Терор проти окупантів (відео)

Нинішня війна з Росією дала нам унікальну і страшну можливість по-іншому оцінити дії українських підпільників 1920х-1950-х років. Росія своєю агресією провалила нас у минуле, де знову реальністю стали поняття окупант, колаборант, підпільник. Де на підконтрольній ворогу території вияви спротиву можуть бути лише підпільними, а боротьба нерідко — терором. Де вбивство окупанта або колаборанта — не злочин, а заслужена помста і, можливо, порятунок тисяч інших. То, може, якщо не вміємо оцінювати минуле в належному контексті, зробимо це з перспективи сьогодення, відважимося по-іншому подивитися на вчинки тих, кого досі боїмося назвати героями і кого досі іноді тавруємо як терористів?

Читати далі

Ми нічого не забули

Лавров заявив, що в України немає історії без “русского народа”. Скільки з твердження, що Україна не має власної історії без Московії, реготали би Мелетій Смотрицький – автор Граматики Смотрицького, по якій училися читати Петро І, Васілій Тредіаковський і Михайло Ломоносов, князь Василь-Костянтин Острозький – засновник Острозької академії, Петро Могила – засновник Києво-Могилянської академії, можете уявити самі. Саме тому вони й бісяться.

Читати далі

5 мифов о второй мировой войне, с помощью которых на россии переврали историю

Российские власти и сегодня на полную мощь используют как формы, так и смыслы советской пропаганды. Ее язык составляют термины из словаря Второй мировой: украинская власть – “фашисты”, украинская армия – “каратели”, террористы, те, кто нам противостоят – “ополченцы”». Мифы о Второй мировой используются россией не только в самой россии или Украине, но и в Европе и мире. Россия монополизировала победу Красной армии над фашизмом, хотя в ее рядах воевали миллионы украинцев и представителей других народов. Кремлевские пропагандисты и сегодня подпитываются советскими мифами, которые в российском обществе хорошо прижились.

Читати далі

Як українці перемогли у 1991-му (відео)

Перемога 1991-го – це вміння українців з дуже різними цілями об‘єднатися заради спільної високої мети – незалежності, і здатність вписати цю мету у широкий міжнародний контекст. Нині ми теж дивуємо світ здатністю об‘єднуватися. Тож якщо ми так само, як наші попередники, не будемо спинятися на досягнутому, то обов’язково переможемо.

Читати далі

Українці незламні – від УПА до Азовсталі (відео)

Нам сьогодні корисним є не стільки практичний досвід УПА. Адже ця армія вела війну повстансько-підпільними методами, придатними нині хіба на тимчасово окупованих теренах. Для нас ключове – здатність вояків чинити опір у навіть, здавалося б, безнадійних умовах. Звернення незламних оборонців Азовсталі звучали дуже подібно до слів людей, котрі промовляли до нас із карпатських криївок у 1950-ті. Саме цей повстанський настрій, повстанський нерв, який знову прокинувся в українців, – в основі небаченого і неочікуваного для багатьох героїзму у війні з Росією. А ми віримо, що попри полон, вони вийдуть на волю. І ми робимо – і ми переможемо. Тому, що вміємо перемагати. Тому, що здатні чинити опір в обставинах, коли інші здаються.

Читати далі

Латынина и ее впервые увидевшие унитазы соотечественники

Латынина все беспокоится об унитазах, которыми затарились ее соотечественники. Она не может просто признать, что дикость ее соотечественников происходит от неразвитости страны, что ни совок, ни нынешняя россия не обеспечила россиян унитазами, и что впервые увиденные унитазы представляются россиянам ценностью. Они не понимают, что унитаз прилагается к канализационной системе. Латыниной непременно надо перевести стрелки. И вот она снова сравнила своих соотечественников, разжившихся унитазами, с кочевниками, сказав: «… как толпа кочевников, впервые увидевшие унитаз». Что ж, тема заявлена и требует раскрытия. Когда кочевники впервые увидели унитаз?

Читати далі

Пророцтва з 1945-го

Наприкінці бойових дій в Європі в 1945 Захід вже відчував – знищення Рейху не принесе спокою, скоріше, виграє якийсь час перед тим, як доведеться зіткнутися з проблемою Союзу. Про те, що «краще потиснути руки якомога східніше», говорив Черчилль. Але були й ті, хто прямим текстом наголошував: Росія – це зло. Один із них – Джордж Паттон (11.11.1885 – 21.12.1945), 4-зірковий генерал, командувач 3-ої армії США: «… давайте явимо росіянам картину сили і міці. Це єдина мова, котру вони розуміють і поважають. Якщо ми не зробимо цього, то я б сказав, що ми перемогли німців і роззброїли їх, але війну ми програли…».

Читати далі

Брехливі міфи про ІІ Світову війну

Виповнюється 77 років, як над рейхстагом замайорів прапор Перемоги. Кремлівські пропагандисти понад сім з половиною десятиліть підтримують брехливі міфи про ІІ Світову війну. Розвінчуємо міфи, створені агітпропагандою СРСР!

Читати далі

Як навчали любити Пушкіна

Чи був би в каноні українського читача Пушкін, якби нас не “навчили” його любити? І врешті, якщо прибрати зі шкільної програми розмови про всесвітнє значення Пушкіна, то залишиться лише великий поет (можливо) однієї з багатьох літератур світу. Утім, меседжі російської літератури, засвоєні росіянами безпосередньо, а чи через адаптацію їх масовою культурою та пропагандою, легітимізують знищення інших народів заради їхньої величі.

