Вісті з фронтів. 20.02.2024
Новин дуже багато, ситуація дуже динамічно змінюється, причому зразу на цілому ряді напрямків, тому, мабуть, розбір-аналіз подій в Авдіївському районі оборони трохи відкладемо до більш спокійного періоду. А зараз спробуємо зрозуміти, що відбувається, як-то кажуть, “у динаміці”. Можливо, навіть доведеться перейти на режим “два огляди на добу”, хоча це мені може коштувати чергового безсоння.
Тож, почнемо з півночі.
1. Куп’янський напрямок. Очевидно, тут противник стикнувся з певними труднощами.
Спроба командування противника “развить успех” у районі с. Табаївка та с. Крохмальне, силами 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї “гвардейской” танкової армії (гв.ТА) в тому числі, у вигляді просування у фланг і тил наших підрозділів, які продовжують утримувати рубіж Іванівка – Котлярівка, в них не виходить.
Альтернативний спосіб дій у вигляді просування у бік с. Піщане також наштовхнувся на вагомі заперечення з боку ЗСУ.
Більше того, позиції противника в районі с. Табаївка та с. Крохмальне знаходяться у досить незручному для організації та проведення будь-яких наступальних дій становищі.
Справа в тому, що, в свою чергу, передові позиції ЗСУ знаходяться тут на панівних висотах по відношенню до цього району, й українські війська у даному випадку мають можливість шляхом нанесення ефективного вогневого ураження по найближчій тактичній зоні противника суттєво йому заважати.
Будь-яке зосередження та розгортання сил противника тут же потрапляє “на очі” українським військам, і вони шляхом нанесення вогневого ураження дуже ускладнюють для противника цей процес.
Іншими словами, передові підрозділи 15-го мотострілецького полку (мсп), 1-го танкового полку (тп) 2-ї мсд противника, які намагаються тут наступати, зіштовхнулися з достатньо суттєвими складнощами.
Саме для того, аби їх подолати, зараз командування противника діє достатньо звичним для нього способом – намагається підсилити діючу на цій ділянці свою ударну тактичну групу додатковими силами та засобами. Фіксується переміщення принаймні 3-х додаткових штурмових підрозділів (до роти кожний) у райони східніше Котлярівки, районі відм. 128.7 та північно-східніше Табаївки.
Тому, думаю, протягом якогось найближчого часу противник здійснить на цій ділянці чергову спробу “пробитися у північно-західному напрямку” (вздовж дороги Куп’янськ – Сватове) у вигляді серії акцентованих атакуючих\штурмових дій.
Окрім цього, продовжується “возня” північніше та північно-західніше с. Синьківка. Передові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підсилені підрозділами 138-ї омсбр (обидві зі складу 6-ї загальновійськової армії \ЗВА противника), не полишають своїх спроб пробитися вздовж р. Оскіл та залізниці, які йдуть з півночі по загальній дирекції Синьківка – Петропавлівка до лівобережної частини Куп’янська та дороги Куп’янськ – Сватове.
Але то виходить у них у достатньо дивний спосіб.
Вони раз за разом намагаються “продавити” оборону ЗСУ, діючи з узлісся південніше Лимана Першого, але кожного разу, як тільки висуваються на відкриту місцевість, потрапляють під щільне вогневе ураження.
Більше того, в окремих випадках передові підрозділи цих двох бригад навіть вимушені полишати свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень.
Командування противника на цій ділянці намагається діяти нібито нестандартно та нешаблонно, постійно змінює напрямки атак та штурмів – то західніше Синьківки візьмуть, то східніше (від Вільшани), то спробують “через ліс”, то навіть одночасно спробують, але знову й знову натикаються на щільний вогонь ЗСУ.
Я, наприклад, розумію, чого в них не виходить, але цікаво, скільки ще “угробит” командування 6-ї ЗВА противника своїх резервів, які їм гонять у перманентному режимі, ніж воно зрозуміє (ну чи згадає) одну просту істину, яку йому викладали свого часу у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах?
Сил і засобів у противника тут достатньо, перевага у повітрі та в артилерії в наявності, але наступ військ цієї армії знову й знову виливається у лобові атаки “на выдавливание”.
Ну, “хозяин – барин”, продовжуйте в цьому ж дусі. Бажано поширити передовий досвід 6-ї ЗВА на інші ділянки та напрямки фронту.
2. Лиманський напрямок.
Тут, як ми пам’ятаємо, противник кілька діб тому відновив активні наступальні дії, найближчою найголовнішою метою яких, безперечно, є ліквідація плацдарму ЗСУ на р. Ч.Жеребець. Наскільки я розумію, командування російських військ вважає, що допоки він існує, “Кременная спать спокойно не сможет”.
Я кілька місяців тому писав, як може “протікати” сценарій його ліквідації, тому в черговий раз розписувати про “його стискання з півночі та півдня”, удари по комунікаціях і кінцеве “розсічення” я не буду. Той, хто цікавиться та регулярно читає мої огляди, цілком пам’ятає ці дописи.
Зараз про інше, про те, що відбувається.
Ну, власне, вони так і діють (що не дивно), бо будь-який військовий, який не спав на лекціях з оперативного мистецтва, також прийшов би до цього сценарію шляхом власних висновків.
На даному етапі противник намагається “стиснути” український плацдарм на р. Чорний Жеребець активними наступальними діями з півдня по напрямках на с. Ямполівка та с. Терни.
