Серед них – необхідність завчасно бачити суспільні загрози (тоді – ліворадикальні рухи, сьогодні – популізм) і правильно проводити роботу з переможеними, які тоді залишаються переконаними прибічниками миру по сьогодні.
Читати далі
На маргінесі обговорень чудового фільму «Довбуш» знову почув – кіно про бандита! Причому нерідко це завзято відстоюють люди, які вважають себе українськими патріотами.
Читати далі
Поновити кримські історичні назви – справа честі і гідності. Зберігати їхні замінники – це курити фіміам сталіним і брежнєвим, за яких відбувся цей масовий топонімічний вандалізм.
Читати далі
Із Києва, зі столиці, вийшли конкістадори і відправились у джунглі Залісся. Це Залісся саме тому так і називалося, що було відділене від Русі-України і, власне, від всієї Європи, непрохідним лісовим масивом.
Читати далі
Російський ворог не знає, чиї тіні він розбудив, але скоро дізнається. Зараз батько Великий Луг виринув з-під багатометрового шару води й дивиться, як його нащадки трощать, давлять і відкидають хижих незваних прибульців.
Читати далі
Без мети ідеалізувати Його Ясновельможність, думаю, варто бути вдячними Скоропадському за очевидність прикладу: чому правий український проект – це більш розумний вибір, аніж лівий.
Читати далі
Нація може включати групи з різними мовами, з досить помітними культурними розбіжностями, однак її не існує без “міфу про походження”, що розділяється всіма її членами. Нація починається з творення спільної історії й за неї міцно тримається.
Читати далі
У своєму інтерв’ю Суспільному Володимир В’ятрович розповів про те, скільки триває російсько-українська війна, і якими є її основні поворотні моменти, як Україні не стати Білоруссю, чи вірить він у те, що Росія розпадеться, на що вплинули сучасні підручники з історії України, та як нам не втратити шанс на розбудову держави після перемоги.
Читати далі
Читання російських текстів по історії нагадує прорубування мачете дороги в джунглях. Основне заняття московських істориків приховати, що земля, на якій з’являється чобіт російського солдата, ніколи не була пустою і мала свою історію.
Читати далі
Які ще могили та моторошні символи з радянської епохи залишаються в Маріїнському парку.
Читати далі
Ці складні теми, у центрі яких – творення українського народу, ще доведеться детально дослідити історикам та осмислити сучасним українцям. Заняття це захопливе й важливе, адже результатом інтелектуальних зусиль має стати власна історія, позбавлена нав’язаних імперією наративів: клаптиковості, розірваності, селянськості тощо.
Читати далі
Ми довели, що наше покоління українців засвоїло урок Крут. Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року. Ми переможемо, коли будемо пам’ятати про Крути як нашу перемогу. Слава Україні і її Героям!
Читати далі
З 1991-го вся енергія російської планети спрямована тільки на одне – повернути Київ, повернутися у блаженні історичні часи, коли вони (!) прибивали щит на брамі Царгорода. Київ тут для них – практично Константинополь. Загалом в Україні вони програють битву за київську та візантійську спадщину, залишаючись сам на сам із найгіршим ворогом, якого тільки можна собі вигадати – самими собою.
Читати далі
Існує російський наратив, що війна України і Росії – це «домашня суперечка», тому Заходу не треба втручатися. Немає ніяких домашніх суперечок. Є звичайна війна між державами. Війна в якій кожному вільно обирати собі союзників. І в якій світ на боці України.
Читати далі
У цьому році вони намагалися повторити минуле знову. 45 тисяч пакетів для трупів, пам’ятаєте? Ті пакети були для нас. Знову. Для наших військових, для наших волонтерів, для наших митців і носіїв нашої культури. Про це треба пам’ятати. Не тільки сьогодні, у річницю. А завжди.
Читати далі
Вчора було національне грецьке свято. День Охі. Українською – день Ні. У цей день у 1940 році фашистська Італія охрініла. Коли-небудь наші нащадки згадуватимуть 24 лютого як день Нах.
Читати далі