Читати далі

Россия – не Русь. Но и не Орда

Узнавая новости о войне в Украине, мы слышим упоминание об Орде, в образе которой воспринимают РФ. Желая внести ясность в этот вопрос, набралась терпения, понимая, что сейчас украинцам не до исторических дискуссий, им для поднятия силы духа и объединяющего народ начала, действительно, необходим некий собирательный образ того, кому они противостоят. Однако, эту тему стали «окучивать» россияне, чтобы отвести от русских все то преступное, антигуманное, что они творят в Украине. И есть риск того, что родится и укрепится старый/новый нарратив, позволяющий перевести вину с русских на ордынцев, попутно клевеща на их мораль, традиции, культуру, воинскую честь и т.д. и т.п. Моя полемика не с украинцами (которым – Слава!), а с русскими, которые пытаются откреститься от творимых ими преступлений и наметить перспективу для «прощения». Якобы проблема – во власти с ее “ордынством”, а народ, мол, не при чем, и ему не нужна денацификация, подобная той, которую прошла Германия.

Читати далі

Все те саме бачив Київ. 104 роки тому

Чи стане наполегливості, нарешті, подивитися собі під ноги – жах Бучі, Макарова, Ворзеля починався жахом в Маріїнському парку 1918 року. Просто ми вирішили про це забути. Ми вирішили, що тріумф на трупах, названий УРСР, – це «також_Україна». Ми боялися назвати окупацію окупацією, а окупанта ворогом. Непокаране зло повернулося. Повернулося ще й тому, бо в Маріїнці досі стоїть упир Ватутін, тому що метро – Льва Толстого, проспект – «Перемоги», а не Брест-Литовський, тому що донедавна існувала абсурдна фраза «театр російської (!) драми імені Лесі Українки (!)»… Просто зло вважало, що тут воно теж вдома.

Читати далі

Згода не означає єдності поглядів, позицій чи інтересів і не виключає дискусій

Як часто ми жартома, не задумуючись, проговорюємо звичні фрази, що сприймаються як аксіоми та закріплюють наш погляд на себе самих: моя хата скраю; не з’їм, так понадкушую; два українці – три гетьмани. Вчергове, як і у всі інші складні часи, я не впізнаю в цих “прислів’ях” нинішню Україну. То що в такому разі не так із прислів’ями? Погляньмо, що не так із “два українці – три гетьмани”. Не те, що такого в нашій історії не траплялося, врешті народові, де здоровий індивідуалізм – норма, буває непросто виробити механізми, які забезпечують єдність. Тому пропоную поглянути, як розумілася згода у той період, коли творився концепт ранньомодерної української нації під назвою “руський народ Речі Посполитої”, себто на той час, коли закладалося підґрунтя нашої сьогоднішньої культури.

Читати далі

Все це вже було

Перша інформація зі звільнених територій – докази звірств московитського окупанта. Соцмережі киплять. Може, хоч зараз до нашого суспільства дійде, що все це вже було – коли червоні “визволяли” від “коричневих”? Зараз Москва “визволяла від нацистів” Бучу, Ворзель, Ірпінь, Харків… Подивилися? В 1944-45 в Україні і Європі “визволителі” діяли так само. Може, настав час припинити називати “визволенням” заміну одного окупанта на іншого? Може, картинка з вулиць Бучі стане переконливим аргументом – не множте радянські міфи. Не може збройна частина кривавої тиранії нести нічого іншого як цю тиранію.

Читати далі

Сподівання на зміни російського світу даремні

А що тим часом було на сході ранньомодерної Речі Посполитої? Російський цар був самодержцем, що не підлягав жодним законам, бо сам був законом. Він був власником держави та своїх підданих незалежно від їхнього статусу. Образа словом “государя” сприймалася як тяжка ураза для його честі, а від 1715 року могла каратися смертю. У Польському королівстві ж громадянин мав демонструвати повагу до короля вчинками, а не словами чи думкою. Піддані та слуги не могли свідчити ані на користь свого пана, ані проти нього. І ви ще дивуєтеся, які ми різні? Російський світ іншого досвіду, аніж досвід насильства і несвободи, не має.

Читати далі

Про спорідненість нацизмів

Що міг дати Путін людям, які казилися від постімперського синдрому – ми бачимо прямо зараз. Він дав їм рашизм. Так само як Гітлер німцям – нацизм. Померла імперія потребує жертв доти, доки не буде добита остаточно.

Читати далі

Україна – це арена протистояння Росія-Захід (відео)

Нарешті Захід почав активну боротьбу з Росією. Поки економічним методами і військовою допомогою українцям. Це багато, але не досить для перемоги над Путіним, який має поки перевагу над Заходом саме тому, що чітко розуміє — він уже у війні зі світом, хоч поки на українській території. Цю перевагу Захід може нівелювати, переставши ховатися за спинами українців. І тоді світ свободи, сильніший матеріально і духовно, переможе світ неволі. Станеться те, чого не відбулося понад сто років тому після більшовицького перевороту в Росії. Захід переможе Російську імперію, опершись на українців, які мають за собою чудовий досвід ефективної боротьби з руснею.

Читати далі