20 років тому, 22 листопада 2004 року, розпочалася нова глава історії України. Тоді українці продемонстрували неочікувану зрілість. Вони не гралися у вибори. Не сприймали це як шоу і не продалися.
Читати далі
Деколонізація топонімії поки що викликає спротив як у парламентарів, так і в місцевого населення. З чим це пов’язано?
Читати далі
Про особливості сучасної політики історичної пам’яті історик Сергій Громенко розповів «Історичній Свободі». І чому назва вулиці має значення, навіть якщо вона заасфальтована…
Читати далі
Для демонтажу складної конструкції можливе тимчасове часткове перекриття руху бульваром Тараса Шевченка. Надалі монумент зберігатиметься в Державному музеї авіації України ім. О. К. Антонова.
Читати далі
У Мінкульті стверджують, що заміна комуністичного символу на Тризуб завершиться вчасно — до Дня Незалежності України, як і планувалося.
Читати далі
Території, окуповані на початку війни, суттєво змінилися. Відтак вже зараз постає питання, що будемо робити, аби долати ту прірву після звільнення окупованих теренів. Реінтеграція тимчасово окупованих територій – це їх реукраїнізація.
Читати далі
Добре, що нарешті дійшло. Прикро, якою ціною… В когось вистачить сміливості і совісті вийти і сказати (чи написати): “вибачте, я помилявся в 2019 році, Армія, Мова, Віра – це дуже важливо… вибачте”? Риторично…
Читати далі
Очищення публічного простору від символів російського панування є безумовно позитивним процесом. Це частина деколонізації України, яка має нарешті стати всеохопною й остаточною. І особливо важливим є якісне проведення цього процесу в столиці. Тому рішення Київради про тотальне перейменування вулиць, назви яких пов’язані з російським пануванням, можна лише вітати. Але важливо повернути процес підготовки цих рішень в законне русло і максимально долучити до їх напрацювання фахівців. І комісію з найменувань, і Український інститут національної пам’яті, і всіх, хто може допомогти підготувати такі рішення, за які нікому не буде соромно і за які нащадки дякуватимуть і через багато десятиліть.
Читати далі
Отримую багато коментарів щодо перейменувань та інших ініціатив, направлених на дерусифікацію та декомунізацію, що це «не на часі», «після перемоги», «потребує коштів». Але це на часі в окупантів. Тому що вони чудово розуміються на ідеологічних впливах і наративах, цим вони займались вже кілька століть в Україні. Цим зараз в першу чергу займаються на тимчасово окупованих землях. Тому дерусифікація – НА ЧАСІ! Мала бути і БУДЕ! А наставлених на окупованих територіях Ленінів знесемо. Нам не лінь. І труп Леніна з мавзолею теж винесемо.
Читати далі
Пушкін і толстоєвські в топоніміці українських міст і сіл – це тавро власника на тілі об’єкта привласнення. Обраний росією на місце поета №1, Пушкін разом із іншими символами російської культури мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Якщо не хочемо, щоб через певну кількість років повторилася історія (на кардинальну зміну якої Грушевський сподівався у 1918 році, а вона натомість повторилася для українців Голодомором, Сандармохом, Бучею, Бородянкою і багатьма зруйнованими містами й селами та тисячами закатованих і вбитих українців), мусимо собі сказати – повний розрив із московією. Повна деколонізація і декомунізація – або Буча повториться в житті наших нащадків.
Читати далі
Цього дна сталася подія, на перший погляд, рядова та визначна з точки зору становлення української ідентичності. В центрі Києва відкрили меморіальний барельєф Симону Петлюрі. Звучить буденно, на перший погляд, але це перший пам’ятник лідеру УНР, встановлений в український столиці. Барельєф Петлюрі – невелика, проте знакова частина великого процесу на ім’я декомунізація. Лідер повернувся у свою столицю – хай і через неповних сто років. Взагалі, декомунізація, вшанування українських героїв та діячів – велика й яскрава прикмета часів Петра Порошенка. Якби не політична воля «зверху» – хто зна, скільки б ще років українці ходили вулицями Дзержинського й Котовського?
Читати далі
Цього дня Компартія України програла суд проти Міністерства Юстиції. Комуністи намагалися скасувати наказ Мін’юсту про заборону своєї партії відповідно з законом про декомунізацію. Проте суд встав на бік держави і залишив наказ у силі. Майже столітня історія злочинного угрупування під назвою КПУ закінчилась назавжди. Як взагалі такій партії можна було дозволити діяти після здобуття Незалежності – велике питання. Петро Порошенко став першим лідером, якому дістало для цього політичної волі.
Читати далі
Я точно не готовий більше слухати вскукареки про нашу історію, про ДніпроГЕС, збудовану особисто ЦК КПРС, про піонерів-гемороїв та про святе право Кремля використовувати тут свої soft power assets. Все. Це вже не просто гидко, це вже абсурдно. Або український топос, або совковий. Або страждають совки, або страждають українці, або беремо компромісний варіант, проспект Героїв Сталінграда впирається у вулицю Степана Бандери, і страждають обидві категорії. Здається, ми вже переросли перехідний період піклування про ніжні почуття бабусь-КПРСниць та дідусів-НКВДшників. Час вже потурбуватися про наступні покоління.
Читати далі
Одеська територіальна організація партії «Європейська Солідарність» подає в суд на Геннадія Труханова за спробу перейменувати проспект Небесної Сотні. «Дія міської влади є найчистішої води передвиборчим популізмом і провокацією, спробою створити черговий розкол всередині українського суспільства в Одесі і заробити політичні бали. Більш того, ці дії лицемірні, адже з часу перейменування пройшли роки, але тільки перед виборами ця тема зацікавила людей в кабінетах на Думській площі», – наголошують у «Європейській Солідарності».
Читати далі
Якби ці зміни були впроваджені не в 2015-му році, а одразу після відновлення Незалежності, можливо, історія нашої держави пішла би іншим, більш україноцентричним шляхом, подалі від усього радянського тягаря та російських тисків. Жаль, що ми йшли до цього так довго. І впровадили аж після боротьби з режимом Януковича та з початком відкритої війни з Росією. Але бодай так. 5 років – достатній проміжок часу для оцінки та висновків.
Читати далі
«П’ять років тому 15 травня 2015 року ми ухвалили закон про декомунізацію. 2014-19 роки стали вирішальними у подоланні амнезії та масовому поверненню українців до власної історичної пам’яті. Основу заклали міцну, жодні реваншисти-безбатченки цієї пам’яті не зітруть, хай як не стараються. Бо нам з вами — не однаково. Слава Україні!» – на своїй сторінці у Facebook пише п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко.
Читати далі
