Європейцям вже давно треба злякатися
Населення Швеції призвали готуватися до війни з росіянами. А Німеччина публікує прогнози, що будуть воювати з Росією через 5-8 років.
Я думаю, європейцям вже давно треба злякатися. Масштабно. Всеохоплююче. Не владі, не військовим, а саме цивільному населенню Європи. Злякатися та осягнути, хто їх справжній ворог. Перестати ділитися на тих, хто за Україну, і тих, хто проти. Перестати вагатися щодо підтримки українців. Перестати думати, що вони захищені, і що війна більше ніколи не зруйнує багаті, красиві, успішні європейські міста.
Перестати пускати до себе росіян. Перестати допомагати їм ховати їхні гроші. Перестати продавати їм товари контрабандним шляхом. Будь-яким. Злякатися. Зібрати себе до купи, “включити” в собі дорослих.
Політика відчинених дверей вже показала на прикладі України 2019-2022, що це коштує надто дорого. Ми показали слабкість і впустили, а наче й запросили, путіна піти на нас повномасштабною війною. Відкрили йому шлях на Херсон, віддали прикордонні наші містечка, захлинулися кров’ю Київщина, Харківщина, Миколаїв, Запоріжжя, інші… І хоча дехто з тих, хто вижив (точніше, зміг опинитися подалі від епіцентру подій), надто швидко забуває про суцільну біль та кров, про понівечені долі та руйнування, занурившись у власну бульбашку, починаючи знову дерибанити наші ресурси й наш бюджет, саме в Україні Європа не повинна брати приклад і вважати, що поки в Україні пекло, у неї буде все спокійно. Навіть якщо й пронесе, навіть якщо їх війна не зачепить, хіба лише якась ракета знову залетить до Польщі, вони це “замнуть”, і все, – їм ТРЕБА злякатися.
“Готуйте воду, їжу, радіо на батарейках, ліхтарики…”, – кажуть європейцям. Так, готуйте. Не робіть так, як робила Україна, коли з 2014-го війна вже йшла, а більшість населення крутила носом, що їй щось не так, і що війна десь там, на клаптику Донбасу, її не стосується. Кричиш вісім років до повномасштабної, пояснюєш, отримуєш криві посмішки у відповідь, що “не все однозначно”, – я все це пройшла.
2015-2016-2017 рік:
“Лєна, а что, война будєт?”, – і сміється. Я кажу, що війна вже йде. Воно насміхається.
“А с кєм?”.
Через те, що зараз країни Балтії побудують окопи на кордонах, Фінляндія закриє пункти пропуску для росіян, а ще краще – замінує прикордонну зону, гірше європейцям не буде. Бо саме так треба готуватися. Аж настільки, щоб росіяни злякалися самі від думки, у що вони вляпалися. Коли з одного боку вже найкраща армія Європи, як мінімум по бойовому досвіду й потенціалу, з іншого – зачинені кордони, з ровами та мінами, і залишається або штовхати попереду себе наляканих білорусів, або розвертатися на Схід, але там так зброєю не побряцаєш.
Тим не менш, та сама Синьківка, яка є аналогом Чорнобаївки, де вже понад півроку самовбиваються російські підрозділи, від мене лише в 100 км. А від європейців – в тисячах км. Синьківка, населення якої до війни складало 389 осіб (!). Маленьке село на кордоні Харківської області й російського болота, і це болото за спинами росіян, звідти дуже близько й зручно готувати нові й нові наступи, і кому як не нам тут лякатися до посиніння…
Але ж нехай злякаються, нарешті, цивільні європейці. Бо час іде. А ми не вічні.
