Про червоні лінії реальності і здорового глузду
Між тим сьогодні минуло рівно 3 роки від моменту путінського вторгнення на територію України. Рівно 3 роки тому спецназ х-ла захопив приміщення Парламенту Криму і Ради міністрів Криму, після чого почалось розповзання цієї зарази по всій території півострова, а потім вторгнення на Донбас.
Як і тоді, так і тепер, ні на йоту менше, ніж тоді, я вірю і я знаю, що втрачені території невдовзі стануть українськими.
Так, це ірраціональна віра, яку я не можу пояснити логічно і фактами, але я це просто знаю.
Однак хотів би поговорити про сьогодення і про дуже неприємні речі, які я спостерігаю сьогодні:
– Жодне українське ЗМІ (якщо пропустив, то вибачаюсь) сьогодні не згадало про ці події. А навіщо? У нас же “гражданская вайна” по версії кремля, а тупі продажні манкурти, що працюють рерайтерами вєстєй з метрополії, не хочуть згадувати про справжні причини війни. Цей факт в повній мірі є свідченням тої хворої інформаційної реальності, які створюють для українців тупі продажні маріонеткові “українські” ЗМІ.
– Як наслідок маємо цілі стада ідіотів, які через 3 роки після силового захоплення Криму, після тисяч жертв, зруйнованих міст і сіл, під час обстрілів градів, ці стада ідіотів кричать “а то путін нападе” і думають що це сарказм, що це смішно, ново і остроумно.
– Як наслідок маємо ситуацію, коли люди, які ще рік-два тому рахували російські колони військової техніки, танків, градів, які сотнями одиниць проходили через кордон України, зараз кричать, що як тільки 3,5 “блокувальники” очолювані аферистом і зрадником заблокують Донбас, то війна закінчиться. От пофоткаються на колії, путін настрашиться і забере колони градів, танків назад.
– Як наслідок маємо ситуацію, коли люди, які 3 роки тому готувалися до війни по всій Україні, збирали “тривожні чемоданчики”, готувалися до авіанальотів, роздруковували інструкції з партизанської війни, ці люди зараз називають зрадником людину, яка звільнила 2/3 Донбасу, яка твердо стоїть на позиції територіальної цілісності країни, а героями ці люди називають тих, хто хоче відмовитись від українських земель і українців.
– Як наслідок маємо ситуацію, коли люди, які 2-3 роки тому штурмували військкомати, зараз розказують про “давайте закінчувати цю війну!1”. А як її закінчити? Ми її починали? Ми вторглись в чужу країну? Як ми можемо закінчити цю війну? Забрати армію і піти на Київ скидати “зрадника” а на лінії фронту поставимо садового з кадилом і ворог далі Промки не пройде? Для надьожності закріпимо лінію фронту бабками, які з газетки на землі торгують позаду Оперного театру. Якщо садовий не зміг їх розігнати за 10 років, то путін точно їх настрашиться. На третій лінії оборони буде стояти березюк з сироїд і впливати на ворога психологічно. Від їх шизи і планів мореля в новій інтерпретації, російські війська замість Краматорська-Дніпра-Києва підуть на Воронєж і Москву.
Ну а якщо серйозно… То як ви хочете закінчити “цю війну”? Здатися?
Дивлюсь на це все і сумно мені. Бо не готові ми, українці, до повернення окупованих територій. Там і так біда з ватою, а тут ще й своя шиза під впливом “своїх” ЗМІ шириться незвіданими темпами.
Громадянина від манкурта відрізняє наявність роду і історичної пам’яті. Ми маємо право мати різні політичні погляди, але ми не маємо право забувати хто ми, хто наш ворог і чого ми хочемо. Ми не маємо права переступати через червоні лінії реальності і здорового глузду під впливом істерик які нам формує “телевізор”.
