Ми не використовуємо історію зараз. Ми створюємо цю історію

Зазвичай на війні і державна, і недержавна (народна) пропаганда використовують відсилання до історії своєї країни. Вірші поетів з підручників, патріотичні картини, відомі за школи, порівнюють зі знаковими війнами минулого. Це робиться колись свідомо, а колись абсолютно автоматично для того, щоб відомими всім образами мотивувати націю на подальшу боротьбу.

Наша війна не така.

Ця війна з нашого боку використовує надзвичайно мало, як для свого масштабу, посилань на наше минуле. Я як спеціаліст з піару та агітації (окей, тимчасово колишній спеціаліст) даю цьому наступне пояснення.

Наша війна не потребує відсилань до минулого, тому що нація зараз не потребує додаткової мотивації. Українці чітко зрозуміли, що мова йде вже не про війну за території і навіть не про війну за незалежність, а про війну на виживання. У війні на виживання не потрібна мотивація для розуму, бо підсвідомі інстинкти працюють самі по собі і роблять це набагато краще у стресових умовах. Мозок може втомитися, розум може запаморочитися, а інстинкти не наї*еш.

Відповідно, замість ВИКОРИСТОВУВАТИ символи зі своєї історії, українці СТВОРЮЮТЬ ці символи для наступних поколінь. Говорячи сучасною мовою, генерують контент.

«Русский корабль, иди нахуй» будуть писати на синьо-жовтих прапорах і через століття.
У війнах майбутнього наші нащадки будуть носити шеврони із символікою сучасних бригад ЗСУ так само, як зараз вояки носять патчі з символами УПА.
Фраза «влаштувати Чорнобаївку» залишиться на віки і перетвориться спочатку на легенду, а потім на міф.
І поки буде живий хоч один росіянин, на кожній війні у нього будуть летіти снаряди із написом «За Бучу».

Ми не використовуємо історію зараз. Ми створюємо цю історію.
Ми. Всі разом.
«Якщо ви мене чуєте, ви і є історія».

* * *

Допомагайте армії робити історію.
(І ні, все окей, живий-здоровий, просто багато роботи, вибачте).