Про що не сказав Головком ЗСУ Сирський
Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський підвів підсумки року і повідомив, що окупанти втратили за цей рік 421 тис. рил убитими та пораненими. Проекти Deep State i War Mapper додають, що потягом року окупанти захопили 2 800 кв. км. і це приблизно як три Києва.
Враховуючи, що під час визволення Києва у 1943 р. Червона армія втратила вбитими і пораненими 118 тис осіб (за даними українських істориків), можна сказати, що за рівнем втрат Росія цілковито вийшла на рівень Другої Світової війни. Насправді, навіть перебільшила.
Але, очевидно, цього всього недостатньо. Бо ворог продовжує перти вперед, і його треба зупиняти. Тому дуже цікаві наступні дані.
Генерал Сирський повідомив, що поставки дронів до ЗСУ зросли у 19 разів, а кількість вражених цілей зросла у 3,7 рази. У ці цифри я готовий повірити цілковито. Але з нюансами, про які генерал Сирський не згадав.
Зростання надходження дронів у 19 разів не означає, що у певному підрозділі ЗСУ не було дронів, а тепер їх стало зразу 19. Це означає, що раніше їх було умовно 40, але всі вони були волонтерські. А зараз їх 19 державних, а решта…
Треба розуміти. Найчисельніша позиція серед дронів це ФПВ-дрони. Їх треба от просто нереально багато. Минулого року ФПВ у ЗСУ були, але кількість волонтерської складової серед них тяжіла до 100%. Цього року ситуація ніби як покращилася. Ніби як тому, що на державні дрони з фронту йде чимало нарікань, але солдатська кмітливість у поєднанні з умілими руками роблять дива. Що майстерні з виробництва й переробки ФПВ існують в частинах у великій кількості, вже ні для кого не секрет.
Але враховуйте. У перший рік вторгнення забезпечення ЗСУ безпілотниками не витримувало критики, – я весь рік пролітав на суто волонтерських бортах, і на моїх очах екіпажі “Лелек” збирали на полях “Лелек”, що впали, аби зібрати з трьох одну. Вже минулого року ситуація з забезпеченням дещо покращилася, цього року стало ще краще. Але.
Дронів на фронті все одне критично бракує. Бо в ці роки стали з’являтися роти й батальйони ударних БПЛА, які потребують безпілотників всіх типів – і розвідницьких (коптери і літаки), і ударних (ФПВ і “баби-яги”). Все це потребує техніки у великих кількостях.
Депутат Ірина Геращенко (ЄвроСолідарність) щойно повідомила, що потреби ЗСУ в дронах задовольняються лише на 54%. 54% – держава, а решта…
Власне саме тому ЄвроСолідарність вимагає, аби 55% коштів військового ПДФО надходили на рахунки бригад, аби ті самі закуповували собі техніку прямо у виробників. Аби бригади просто мали кошти на це. Як розумієте, пропозицію ЄвроСолідарності не чують.
І отут питання вже стає руба.
Я цілком погоджуюся, за неповних три роки Україна здійснила грандіозний ривок у справі розвитку безпілотників. На фронті існують пілоти ФПВ, на рахунку яких цілі ворожі роти. Вже були випадки, коли підрозділи БПЛА вибивали ворога з позицій і тримали їх протягом певного часу, причому на позиції не заходив жоден піхотинець. Вже є прогрес у галузі наземних дронів, – маємо випадок, коли наземні дрони спільно з БПЛА захопили ворожий ВОП і утримали його.
Я дещо сумніваюся, що ЗСУ готові зараз використовувати дрони як взагалі окремий род військ. Але в поєднанні дронщиків, піхоти, артилерії й танків результати можуть бути карколомні.
Проблем дві. Це забезпечення підрозділів технікою (воно найбільше кричуще) і правильна організація роботи підрозділів. Бо, вибачте, це ідіотизм, що ми мусимо навчати пілотів поводитися обережно не тільки над ворожою територією, а й над своєю, бо координація, як би сказати м’якше… Потрібна координація служб РЕР, РЕБ і ППО. Потрібна розвідка ворожих РЕБів. Потрібно насичувати свої підрозділи засобами РЕБ, аби прикрити їх від ворожих дронів.
А в нас (і це не секрет) виникають ситуації коли безпілотчиків забирають у піхоту, бо піхоти немає. Але змагатися по піхоті – це шлях у нікуди. Ми не маємо людей у такій кількості як Росія.
Тому у 19 і в 3,7 разів – це добре. Але треба більше. І це проблема не тільки військових.
Колаж: 24 Канал
