Для Зеленського на Донбасі війни нема. Отже, нема її й для світу
Зеленський вважає «перемир’я» реальністю і своїм досягненням. А обстріли та смерті в зоні ООС називає лише ескалацією ситуації.
У цей час керівник української сторони Спільного центру з контролю і координації припинення вогню (СЦКК) Олександр Апполонов в коментарі пропрезидентському телеканалу «Дім» чітко говорить, що кількість обстрілів з початку року на Донбасі зростає в геометричній прогресії. Пряма мова Аполлонова:
«Я впевнено можу сказати, що упродовж останніх 5 років такого зухвалого застосування засобів вогневого ураження з боку збройних формувань Росії я не пам’ятаю».
Ще 10 вересня командувач Об’єднаних сил Збройних сил України Сергій Наєв повідомив, що тактична ситуація на Донбасі суттєво погіршилася.
Протягом перших двох тижнів вересня місія ОБСЄ фіксувала на сході України в середньому 273 порушення режиму припинення вогню в день – на 30% більше, ніж у серпні.
При цьому у серпні на Донбасі загинуло 11 цивільних осіб – це найбільша кількість жертв серед цивільного населення на місяць від моменту набуття чинності угоди про посилення перемир’я, досягнутої в липні 2020 року.
Опосередковано про загострення свідчить і те, що Зеленський перестав піаритися, виїжджаючи на передову. Останнє його відвідання фронту на початку червня, запам’яталося заявою, від якої в усіх бойових командирів похололо в душі: «державні службовці та депутати також мають частіше приїжджати на фронт». Після цього і сам президент припинив займатися туризмом до лінії зіткнення, а з його лексикону остаточно зникли слова «війна», «обстріли», «загострення ситуації» тощо. Принаймні ні у виступах Зеленського, ні на його сайті пошук їх не знаходить.
Під час відвідування Авдіївки, звільненої у часи його попередника, Зеленський знову так і не назвав Росію агресором, безособово зауваживши, що «зовсім поряд, незважаючи на домовленості, продовжуються вибухи й постріли». Ніби вони відбуваються самі по собі.
Зеленський має перестати обманювати самого себе і світ. Так звані «розведення військ» та «режим тиші» стали стратегічними помилками, які завдали шкоди національній безпеці України та її міжнародному іміджу.
Ініціюючи відведення підрозділів ЗСУ в односторонньому порядку, а також вперто продовжуючи дотримуватись неіснуючого «перемир’я», укупі зі згодою проводити вибори на окупованих територіях, давати воду у Крим чи впроваджувати «формулу Штайнмайєра», Україна демонструє слабкість та готовність йти на поступки агресору. Це об’єктивно підриває її переговорні позиції, розхолоджує антипутінську коаліцію західних держав, яка не бачить сенсу сприяти Україні.
Керівництвом держави забута і не актуалізується ідея щодо запровадження військової миротворчої місії на Донбасі. У результаті тема збройної агресії Росії на Донбасі відходить на другий план у міжнародному порядку денному. І навіть сам глава української держави на даному етапі підіграє цій ситуації, роблячи ставку винятково на нову «фішку» – Кримську платформу.
Принаймні саме так випливає з інформаційних повідомлень про зустрічі, які проводяться нині Зеленським на полях 76-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН: з Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутеррішем; з президентом 76-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, міністром закордонних справ Мальдівської Республіки Абдуллою Шахідом; з Президентом Туреччини; з Президентом Європейської комісії.
Шарж (фрагмент) © Дмитро Гапчинський
