Вісті з фронтів. 05.02.2024
1. На Куп’янському напрямку, на жаль, я знову виявився правим… Очевидно, командування противника таки дійсно готується зайти у фланг і тил нашим підрозділам, які обороняються в районі с. Котлярівка.
В принципі, нічого особливого в цьому немає, будь-який військовий, який більш-менш обізнаний із основними принципами оперативного планування та управління бойовими діями військ, прийшов би до такого самого висновку щодо наступних, найбільш ймовірних кроків противника після відходу наших підрозділів із району Крохмального та Табаївки, до яких прийшов і я кілька діб тому.
На практиці це виглядає наступним чином…
Після просування до с. Табаївка противник, не гаючи часу, протягом позавчора-вчора провів локальне перегрупування сил і засобів на цій ділянці. А саме, у “першу лінію” ним були введені підрозділи 1-го танкового полку (тп) та 15-го мотострілецького полку (мсп) 2-ї “таманської” мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї гв. танкової армії (ТА). З цілком передбачуваним завданням – прорвати оборону ЗСУ по напрямку Табаївка – Степова Новоселівка, вздовж дороги Р-07 й просунувшись максимально “глибоко” у північно-західному напрямку, відрізати наши підрозділи, які обороняються східніше цієї дороги по рубежу Кислівка – Котлярівка, а також створити умови для відходу наших військ із района с. Іванівка.
Залишалась маленька “технічна” деталь, – власне прорвати оборону українських військ північніше с. Табаївка й просунутись до с. Степова Новоселівка з півдня. Тож починаючи з вечора 3-го лютого противник цим й розпочав займатися.
До сих пір цей кульбіт намагалися “виконати” підрозділи 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї гв.ТА, а саме її 26-й танковий полк. Судячи зі всього, на пару зі 12-м танковим полком 4-ї “кантемирівської” танкової дивізії (тд), який наступав зі сходу на Іванівку, вони повинні були, згідно з початковим задумом, прорватися кожний відповідно північніше та південніше району оборони ЗСУ по рубежу Кислівка – Котлярівка й замкнути кільце оточення у нього в тилу.
Але в реальності 12-й тп противника виконати завдання не зміг, зато ось 26-й тп противника таки спромігся спочатку просунутись до Крохмального, а потім, у відповідності з планом, почав “забирати північніше”, намагаючись вийти на тили нашої “котлярівської групи”.
Проблема російського командування була лише в тому, що йому банально не вистачило сил одного 26-го тп, щоб він спромігся з ходу, діючи вздовж дороги, самостійно зразу “вивалитися” до Степової Новоселівки й виконати план “за двох”.
Думаю, що все ж таки, навіть не дивлячись на це, від “загальної канви” наступу командування 1-ї гв.ТА зовсім не відмовилось (прорив на флангах і “замиканіє кольца” в тилу району оборони ЗСУ). Але, виходячи з реальних умов, воно вирішило її трохи “мАдЄрнізірувать” – сконцентрувати свої основні зусилля переважно на південній ділянці (саме сюди підтягнули цих “таманцеФ”), де вийшло просунутись раніше, й спробувати силами виключно південної суттєво підсиленої групи таки вийти на тили району оборони українських військ.
Вийде це в них, чи не вийде, зараз “гадати” навряд чи варто. Очевидно, командування російської 1-ї гв.ТА на цей раз виявляє особливу наполегливість у справі “борьбы за почётное звание дома высокой культуры быта”. Після Харківсько-Сумської та Ізюмської історій, які суттєво спаплюжили реноме цього танкового колгоспу ім. путіна, вони зі штанів вискакують, щоб його виправити, тому “просто так” від Куп’янська вони не відмовляться.
2. На Донецькому напрямку, південніше міста (район Новомихайлівки), очевидно, противник готується перенести свої головні зусилля північніше села по напрямках Олександрівка – Новомихайлівка та Мар’їнка – Побєда.
