Як 2х2

У популістів дуже в ходу слово «просто».
Відняти й поділити.
Позбутися “жирних котів”.
Зробити добре простим людям.

Недарма слово «просто» таке поширене в лексиконі нинішньої влади.

«Просто перестати стріляти», певне, увійде в підручники історії.
«Офіс простих рішень», у який було перетворено Національну раду реформ.
Просто…

… але в реальному житті все якраз непросто.

Президентський офіс 5-6 менеджерів ігнорує, певне, справді найпростіші рішення. Натомість витрачає ресурси країни на неефективні альтернативи.

Прикладів безліч.

Дипломатія. «Просто» спрямувати Петра Порошенка, депутатів, експертів, митців (не лише 95 квартал) для роботи з партнерами. Координувати цю діяльність. Оперативно реагувати на зміни в ситуації і настроях у світі. «Дипломатичний хаб» на якості та класі переламає дорогий, але одноманітний російський підхід.
Натомість у нас міністр каже, що «втомився битись головою об стінку». Ну, так головою не битись, а думати треба.
Але політичні ревнощі обнулили цю можливість.

Управління. «Просто» створити уряд професіоналів, які не будуть залежні від хотілок і Банкової, і політиків. Сам факт його створення – позитивний сигнал для партнерів: показує європейську якість політичної культури і здатність до дорослих відповідальних рішень.
Але страх втратити контроль над ресурсно-бюджетними потоками перекрив цю можливість.

Енергетика. «Просто» спрямувати зусилля на побудову децентралізованих потужностей. Міні-ТЕЦ, сонячні панелі, теплонасоси, навіть геотермальні станції. Допомогти зібрати кошти. Залучити величезні міжнародні програми (ЄС, Світовий банк, ЄБРР тощо).
Але бажання пиляти мільярди платників податків і міжнародної допомоги переважило ці можливості.

Виробництво. «Просто» відкликати всі перевіряючі структури від виробників, які працюють для фронту (від БПЛА до форми і харчування). Спрямувати енергію перевіряючих на контроль ціни/якості при закупівлі за державний кошт – у взаємодії з громадськими організаціями і медіа. Паралельно спростити технічні процедури передачі виробів і технологій на озброєння.
Але інстинкти захопити все прибуткове і викинути звідти чужих вбиває і цю можливість.

Мобілізація. «Просто» кинути всі інформаційні ресурси в пропаганду рекрутинга. Одночасно запровадити гнучке і швидке реагування на недоліки на службі. Побудувати систему підготовки рекрутів. Замінити вимоги «Української паперової армії» сучасним діловодством, центром якого має бути забезпечення служби кожного військового.
Але звичка все робити через непризначені для цього частини тіла, страх і якась дивна недовіра до військових затягує втілення і цієї можливості…

Здавалося б, «як 2х2», що не ясно…

Але бракує ключового елементу. Лідерства. Чи, як у нас модно казати, «політичної волі».

«Простота» кожного з цих варіантів базується на тому, що вони спираються на обʼєктивні сильні сторони українського суспільства. Але вимагає змін у пріоритетах, звичках і світосприйнятті влади. Для яких «просто» – це зручно для них.

Цим і диктуються їхні рішення. Тому на кожному повороті вони повертають не туди.
З усіма нами на борту…