За все завжди настає відповідальність

Ігор Артюшенко

Цілком згоден з шановним Вахтангом Кіпіані. Бо за все, що ми зробили або не робили, за всі дії або бездіяльність завжди настає відповідальність.

Відповідальність за помилки, за пофігізм, за “не все так однозначно”, за “какая разніца”, за “мене політика не цікавить”, за “поржать” і за “по приколу”. За “олігархи наживаються на війні” та за “в своїй голові я війну закінчив”.

І кожен окремо та всі разом ми несемо цю страшну і жертовну відповідальність – наші рідні, близькі, друзі і ще більше незнайомих українців поряд.

Наприклад, ще в травні 2021 ми в Запорізькій обласній раді подавали відповідні проєкти рішень, направлені на зміцнення обороноздатності Запорізької області. Вимагали їх ухвалення, організаційних заходів та належного фінансування. Постійно і публічно звертали на це увагу і восени 2022, коли загроза широкомасштабного вторгнення була вже очевидною.

Але було все марно – нас не чули ні колеги з інших фракцій, ні більшість громадян…, а ці голоси “волаючих в пустелі” називали “піаром”.

Тепер ми всі платимо за ці помилки. Кожен. І я теж.

Чи можемо ми повернутись і змінити? Звичайно, що ні.

Єдине, що ми можемо – це вивчити цей страшний урок. І це необхідно.

Навчитись нарешті правильно розставляти пріоритети. Закарбувати на все життя, навчити своїх дітей та онуків, що “дороги, басейни, нові університети, парки та все інше” – це чудово і гарно. Але виключно за умови, якщо все це є чим та як захистити! Виключно за умови!!!

Бо так – спочатку Армія, Мова та Віра. А от тільки потім вже все інше.

І також завжди пам’ятати, що росія, рашизм та “русскій мір” – це споконвічне зло. І воно має бути знищене. Тому ніяких “посередині”, ніяких “домовитись”, ніяких “це політика” і “какая разніца” бути не може. Бо зло оговтається і прийде знову збирати кривавий врожай.

Вивчимо урок – станемо ще сильнішими. Не вивчимо – будемо платити й нести відповідальність за це знову й знову.

І ще одне.
Ми обов’язково переможемо.
Це аксіома.

Автори