Головною “рушійною” силою, очевидно, стане 20-а мотострілецька дивізія (мсд) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, посилена цілим рядом підрозділів 40-ї та 155-ї окремих бригад морської піхоти (обр МП).
Так, ви не помилилися. 40-а обр МП вже також фіксується в районі Новомихайлівки (принаймні один її батальйон так точно).
В рамках підготовки до “рішучого наступу” північніше Новомихайлівки противник виокремив і поповнив особовим складом, озброєнням та військовою технікою (ОВТ) спеціальні штурмові підрозділи зі складу 40-ї та 155-ї обр МП, 33-го та 255-го мсп 20-ї мсд, провів ротацію полків територіальних військ (у бій були введені підрозділи, в тому числі штурмові 1219-го та 1465-го мсп ТрВ, причому саме у смузі наступу 20-ї мсд).
Артилерійське угрупування противника на цьому напрямку також було підсилено принаймні ще на 3 гаубичних артилерійських батареї (габатр).
Враховуючи той факт, що по напрямках Сигнальне – Новомихайлівка та Степне – Новомихайлівка продовжують діяти підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади 68-го армійського корпусу (АК) противника, підсилені ще одним 1442-м мсп ТрВ, можемо констатувати, що командування противника поступово нарощує своє угрупування сил і засобів, які діють у північній та центральній частинах Вугледарського виступуп ЗСУ.
У цьому сенсі мене, наприклад, не здивує, якщо на цей же напрямок противник спрямує частину сил 150-ї мсд (103-й мсп, 163-й тп) або 5-у омсбр 1-го АК.
На даний момент противник намагається ліквідувати наш Вугледарський виступ не шляхом активності на його флангах, а скоріше шляхом “витискання” наших військ із нього.
Нещодавня невдала спроба 39-ї омсбр противника прорватися на Водяне вздовж дороги Степне – Водяне з боку Солодкого, яка завдяки розповсюдженому у “тирнеті” відео отримала дуже жваве обговорення, а також вперті спроби противника витіснити наші війська з Новомихайлівки з півдня та сходу говорять за панування саме такого підходу у командування противника, яке керує підлеглими військами на цьому напрямку.
Але очевидне перенесення зусиль противником на північну ділянку виступу (починаючи приблизно з 4-5-го лютого) говорить за те, що його командування поступово доходить до думки, що лобове витискання українських військ із виступу є малоефективним, і варто спробувати під Новомихайлівкою Бахмутсько-Авдіївський варіант нехай навіть у значно меншому масштабі.
Й знову, що ми бачимо?
“Обхідні” прагнення противника в даному випадку (район Новомихайлівки й загалом увесь Вугледарський виступ) обмежуються лише ОДНИМ флангом як і в районі Табаївки та Котлярівки, під Куп’янськом. Та й то виключно через те, що після захоплення Мар’їнки у противника з’явився такого роду шанс.
Я далекий від думки про те, що російське командування не розуміє різницю в рівні ефективності між діями на одному та ОДНОЧАСНО на двох флангах району оборони противника. Однак, останнім часом воно “чомусь” свідомо обмежує в цілому ряді випадків, коли мова йде про можливість проведення наступу на охоплення (оточення) українських військ, свої дії лише одним флангом. Правда, це завжди найбільш перспективний напрямок (ділянка).
Тому, шановні читачі, я рекомендую вам подумати над відповіддю на запитання: а чому саме так відбувається в окремих випадках? Чому росіяни свідомо відмовляються подекуди від найбільш ефективного й рішучого способу “разгрома войск противника”? Шо сі трапилось?
Вчера статья одного известного и влиятельного издания, о готовящемся наступлении на Купянск меня застала в дороге, с постоянно пропадающим интернетом, а потому своевременно отреагировать на написанное, уж извините, не смог. Но обойти стороной данный материал, в котором говорится про 40 тысяч россиян, 500 танков и 600 ББМ, готовых штурмовать Купянск, ну, просто не мог.
