Закон про зручну мобілізацію

Депутат Мар’яна Безугла заявила, що ніякої демобілізації не буде, і у всьому звинуватила Росію. Дослівно:

“Далі буде тільки масштабніше, нас знищуватимуть в подіях третьої світової. Аж поки світ знову не переділять”.

Давайте я спершу висловлю своє ставлення до демобілізації. От просто повірте, від війни я втомився так, що вже очі рогом лізуть. Мені насточортіло жити далеко від рідних. Мені остогидло робити те, що треба, а не те, що я хочу. Мені до сказу набридли ситуації штибу “Дві години на збори – їдеш туди, не знаємо куди. Але бронік, каска, зброя й БК – напоготові”.

Знаєте, де я на найбільше відпочив останнім часом? На курсах у НЦ “Десна”. Я там бодай нормально виспався і видихнув після постійної напруги. Так-так, на тій самій “Десні”, якою лякають.

Проте. От якби мені зараз сказали щось типу “Друже! Ти – вільний! Кидай все і чухрай додому! Держава відпускає!”, що я зробив би? Ну, як мінімум я поставив би багато зпитань. Наприклад, а хто далі буде навчати на ті апарати, на які навчаю я? А кому передати справи? І от якби я зрозумів, що без мене все посиплеться, а стояв би вибір між уходити і не уходити, певно, я б залишився в ЗСУ.

Ну тому що так, я до чортиків втомився від служби, але це не відміняє факту, що Україну треба захищати. Якщо я справді бачу, що нікому більше, – я залишуся служити. Так, попри паршивий зір і спину, що гнеться зі скрипом. І попри втому.

“Якщо не ми, то ніхто” – я з тих, для кого ця фраза сповнена значення.

Проте. Я дуже гарно знаю, хто пішов в армію весною 22-го. І тому я добре знаю, що демобілізація потрібна.

Я знаю людину, у якої сім контузій, і в неї пальці весь час живуть власним життям, – вона потребує демобілізації.
Я знаю людину, яка кожної вільної миті валиться спати, і це наслідок таких самих контузій, – вона потребує демобілізації.
Я знаю людину, яка не може нормально виспатися, і це наслідок поранення, – вона потребує демобілізації.
Я знаю людину, яка постійно боїться і тому перетворилася на неврастеніка, – вона потребує демобілізації.
Я знаю людину отруєну газом, і через те у неї нервовий тик, – вона потребує демобілізації.

По-хорошему, будь моя воля, я би всі ЗСУ прогнав би через медичну комісію і відправив би на дембель всіх, хто не відповідає за станом здоров’я. Щось мені підказує, що звільнити довелося б половину ЗСУ, а може й більше.

А у той самий час одне задоволення пройтися у вихідний центром Києва, Дніпра або Львова. Ідеш ти такий у пікселі – дійшлий очкарик з хворою спиною – а навколо тебе тиняються натовпи непридатних. Молодих мускулястих хлопців, певно, у них у всіх енурез. Здорових дядьків з рилами, хоч цуценят бий, мабуть, всі вони страждають від хворих сердець і печінок.

Я серед них – придатний, а вони всі – ні. Не смішно?

Кремезному менту, як бачимо, треба водіїв зупиняти край дороги, а не посадки штурмувати. Сорокарічному військовому пенсіонеру, який жодного разу не чув канонади, на фронт – зась, а мені можна.

Правда гарно?

Так от депутат Безугла нам відверто повідомила, що такий стан речей для правлячої партії правильний. Що воювати будемо ми – ті, хто в ЗСУ вже. А здорові бички з тилу воювати не будуть, бо винувата Росія.

Давайте подякуємо Безуглій. Свідомо чи ні, але вона підтвердила. Те, що прийняла Верховна Рада, – то не закон про мобілізацію. То закон про те, як владі відскіпатися від потреби у мобілізації з найменшими втратами.

А захист України мають намір знову згрузити на плечи тих, хто захищає Україну вже. Для цього й потрібен закон про зручну мобілізацію.

Фото: 47 ОМБр “Маґура”