Бебі-боксова афера Шмигаля. Частина третя
Передостання.
Принаймні, хочемо на це сподіватися.
Я не знаю, звідки в мене є сили це все ще описувати, але відчуваю, що мушу.
Хтось має це задокументувати.
Є такий, здається, совєцький анекдот:
Поцупили американці у совєтів креслення літака-винищувача.
Виготовили всі деталі відповідно до них, зібрали, а вийшов… паровоз.
Вони знову розібрали, все перевірили, зібрали – паровоз!
Тоді вони усіма правдами і неправдами вивезли з СРСР совєцького інженера, показали йому креслення і попросили допомоги.
Він подивився і каже:
– Дивіться, отут на кожному кресленні унизу малесеньким шрифтом написано: після збірки доопрацювати напилком.
Отже, ми подали, нарешті, всі документи і отримали омріяну картку Привату замість миттєво колись отримуваного прямо в пологовому будинку бебі-боксу.
І тепер я можу підсумувати всі нюанси цієї афери Шмигаля.
В минулих серіях я писав, що ми вже двічі відвідали районне управління соцзахисту, відстояли довжелезні черги з іншими людьми, написали дві заяви на отримання грошей, бо, бачте, форма змінилася, відкопіювали стос документів (головне – свідоцтво про народження, ідентифікаційний код і довідку з пологового, що ми не отримували пакунок малюка) і все поздавали.
Читайте тут і тут.
Нам лишалося відкрити спеціальну картку в ПриватБанку і принести до соцзахисту ще одну незрозумілу заяву, форму якої ми на сайті не знайшли. Тож ми виділили цілий день, аби спробувати з малям всюди за один раз проскочити, бо лишити його вдома фізично ні з ким.
ПриватБанк.
Це найприємніша установа у всій цій історії. Але є нюанс.
За день до нашого візиту я завітав до найближчого відділення Привату і попросив, аби нам призначили якийсь час, щоб ми з дитиною не сиділи в коронавірусних чергах. На жаль, нам повідомили, що такого у них немає, і слід просто сподіватися на те, що або черги не буде, або черга нас пропустить.
В день візиту нам пощастило – черг не було, і дружині оформили картку хвилин за 10. Все дуже ввічливо, швидко і приємно.
Але дуже хотілося б, аби така послуга була. Принаймні, коли я жив у Франції і обслуговувався у банку в Орсе, завжди ходив на призначену годину. Розвинена країна, що тут зробиш.
Ба більше, Приват видав вже готову довідку з вказаним номером рахунку, який потрібно було передати в соцзахист.
Управління соцзахисту.
І, о сюрприз, коли минулого разу нам телефонували з соцзахисту, то під незрозумілою заявою вони і мали на увазі саме цю довідку з Привату. Але перш, ніж ми про це дізналися, ми знову відстояли чергу з дітей війни, людей з інвалідністю, малозабезпечених сімей, мам, які не змогли оформити допомогу по народженню через єМалятко тощо.
Взагалі, уряд своїм рішенням про скасування бебі-боксів просто помножив черги що в Приваті, що в соцзахисті.
Тепер звичайні клієнти банку та люди, які приходять за памперсами для дорослих, мусять чекати, поки працівники обслужать ще й мам з немовлятами.
І це не фігура мови.
Разом із нами в черзі стояла молода мама з дитиною. Якщо в момент оформлення паперів моя дружина полишила малого на мене, і я бігав з ним навкруги будівлі, то ця пані вимушена була передати дитину незнайомій дівчині.
Аби Ви чітко розуміли чому саме так: нині управління соцзахисту працюють у коронавірусному режимі до кінця жовтня. Всі двері та вікна зачинені, зайти в середину не можна. Всі черги стоять на вулиці просто неба. Двері затягнуті поліетиленом з манюсіньким отвором. Ти туди нахиляєшся і балакаєш, передаєш та приймаєш папери.
Зараз було літо і тепла осінь. Я дуже хочу подивитися на усіх цих людей в черзі з дітьми під дощами та першими снігами. І всюди папери-папери-мокрі печатки-штампи-папки на зав’язках.
Вже тільки через це організаторів цієї процедури в мінсоці варто назвати виродками (а я нагадаю, що цілий замміністр сказав в інтерв’ю, що оформити все дуже просто і дуже круто, що треба 3 довідки, а не 10-15, бо вони не уявляють, що таке життя родини в перші місяці немовляти.
Але й це не все.
Здає дружина цю довідку, пані за поліетиленом ще раз перевіряє, що ми переписали заяву, бо ж форма змінилася, та й дружина питає: що далі?
А далі, кажуть їй, ми просто складаємо всі ці папери в стос, тому що ми не маємо ані програмного забезпечення, щоб все це обробляти, ані інструкцій.
Просто чекайте.
Занавєс.
А тепер ще один цікавий факт.
Нам на справі поставили олівчиком номер – 138-й.
Це Голосіївський район. Щомісяця в Києві народжується 2000-3000 немовлят. Замміністра мінсоцу у своєму інтерв’ю сказав, що в Приваті лише за один день оформили під тисячу карток.
Штош, я дуже хочу подивитися на те, як ці тисячі батьків прийдуть і в без того перевантажені коронавірусними чергами районні управління соцзахисту, аби у поліетиленове віконечко здати купу паперу, який за логікою мав би підтягуватися автоматично з пологового будинку.
А я нагадаю, що п’ятниця – неприймальний день, вівторок – тільки до 13:00.
Підсумую.
Ми відбулись “легким переляком” – кілька днів по парі годин в чергах, час на переміщення в заторах на власному авто, адже воно у нас є, неймовірна терплячість нашого малого і… це Київ.
А тепер уявімо села, людей без авт, соцзахисти в районних центрах, Привати – там само.
Як це все працюватиме?
Тому не маю ані найменшого сумніву, що якась кількість батьків просто почне відмовлятися проходити всі ці процедури.
Бюджету – економія!
Тобто, з одного боку, мали реальну допомогу батькам з економією часу і якісними товарами в пакунку малюка, а, з іншого, тепер маємо купу витрачених людино-годин, стоси паперів і постійний ризик підхопити як не коронавірус, так якусь іншу недугу. Хотіли б допомогти, почали б автоматично в пологових видавати замість пакунків маляти картки з грошима.
А так – виродки.
Отакі справи.
Однак це ж не фінал історії.
Повідомлю, коли ж на картку надійдуть гроші, та в яких магазинах та як ми їх витратимо. Поки перелік магазинів викликає сумнів, що витратити гроші з картки буде легко для багатьох категорій громадян, але ми в Києві. Нам буде легше.
Майте гарний вечір.
