За все завжди настає відповідальність

Відповідальність за помилки, за пофігізм, за “не все так однозначно”, за “какая разніца”, за “мене політика не цікавить”, за “поржать” і за “по приколу”. За “олігархи наживаються на війні” та за “в своїй голові я війну закінчив”. Тепер ми всі платимо за ці помилки. Чи можемо ми повернутись і змінити? Звичайно, що ні. Єдине, що ми можемо – це вивчити цей страшний урок. Навчитись нарешті правильно розставляти пріоритети. Закарбувати на все життя, навчити своїх дітей та онуків, що “дороги, басейни, нові університети, парки та все інше” – це чудово і гарно. Але виключно за умови, якщо все це є чим та як захистити! Виключно за умови!!!

Читати далі

Він збирає кинуті в нього каміння і будує з них нову фортецю

Державника від клоуна відрізняє уміння виходити за межі короткої виборчої кампанії. Тому що йшлося не про вибори, а про покоління. Тому що політична кар’єра однієї людини не така важлива, як політична доля цілої нації. Навіть якщо ця “одна людина” – ти сам. Порошенко віддав свій політичний капітал на забивання фундаменту. Армія, мова, віра. Армія, мова, віра. Ці палі вбилися в землю намертво і стали опорою. Опорою, за яку ми вчепилися у тяжкі часи з вірою, що час розставить усе по місцях. Опорою, яка вистояла під час повені, коли повз нас зі свистом та гиканням проносилося багно. Опорою, яка нас втримала на плаву у найтемніший рік. І до якої зараз з усіх сил підгрібають ті, що зато посміялися. З незалежним виглядом мостяться поруч. “Я ж ета, с дєцтва за армію, мову, віру бил. Мамой рімой клянусь!”.

Читати далі