20 років тому, 22 листопада 2004 року, розпочалася нова глава історії України. Тоді українці продемонстрували неочікувану зрілість. Вони не гралися у вибори. Не сприймали це як шоу і не продалися.
Читати далі
Хочете українізації – не солдат доставайте і не кидайтесь захищати нарцисичних стерв, – підтримуйте українську культуру. Читайте, дивіться, грайте, слухайте і співайте.
Читати далі
Істерикою негідників на росії через наш борщ, який ЮНЕСКО визнала надбанням людства, задоволений. Здоровій людині може здатися бунтом психів у дурдомі істерика через борщ, але насправді ні. Відбулася визначна культурна перемога. Культура їжі не менш важлива частина культури взагалі, ніж поезія і танець. Поезія, танець, живопис – це все потім. Як людина їсть – говорить про неї значно більше. Насправді історія ця вчергове підтверджує: українська культура велика, скільки б не патякали всякі арестовичи.
Читати далі
Улюблений аргумент пересічного общєчєловєка, тобто людини імперської культури, що живе в Україні: “я украінскую культуру (літературу) не знаю, но в школє мнє было нудно”. Ти років 30 як закінчив школу і зараз декларуєш, що три десятиліття нічого не читав, що твої знання на рівні підлітка, але тобі не соромно бути невігласом, і у тебе є мнєніє. А ще зацінюєш рівень емпатії від таких осіб. Війна йде на знищення української культури, це прямо декларується і виконується на захоплених територіях ретельно і без жодних виключень. Цими общєчєловєкамі ситуація сприймається не те що без болю, навіть без особливого співчуття.
Читати далі
Вийми Україну з “російського тіла” – виявиться діра, народ “іхтамнєтов” з фрагментарною історією й культурою. Тож, як зауважив у своїй статті Георгій Федотов: “Без подвига, — России нам не спасти”. Війна на знищення України – це “подвиг” російської культури, яка викохала “чужого”, що може існувати, лише виївши душу Іншого та привласнивши його дім. Тому маємо не лише перемогти в цій війні, а й назавжди витравити “чужого” з нашої культури, розпізнавши та ідентифікувавши його в нашому погляді на минуле та в культурі в найширшому розумінні.
Читати далі
На даний момент основним каналом підключення України до російського світу залишається телебачення. Замініть програмну сітку, приберіть звідти російських і радянських звьозд – і за пару років ви отримаєте зовсім інші настрої. Про росіян ніхто не згадає, їхня естрада, кіно, серіали тут нікому не потрібні. Чому люди, на яких долею та посадовою інструкцією покладено обов’язок формувати нову українську ідентичність, укріплювати нашу державу, через культуру і видовища створювати нову Україну, захищати її від ворога – чому ці люди метають і метають на грубу нитку, пришиваючи нас до мертвої коняки. Люди, вона вже здохла, невже ви не бачите?
Читати далі
Культура є основою розвитку будь-якої нації. А в умовах збройної й інформаційної агресії дієва гуманітарна політика стає одним з пріоритетів національної безпеки. Що ж ми бачимо в Україні? «Слуги народу» роблять прямо протилежне. Починаючи з різкого урізання гуманітарних видатків у 2020 році, від якого найбільше постраждала саме культурна галузь, і закінчуючи проєктом бюджету на 2022 рік. Дії влади важко розцінити інакше як політику нищення української культури. І справа не у нестачі коштів, адже бюджети, наприклад, правоохоронних органів, зростають на мільярди. Справа в пріоритетах державної політики.
Читати далі
