Вони подарували Україні шанс

У січні 1918 року російська влада була переконана, що їхню армію в Києві будуть зустрічати хлібом-сіллю. Натовп бандитів сунув в Україну, щоб безперешкодно грабувати і вбивати під гаслами «звільнення від буржуїв і націоналістів». Але їхня маячня розвіялася на станції Крути. Вільна молода Україна вчинила героїчний опір.

Виявилося, що північного ворога можна зупинити, бити і перемагати. Виявилося, що дикістю і жорстокістю українців не залякати і не зламати. Такий урок Крут, і ми довели, що наше покоління українців його засвоїло.

У лютому 2022 рашисти знову прийшли вбивати і грабувати, і знову сподівалися на легку прогулянку Хрещатиком. І зазнали ганебної поразки. Бо тепер опір нашестю чинили не кілька сот юнаків, а Збройні Сили України.

Тепер в нас є військо, яке ми відродили і зміцнювали з 2014 року, яке загартувалося в боях за визволення Донбасу, яке показує чудеса хоробрості і військового вміння. Це високе вміння спирається на технології ХХІ століття. Такі технології телекомунікацій та інформатизації використовують для розгрому ворога випускники Військового інституту, якому моїм Указом присвоєне ім’я Героїв Крут. Днем створення інституту встановлено 29 січня 1918 року, день бою під Крутами.

Пам’ять про Героїв Крут, тисяч і тисяч героїв визвольної боротьби живе і буде жити. Ми віримо в ЗСУ, усім чим можемо підтримуємо нашу армію, яка береже і примножує їхню славу.

Героям слава!

Пам’ять про Героїв Крут віддзеркалює весь непростий розвиток нашого усвідомлення своєї історії.

Спочатку – замовчування та нерозуміння, під брехню і збиткування рашистів.

Потім – наголос на жертовності.

І лише згодом, після початку російського вторгнення у 2014, – розуміння величі і значення подвигу. Подвигу молодих патріотів, які виграли час для дипломатів і подарували Україні шанс. Але також і байдужості тих, хто не йшов на допомогу, заколисаний тогочасним аналогом вбивчого гасла «какая разніца». А потім і розбрату, який тоді призвів до московської перемоги, бо брехня пропаганди видалась солодшою за правду, а боротьба зі своїми видавалась важливішою за відбиття навали.

Україна болісно позбувається проклять своєї історії – і тому тим більше маємо пам’ятати і шанувати подвиг Героїв, які давали країні шанс усупереч всьому.

Найкраща пам’ять про Героїв Крут сьогодні – це допомога ЗСУ. Бо вигнання московського ворога з України, щоб уже ніколи не зміг повернутися, – справа кожного.

Слава Україні і її Героям!

Пам’ятаємо Крути

Відновлення національної пам’яті – це не лише відкриття незнаних, забутих чи раніше заборонених сторінок минулого. Це і їх суттєве переосмислення. Саме це відбувається нині із подією, що сталася 29 січня 1918 року.

Пам’ять про Крути повернулася в Україну з відновленням її незалежності в 1991. Але тоді і протягом наступних двох десятиліть цей бій згадували як трагедію чи навіть поразку. Оборонці станції загинули, більшовики продовжили свій наступ на Київ. Ось що говорили про Крути. Для більшої драматизації суттєво завищувалася кількість українських втрат, понижувався їхній вік. Відтак згадування цієї події перетворилося в плач і розпач від чергової поразки.

Такий підхід далекий не лише від об’єктивної історичної оцінки того, що сталося під станцією Крути 29 січня 1918 року, але й від справжнього вшанування пам’яті учасників цих подій. Важко здобуту ціною вояцьких життів перемогу знецінюють називаючи поразкою.

Загибель у бою близько сотні українських вояків – це трагедія. Але втричі більша кількість ворожих втрат заперечує тезу про поразку. Особливо якщо врахувати, що співвідношення сил учасників бою майже 1 до 10 не на користь українців. Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні. Для проголошеної лише кілька днів тому незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили їй отримати міжнародне визнання та військову допомогу. Незабаром після цього більшовиків було вигнано далі на схід. Так, через рік вони знову повернулися, але знову не назавжди.

Війна з Росією царською, більшовицькою, путінською триває досі. На жаль, досі на українській землі. Але нині вже за сотні кілометрів від Києва. В цій війні ми перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна українська армія. На боці України не кілька держав, що визнали її у 1918, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію.

Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року. Про Крути пам’ятали в Українській повстанській армії, де це ім’я присвоїли одному з військових формувань на Волині. Про Крути пам’ятають у сучасній армії, де цим іменем названо військовий ліцей у Львові та військовий інститут у Києві.

Ми переможемо, коли будемо пам’ятати про Крути як нашу перемогу.

З книги «Нотатки з кухні “переписування” історії». – Київ, 2021. 

Фото на заставці: Акція пам’яті Героїв Крут 29 січня 2011 року на місці бою, ГР «Відсіч». Робота перебуває в суспільному надбанні відповідно до принципу ГР «Відсіч» «Копілефт».