Диалог, которого не было

Я обязательно посмотрю пресс-конференцию очільника СБУ пана Грицака, але по обилию информации выплеснутой на просторы интернета, кажется, что дело было так…

– … Співробітники наших спецслужб, після ретельно проведеної операції затримали громадянина Р., який перевозив великий вантаж зброї та боєприпасів. На оперативному відео чітко видно, як із мікроавтобуса, за кермом котрого був затриманий, вилучають міни калібром 120 мм…
– Пане очільнику, журналіст видання «Останній бодун» Наталка Волоханич, – худая, как спиннинг, пигалица вскочила со своего места, – А скажіть, будь ласка, а з чего видно, що ці міни важать саме 120 мм?
– Шановна Наталко, калібр – це у нашому випадку діаметр міни, але не її вага!
– Да?! Ну, ладно, – журналист кокетливым движением поправила чёлку, – У мене наступне питання. Скажіть, будь ласка, міни сірого коліру! А я бачила у кіно про війну, що міни були зелені, прямокутні та зроблені з дерева! Не вважаєте ви, пане генерал, що це зовсім не міна, а якась-то велика х@ня металева?!. Ой! Я, що, матюкнулась?! – лицо девушки стало пунцовым и она плюхнулась на стул.
– Те, що Ви бачили у кіно, напевне, про німців, – генерал улыбнулся, – вважається протипіхотною міною. А це міни для стрільби з міномета, які ми теж вилучили.
– Монтана Василенко, інтернет видання «Крок до унітазу»…
– Як Ваше ім’я? Монтана? – удивленно спросил генерал, – Ви – американка?!
– Ні. То батько мене так назвав на радощах, коли нарешті гроші на ті кляті джинси назбирав, – парировала высокая брюнетка.
– Вибачте.
– Нічого, я вже звикла… Пане очільнику, але ж я не бачу ніякого… як ви кажете, міномета?!
– Ось вони, шість штук.
– Оці труби, як від самовара?!
– Так, це саме міномети.
– Жартуєте?! – ехидно скривилась Монтана, – Як з них стріляти?! У них же приклада немає.
– Чого-чого немає?! – удивленно спросил генерал.
– У батька була рушниця. Він з неї іноді стріляв по горобцях. Там був приклад та курок. А тут я нічого не бачу. Виходить, що з оціеї труби від самовара стріляти неможливо. Затриманий невинен.
– Добре. Я вам розповім, як працює міномет, – генерал маркером рисует на большом куске ватмана миномет и показывает аудитории, – Зрозуміло?!
– Ні! Зовсім нічого не зрозуміло, – взвизгнула полная дама средних лет, – Маричка Гудзик, телеканал «Ранкові шмарклі». Як ця міна може полетіти на сім кілометрів, якщо я не бачу у неї двигуна, як на ракеті?
– Бачите ці білі мішечки? Це порох. Він спалахує від спеціального патрона, який знаходиться ось тут, в хвостовій частині, бачите?!
– Ну, бачу, і що?
– І після цього порохові гази виштовхують міну, і вона летить у ціль.
– Цього бути не може, пане очільнику. Шо ви нам тут брешете? – фыркнула Маричка.
– Чого це не може?
– Того що у цього сірого… баклажана немає крил! У літака є, а у нього немає. Маячня – все це, що ви тут нам розповідаєте! – журналист с недовольным видом села на стул и принялась быстро шелестеть пальцами по клавиатуре ноутбука.
– Дозвольте, пане генерале? – Наталка Волоханыч вскочила со своего места.
– Я слухаю Вас.
– Ми бачимо це кіно, тобто оперативний відеозапис… А скажіть, будь ласка, як у автівку ваших співробітників все це влізло?
– Що саме?
– Ну як що?! Режисер, його крісло. Жіночка оця, що кричить «дубль п’ятий, кадр дванадцятий», та оператор з асистентом? Як це можливо? Поясніть нам, будь ласка…

Генерал заскрипел зубами.

– Ще питання є?

Мгновенно поднялся лес рук.

– А чому шафа жовта, якщо у мене вдома коричнева?!. Ви сказали, що міни 120 мм, а як ви це з’ясували без штангельциркуля?.. До речі, чому міни сірі, а самі міномети зелені?

До кінця прес-конференції залишалась ще година…