Начну, пожалуй, с того, что наступление РОВ на Купянск интенсифицировали с конца мая-начала июня 2023 года. То есть как таковое наступление ведётся уже больше полугода, с катализацией штурмовых действий примерно с ноября. Хотя, в целом, попытки вернуть контроль над Купянском РОВ предпринимали с 2022 года, практически сразу после бегства из города.
В нынешней же фазе наступления принимают участие подразделения ГВ «Запад», которая представляет собой следующий набор сил и средств:
Личный состав – 57,5 тыс;
Танки – 750;
ББМ – 1 250;
Ствольная артиллерия – более 700 ед;
РСЗО – более 200.
При этом в районе Белгородской области размещается группа прикрытия границы следующего вида:
Личный состав – около 12,5 тыс;
Танки – 100;
ББМ – 150;
Ствольная артиллерия – 350 ед;
РСЗО – 40 ед.
Основное направление удара на сам Купянск через Синьковку, где главную роль играют 25-я и 138-я ОМСБр, южнее оперирует ОМСБр, а вдоль трассы Р-07 силы 1 ТА, в первую очередь 47-я ТД. Именно в этой связи ГВ «Запад» самая насыщенная танковой компонентой. У ГВ «Запад» танков даже больше, чем у самой боеспособной и многочисленной ГВ «Юг».
Собственно, набор, как вы заметили, куда более объёмный и устрашающий, нежели в упоминаемой статье уважаемого издания, которая многих напугала. Так что же теперь посыпать голову пеплом и, размахивая руками, бегать по коридорам с воплем “Всьо прапало”?
Нет.
Как я выше написал, наступление на Купянск у РОВ идёт уже более полугода. При этом относительная численность ГВ «Запад» за этот период критически не менялась. То есть РОВ наступают этим составом уже более полугода, не наращивая показатели сил и средств, а находясь в состоянии регулярной компенсации потерь. Например, в середине декабря 2023 в составе ГВ «Днепр» было около 740 танков. То есть прирост небольшой и в рамках компенсации регулярных потерь с учётом возможностей ВПК по штатному комплектованию подразделений.
Что интересно, в середине 2023 личного состава у «западных» было почти 63 тысячи.
Иными словами, уважаемое издание не только не дало более-менее достоверной информации о группировке противника на плацдарме, но и удосужилось пропустить мимо внимания тот факт, что СОУ больше полугода сдерживают превосходящие силы противника по Лимано-Купянской оси.
Да, не скрою, ситуация на плацдарме стабильно очень тяжёлая. Но такая стабильно очень тяжёлая ситуация по всей линии боестолкновений. И единственное, в чём оказалось абсолютно право уважаемое издание, так это в том, что все действия по ЛБС сейчас для РОВ обусловлены не тактической или стратегической целесообразностью, а политическими мотивами. После же захвата села Крохмальное у высшего российского руководства и вовсе сработал рефлекс, и началось обильное слюноотделение. Они посчитали, что захват маленького, стёртого с лица земли села на шестой месяц бесконечных штурмов позволит им прыгнуть выше головы, и вот левый берег Оскола уже маячит на горизонте.
Правда, предварительно, чтобы доползти до левого берега, нужно захватить Пещановку и проползи 6 км по непростому простреливаемому ландшафту. Разумеется, в лоб никто не будет сейчас переть, а поступят по-умному и начнут ровнять фланги, что уже ощущается по возросшему прессингу в районе Котляровки и Кисловки, с попыткой мгновенного прорыва бравой тяжёло-бронированной конницей. Но…
На сегодня нет ничего такого, к чему-бы не были готовы СОУ на данном участке театра военных действий. Но проблема не столько в количестве танков и безумного мяса у врага, сколько в вопросе пропорционального им количества боекомплекта.
В декабре 2023 года я написал большой материал о предстоящей смене приоритетов и новой фазе войны, в которой детально разложил, что для нас сейчас важно убивать как можно больше врагов и жечь как можно больше техники, без привязок к территориям. Сейчас идёт война не столько на освобождение, сколько на истощение.
Уясните это уже и приберегите пепел на другой раз.
Фото: Бригада швидкого реагування Нацгвардії Рубіж
