І знову про свободу слова

Після включення Держдепом США питання свободи слова до проблемних в Україні спостерігаємо якусь нездорову реакцію владних кіл. Як завжди, з енергією, вартою кращого застосування.

То «прокинулись» і надіслали до Ради Європи заяву про обмеження цілої низки прав через запровадження воєнного стану. Процедура ніби й стандартна, але чому саме зараз? Ще й демонстративним повідомленням?

То телеграм-обслуга президентського офісу зчинила галас навколо російських маневрів у російському телеграмі. Звинувачуючи в усіх гріхах тих, хто прагне позбутися анонімності в телеграмі. Але саме анонімність дозволяє офісним мудрагелям безкарно «мочити» опонентів, – тут з російськими шавками повна спільність методів.

То офісний радник Лещенко договорився до того, що хто проти «марафону» – той російський іпсот. Ага. А хто не вірує в зе-геній Єрмака, пророка його, – той єретик.

… А між тим зацькована і старанно перетворювана владою на «токсичну» тема свободи слова насправді абсолютно необхідна для Перемоги. Бо за часів повномасштабного вторгнення журналісти добре вивчили три «не» українського законодавства:

– не показувати бойову роботу;
– не показувати розташування наших військових;
– не показувати пересування наших військових.

Саме такі обмеження накладає на свободу слова закон. Нагадаю, за Конституцією цензура в Україні заборонена. Хоч політична, хоч військова. Але Закон може накладати обмеження на поширення інформації, що і зроблено запровадженням «трьох “не”».

До речі, це якраз телеграм-аноніми часто грішать порушенням цих обмежень – через безкарність. Вони ж часто якраз повторюють і поширюють російську гидоту, якщо це вигідно замовникам. І точно слідують російським лекалам зневаження, ненависті та розколу.

Натомість свобода слова, з урахуванням названих обмежень, якраз сприяє Перемозі. Бо дозволяє вскривати недоліки і змушувати їх виправляти. Зокрема тому історично демократії воюють краще диктатур. Це треба памʼятати