Хто ці «русскіє люді»?
Читання російських текстів по історії нагадує прорубування мачете дороги в джунглях.
Ось лекція якогось Белякова про культурні впливи татар на росіян. Ти ще спробуй щось на цю тему знайди!
Мова про 16 ст. А що до того? Татари на авансцені історичних оповідей всіх Бєлякових з’являються в 16 ст., коли треба пояснити, як за часів Івана Грозного завоювали Казанське, Астраханське, Сибірське ханства – уламки Монгольської імперії.
А до того, значить, коли ви жили в одній державі, не було впливів.
Ридайу.
Основне заняття московських істориків приховати, що земля, на якій з’являється чобіт російського солдата, ніколи не була пустою і мала свою історію.
Або цитата:
“Нерусское население жило анклавами в окружении русских людей или же занимало значительные массивы на окраинах государства, как в Мещере (северо-восток современной Рязанской области и Республика Мордовия)”.
Лізу в гугль перевіряти, що ж таке Мещера. На кожному кроці перевіряй кацапа і не помилишся.
Мещера, інколи мещора (рос. мещёра) — фіно-угорське плем’я, яке жило на теренах Мещерської низовини між річками Ока і Клязьма, а також Волги; на території сучасних Московської, Владимирської та Рязанської областей.
Мещёрская ни́зменность (Мещера́, Мещёра) — обширная лесистая низменность в центре Восточно-Европейской равнины. Занимает северную часть Рязанской области, южную — Владимирской и восточную — Московской области, в связи с чем различают Подмосковную, Владимирскую и Рязанскую Мещёры.
Окраїна Московської держави, зверніть увагу, – за 300 км від Москви. Зараз ця окраїна входить у Центральний округ.
Автор указує Мещеру, можливо, локалізуючи її частину в дужках. Приблизно в цій локалізації розташовувалось Касимовське ханство (здебільшого на Рязанщині). Але воно не займало всю територію, яку локалізує Беляков.
А ще раніше була середньовічна протодержава ерзів.
Плем’я мещера займало ареал набагато більший, ніж окреслені мною для себе так-сяк кордони Касимівського ханства.
Око ріже визначення “нєрусскоє”, куди, вочевидь, в одне навалено і мещеру, і тюрків, і ще багато кого.
А хто ж тоді ці “русскіє люді” Московської і Владімірської області?
А це, можливо, бувші в’ятичі, одне з двох з половиною слов’янських племен на всю Росію (для порівняння, стільки ж на маленьку Білорусь) – у них ареал розселення там був.
Але ми знаємо, що в’ятичі активно асимілювали місцеве населення – фіно-угорське і балтське (мерю, мещеру, голядь, мурому, ерзю). І займались цим протягом століть. (є ще певні наробки вважати, що в’ятичі від початку балти більше, ніж слов’яни).
За підсумком: на 16 ст. ми маємо в серці Расіі “русскіх людей”, в етногенезі яких слов’яни, балти, фіно-угри і “нерусскоє насєлєніє”*, яке ті самі фіно-угри, а також тюрки. І вся різниця між русскімі і нєрусскіми – православ’я.
З охрещенням всі нєрусскіє стають русскіми (не жарт). В комплекті до хрещення йде слов’янізований інструментарій, походження якого з берегів Дніпра.
Хто не схотів – не асимілювався.
Далі по тексту автор втирає, що всі місцеві охоче і без жодного насилля стають росіянами, але ми, добре знаючи вікову жорстокість росіян+загально жорсткі середньовічні практики, приходимо до висновку, що автор пиздить.
Ось так русскіє, в етногенезі яких слов’янської крові крапля, а сам етногенез дуже пізній і відбувається на берегах Оки-Волги, стають раптом слов’янами і з якогось фіга вважають, що на території України і Білорусі є щось, що належить їм “історично”.
* а зверніть ще увагу на вибір і цих слів – автор міг вжити “насєлєніє” в обох випадках, але русскіє підкреслено “люді”, а не шо попало.
На заставці: Карта майбутньої федерації Ерзянь-Мастор
