По-перше, ми виграємо
Передвиборча кампанія почалася – про це говорять, коли в мережі з’являються чергові «плівки Онищенка», коли президент Порошенко заявляє про намір отримати автокефалію у Вселенського патріарха для української церкви, коли публікують рейтинги – кожен оригінальний і самобутній, тощо. Безумовно, виборчі штаби вже планують характер передвиборчої компанії, проводять рекогносцировки на електоральному полі і здійснюють перші інформаційні атаки.
Чого ж чекати від наступних виборів нам?
По-перше, вибори виграє команда Петра Порошенка.
Чому я в цьому переконаний? Через кілька важливих факторів.
Перше. За командою Петра Порошенка низка реальних досягнень. Не ліземо далеко. Що краще, фліска і берці «Талан»-нинішні чи форма-«скляха» і берці «тисячакроків», які були за, самі знаєте, яких прем’єра та міністра оборони? Що краще, тендери імені нардепа Яценка (самі знаєте, з якої фракції) чи система «ProZorro»? Що краще, прибуткові Нафтогаз, Укрзалізниця та Океанський флот чи збиткові? Що краще, безвіз з Європою чи його відсутність? Що краще, купувати газ у Європи чи одною рукою виганяти американську фірму з Чорноморського шельфу, а іншою – підписувати угоди імені газу по 450 доларів? А ще – дипломатія, насичення армії технікою, будівництво військових містечок та полігонів, децентралізація, що наповнює бюджети. Ще українські фільми, чорт забирай, – «Сторожова застава», «Кіборги», «Викрадена принцеса» – порівняйте з тим, що знімали у попередні роки! У всіх них один з крупних інвесторів – Держава Україна.
За якого президента все це сталося? Агов! Порівняємо з досягненнями попередніх президентів і прем’єрів?
Друге. Всі нинішні рейтинги мають одну спільну рису, яка всі їх зводить до рівня плітки, написаної на паркані, – у всіх них на першому місці з відривом кандидат «ще не визначився з вибором». Я гарно пригадую, як у 2009 р. абсолютна більшість рейтингів перемогу віщувала Юлії Тимошенко – а хто виграв вибори? Допомогло? В Україні існує єдиний рейтинг вподобань виборців – самі вибори, все інше – лише привід для роздумів.
Третє. Петру Порошенко нечувано пощастило з політичними противниками. Одні – це колишня Партія Регіонів, за яку після Революції Гідності та весни-літа 2014-го року частина виборців не просто не проголосує, а й буде натхненно псувати їм передвиборчий процес. Другі – це колишня прем’єрЮля, якій ніякого антипіару навіть вигадувати не треба – достатньо лише детально викласти її біографію від її пропозиції створити консорціум для керування українською ГТС (51% Газпрому) до лобіювання інтересів нардепа Онищенка (міністр Шевченко) та дивно-невизначена позиція ЮВТ щодо нашої війни з Росією на Донбасі (згадайте «чорних полковників»). Звісно, в це дивовижне тріо можуть пролізти вподобанці закінченно-інфантильних наших громадян типу фанатів Грищенка, Вакарчука або Зеленського. Але виборця вони відбиратимуть явно не в Петра Порошенка. Шанувальники «всього, на шару і на вчора» гуртуються, вочевидь, біля інших політсил.
Четверте. Попри справді непросту економічну ситуацію всередині країни противники Петра Порошенка НЕ мають масової підтримки громадян – доведено це всіма численними «Майданами-3» і багатосерійним «міхомайданчиком». Так, пересічний громадянин не любить владу, але й опозицію підтримувати навіть своєю присутністю він не хоче. Відсутність відрази – вже не ворожість, із цим можна працювати.
П’яте. Хто б там що не казав, але Петро Порошенко вміє навколо себе збирати команду і разом з нею долати важкі ситуації. Згадайте, скільки скрутних ситуацій його команда пережила вже зараз. Всі ці «Майдани-3». Потоки бруду зі ЗМІ. Намагання Москви схилити нас до миру на її умовах. Дурко-блокада 16-17-го років. Багатосерійний міхо-майданчик. Від самого обрання президентом Петру Порошенку віщували дострокові вибори і відставку. І що? І нічого. Одні з тих, хто віщував, тепер лягли на дно і позивних не передають, інші просторікують про «бариг» з широти Амстердаму.
Шосте. Я вірю в українців. Так, я маю до своїх співгромадян масу претензій, але. Лише сліпий може не помітити, як змінилася нація протягом крайніх 6-7 років. Нинішній виборець – уже не той люмпен, який зробив депутатом Юлію Тимошенко у 1998 р. за крупу і дрова. Нинішній виборець вигриз європейський шлях для країни, встиг повоювати, встиг взяти участь у волонтерському русі. Я переконаний, серед українців не забракне людей, які розуміють – якщо тарифи не підвищить українська влада, їх підвищить влада окупаційна, але значно сильніше. Що прибуткова Укрзалізниця набагато важливіша за шарову «тисячу». Що наповнює мене такою вірою? Та самі люди, з якими я спілкуюся щодня.
Практика показує, Петро Порошенко уміє працювати зі складними ситуаціями і обертати їх собі на користь.
Практика показує, нація має чимало претензій до такого Президента, але й валити його не рветься. Така людина має на перемогу всі шанси – це очевидно.
Це по-перше. А по-друге, спитаєте ви? А ніякого по-друге. Просто ми виграємо.
І це я взагалі не згадав про якісь переміни в ситуації на фронті…
