Сандармох. 85 річниця розстрілів нашої інтелігенції
Чергова страшна річниця – 85 річниця розстрілів нашої інтелігенції – науковців, драматургів, поетів, письменників, вчителів, інженерів – у Сандармоху.
У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року був розстріляний так званий перший соловецький етап – 1111 людей. Відбувалося це в карельському урочищі Сандармох. Виконавці – грьобана русня НКВС.
Ні, немає жодних підтверджень, що заради економії набоїв когось розстрілювали однією кулею. Не треба зайвої драматизації – ці події і без надлишкових страждань самі по собі колосально жахливі, куди там Кінгу.
Сьогодні вчергове модно стало уявляти, куди б пішов світ, якби 85 років тому не було Сандармоху. Скільки б нобелівських премій з літератури ми б вже отримали, які б фільми покорили фестиваль у Каннах, постановкам по чиїм би сценаріям рукоплескав би Бродвей, ось це все.
Мені чомусь це боляче думати. Навіть болючіше, ніж просто передивлятися фото всіх тих веселих творчих людей, яких тупа біомаса знищила, бо до усірачки боялася.
Так, наче оце мріяння робить втрати ще більш уречевленими.
85 років тому ми програли двічі. У цьому році грьобана русня намагалася повторити минуле знову. 45 тисяч пакетів для трупів, пам’ятаєте? Звісно, що вони, готуючись до переможних парадів по Києву через 3 дні, не розраховували, що самі ляжуть у ті пакети. Ті пакети були для нас. Знову. Для наших військових, для наших волонтерів, для наших митців і носіїв нашої культури.
Про це треба пам’ятати. Не тільки сьогодні, у річницю. А завжди.
