Темні віки ґранднаративу
Усім, хто тепер займається популяризацією вітчизняної історії, треба все кидати та заповнювати прогалину й лакуну. Хтось скаже, що це не на часі. А кремлівська потвора на часі? Гадаєте, воно ніяк не пов’язано?
Читати даліУсім, хто тепер займається популяризацією вітчизняної історії, треба все кидати та заповнювати прогалину й лакуну. Хтось скаже, що це не на часі. А кремлівська потвора на часі? Гадаєте, воно ніяк не пов’язано?
Читати даліНація може включати групи з різними мовами, з досить помітними культурними розбіжностями, однак її не існує без “міфу про походження”, що розділяється всіма її членами. Нація починається з творення спільної історії й за неї міцно тримається.
Читати даліЦі складні теми, у центрі яких – творення українського народу, ще доведеться детально дослідити історикам та осмислити сучасним українцям. Заняття це захопливе й важливе, адже результатом інтелектуальних зусиль має стати власна історія, позбавлена нав’язаних імперією наративів: клаптиковості, розірваності, селянськості тощо.
Читати даліА що тим часом було на сході ранньомодерної Речі Посполитої? Російський цар був самодержцем, що не підлягав жодним законам, бо сам був законом. Він був власником держави та своїх підданих незалежно від їхнього статусу. Образа словом “государя” сприймалася як тяжка ураза для його честі, а від 1715 року могла каратися смертю. У Польському королівстві ж громадянин мав демонструвати повагу до короля вчинками, а не словами чи думкою. Піддані та слуги не могли свідчити ані на користь свого пана, ані проти нього. І ви ще дивуєтеся, які ми різні? Російський світ іншого досвіду, аніж досвід насильства і несвободи, не має.
Читати далі