Минула спроба “стиснути” з півночі (район с. Макіївка) виявилась, скажімо так, не “до кінця” вдалою. Тож, очевидно, пробують з півдня, одночасно намагаючись пробитись до основних переправ та комунікацій через р. Ч. Жеребець.
Однак, після початкових успіхів (противнику вдалося зайняти досить суттєві райони східніше Ямполівки та Тернів) у нього щось “забуксовало”.
Підрозділи двох полків 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї ЗВА противника, а саме її 283-го та 488-го мотострілецьких полків (мсп), які наступали на с. Терни зі сходу, були вимушені “трохи зупинитися”. Більше того, кілька діб тому вони були трохи відсунуті (полишили не менше 3-х позицій відділень і принаймні 2 спостережних пункта\СП).
Для того, аби відновити положення та продовжити наступ, командування противника у смугу наступу 144-ї мсд почало висувати додаткові сили й засоби – штурмові роти, сформовані зі складу 4-ї “кантемірівської” танкової дивізії (тд) 1-ї гв.ТА та 283-го мотострілецького полку (мсп)144-ї мсд.
Ну й власне, разом із рештою сил 144-ї мсд, противник цими силами на момент написання огляду пробує знову наступати на с. Терни.
Одночасно на протилежному березі р. Сіверський Донець 7-а омсбр (вона ж у деяких джерелах – 127-а) 2-го армійського корпусу (АК) противника, яку протягом минулого місяця противник суттєво підсилив поповненням, пробує таки “нарешті” витіснити передові наші підрозділи з с. Білогорівка (верхн.).
Після того, як її підрозділи, діючи з боку с. Шипилівка та кар’єру Березівський, зайняли частину Білогорівської “промки”, їм довелось трохи пригальмувати.
Справа в тому, що передові підрозділи ЗСУ, які обороняються на цьому напрямку, продовжують утримувати позиції в районі Крейдового кар’єру, хоча, ймовірно, якусь частину його “териконів” у південно-східному напрямку противник таки спромігся зайняти.
Очевидно, чергові спроби противника просунутись вздовж вул. Водопровідної та з боку “териконів” у бік власне Білогорівки будуть пов’язані з необхідністю для нього “щось зробити” з позиціями ЗСУ на Крейдовому кар’єрі. Поки все це для нього йде достатньо “туго”.
3. Так, трохи перервемось, вибачте, але я пару годин посплю, можливо, ввечері ми продовжимо.
На завершення певний анонс.
– Ситуація на Донецькому напрямку продовжує динамічно змінюватись. Особливо в районі Новомихайлівки (українські війська, очевидно, відійшли з с. Побєда).
– На Токмацькому напрямку та в районі м. Бахмут також є новини, але про це у наступному огляді.
В Запорожскую область россияне стягивают пятидесятитысячную армию.
Именно с таким посылом вышел материал CNN, который подхватили наши СМИ, и который создал определённую панику не только в Запорожской области среди местного населения, но и по всей стране.
Собственно, про Запорожскую область.
К середине февраля на материковом Юге Украины была полностью реорганизована группа войск «Днепр», в которую влилась ГВ «Запорожье», зоной ответственности которой была, как не трудно догадаться, временно оккупированная часть Запорожской области.
Реорганизация и централизация управления говорили о подготовке к активизации войск противника на данном плацдарме, и объединённый ресурс на сегодняшний день действительно впечатляющий, второй по мощности среди всех ГВ РОВ:
Личного состава – 130 тыс тел;
Танков – 670;
ББМ – 1 950;
Ствольной артиллерии – 900;
РСЗО – 200.
Но есть несколько интересных нюансов.
Для начала, до объединения ГВ «Запорожье» представляло собой следующую комплектацию:
Личного состава – 62,1 тыс тел;
Танков – 370;
ББМ – 1 150;
Ствольной артиллерии – 500;
РСЗО – 120.
Данная масса преимущественно находилась вдоль всей линии боестолкновений, а потому лично мне странно читать умные аналитические заметки от CNN про 50-ти тысячную армия РОВ, когда на самом деле украинские войска давно уже удерживают ЛБС против куда большей группы войск.
Но интересно другое.
До объединения ГВ «Днепр» представляла собой следующий вид:
Личного состава – 77 тыс тел;
Танков – 410;
ББМ – 1 100;
Ствольной артиллерии – 500;
РСЗО – 90.
А теперь просто, элементарная математика, или как там её, ГВ «Днепр» + ГВ «Запорожье», и сколько по факту:
Личного состава – 62,1 + 77 = 139,1 тыс тел (130, куда делись 9 тысяч тел?);
Танков – 370 + 410 = 780 (670, куда делись 110 танков?);
ББМ – 1 150 + 1 100 = 2 250 (1 950, куда делись 300 ББМ?);
Ствольной артиллерии – 500 + 500 = 1 000 (900, куда делось 100 стволов?);
РСЗО – 120 + 90 = 210 (200, ну, более-менее).
В общем, интересное явление, но, объединяя две ГВ, россияне растеряли часть табуна и механизированной компоненты.
Выводы из этого всего весьма прозаичные.
CNN раскрыли секрет Полишинеля. Уже год как данное количество сил и средств РОВ концентрируется в Запорожской области. И активизация действий РОВ, нельзя сказать, что была неожидаемой, и ее будут отражать по мере сил и средств СОУ.
Другой вопрос, а не попыталось ли командование РОВ таким объединением, под шумок, попутно “отмыть” потери в районе Авдеевки? Не, ну а чо? 10 тысяч туда, 10 тысяч сюда!
Фото: 148-ма окрема артилерійська бригада
