чому» окремим рядочком – бо цілодобова охорона. Можливо, територія військових меморіальних кладовищ взагалі має вважатися особливою військовою частиною з відповідною охороною.
Це питання не лише відповідальності перед Воїнами. Це питання збереження пам’яті. І демонстрації – ми можемо цю пам’ять захистити, зберегти і передати. Адже образ кожного загиблого чи померлого пізніше, його\її історія життя і Вчинку – це щит і меч у війні смислів, те, без чого неможлива політика пам’яті. Особливо років через 10-15-20 і пізніше.
Якось не часто згадується останнім часом, але війни виграють не лише ті, хто беруть гору на полі бою, а ті, хто виборює можливість розповісти свою правду про війну і захистити цю пам’ять від наруги і переписування.
P.S. Світлини вандалізму є в Yan Dobronosov, зайдіть на його сторінку, щоб переконатися – навколо нас живе повно всякої чортівні, котра шкодить.
Фото: Київська міська прокуратура
Наруга над могилами захисників України – затриманій жінці повідомлено про підозру
Правоохоронці у той же день розшукали жінку та затримали в порядку ст. 208 КПК України. Готується клопотання про обрання запобіжного заходу. Санкція статті передбачає до 7 років позбавлення волі.
