Не винний той, хто нічого не робить

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Через нищівну вчорашню заяву нардепа Ар’єва про операцію СБУ та вагнерівців ЗЕботва почала судомно шукати, на що переключити увагу суспільства. Серед іншого почали розкручувати цитату з інтерв’ю Павла Клімкіна пропагандисту Іванову (журналістом його назвати в мене язик не повертається), мовляв, Медведчука у Тристоронню контактну групу в Мінську ввів Порошенко.

От воно, мовляв, як! Порошенко витяг Медведчука з небуття! Порошенко винний в тому, що Медведчук… власне, що? Що саме робив Медведчук у часи Порошенка? Відповідь на це вже давно дав сам Порошенко в інтерв’ю Українській правді. Цитую:

«Я стверджую, що предметом моїх зустрічей з Медведчуком була виключно діяльність Тристоронньої контактної групи, полонені, а також передача пропозицій української сторони Путіну. Тому що я телефонних переговорів з Путіним за останній час не мав, і єдине, що йому могли передавати, ось це. Інших предметів у нас не було. Точно».

А про що нам розповів Клімкін? Власне, про те саме.

Так, Медведчука до мінського процесу підключив Порошенко з метою займатися питаннями полонених і обмінами. Все. Реальність тоді була така. Для організації обмінів і звільнень полонених потрібний був вихід на вище керівництво Росії, бо домовлятися з середньою ланкою російських керівників – справа марна. Вони всі «цареві люди» – це цитата. А тепер питання – через кого можна було навести контакти з вищім керівництвом Росії? Після провалу всіх намірів Кремля влітку 2014 року і взимку 2015. Після того, як Порошенко і Путін на переговорах кричали одне на одне (це описав екс-резидент Франції Олланд), а, вже повірте, позивний «Міль» такого не пробачає нікому. Через кого можна було встановити такі контакти? Відповідь – тільки через Медведчука.

Віщую питання, а чого Медведчука не посадили? Питання назустріч, а чого його не посадили зараз, коли члени секти «чому Медведчук не сидить» таки добилися свого – Порошенко більше не президент? Чому нині Медведчук вільно скуповує телеканали, обирається в Раду, має там власну фракцію? Знову таки цитата:

«Медведчук при мені голову не міг підняти!.. При Порошенку Медведчук 13% не набирав. А зараз набрав… Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори» – Петро Порошенко.
Медведчук на це відповів: «Піднімати голову мені не було необхідності, тому що я в своєму житті не опускав її ні перед ким. Я принципово і послідовно відстоював і відстоюватиму свою політичну позицію, боротьба з якою стала сенсом діяльності української влади, очолюваної Порошенком. Через свого поплічника – голову СБУ Василя Грицака – Порошенко нацьковував на мене особисто, мою сім’ю (були напади на моє житло, а також офіс очолюваної мною громадської організації) підконтрольних йому націонал-радикалів».

Достатньо?

Порошенка постійно критикували за залучення Медведчука до роботи ТКГ у Мінську. А я хочу спитати, так що, краще було, якби наші хлопці лишалися в полоні на підвалах у терористів та в катівнях ФСБ? Що, аби виглядати усім в білому, треба було пожертвувати нашими громадянами, які опинилися у ворожих руках? Чи краще повернути наших громадян і за це потерпіти наявність Медведчука, заблокувавши всю його іншу діяльність силами спецслужб?

Це питання треба ставити не горлатим активістам, які завжди знають «як треба» і ні чорта не роблять самі. Це питання треба ставити родичам полонених, яких звільнили завдяки цій політиці Порошенка. Це питання треба ставити самим полоненим. Це питання треба ставити Атему Чийгозу, який не з чуток знає, що таке буцегарня ФСБ, а він свою відповідь уже дав, коли став депутатом від «ЄвроСолідарності». Так, того, хто шукає непростий вихід з дуже складної ситуації, завжди є в чому звинуватити.

Бо звинувачувати не можна лише того, хто взагалі нічого не робить. Лише патякає. І так. Щойно Росія впровадила проти Порошенка санкції. Додати нічого.

Колаж © Радіо Свобода

«Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Поділитися:

Марина Порошенко через українських дипломатів передала листи студентів військовополоненим морякам (фото)

На прохання українських студентів з різних університетів України дружина Президента Марина Порошенко зустрілася з Міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, щоб передати через Консула України в РФ листи двадцяти чотирьом військовополоненим морякам.

«У листах студентів – гордість за наших Героїв та щира підтримка з України», – сказала Марина Порошенко.

Українські військові вже понад 100 днів перебувають у російському полоні після захоплення у нейтральних водах поблизу Керченської протоки.

Нагадаємо, що 26 лютого під час візиту Марини Порошенко в Одеську область українська молодь звернулася до Першої леді з проханням передати листи двадцяти чотирьом військовослужбовцям української армії, які внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації проти України 25 листопада 2018 року потрапили в полон.

Дружина Президента пообіцяла сприяти цьому через дипломатичне представництво України в Росії.

Джерело

Поділитися:

Під головуванням Президента відбулася нарада щодо посилення обороноздатності країни (фото, відео)

 

Кожну хвилину маємо використати для прискорення звільнення українських воїнів – Президент

Президент Петро Порошенко наголошує, що представники влади мають використовувати всі доступні можливості для звільнення український військових, які незаконно утримуються та перебувають у полоні Кремля.

Президент зазначив, що на питанні звільнення українців він акцентує увагу під час контактів з міжнародними партнерами України. «Під час кожної моєї телефонної розмови ми ставили питання щодо консолідації спільної позиції світу про вимогу до Російської Федерації щодо негайного звільнення», – сказав він, додавши, що це питання обговорював з Держсекретарем США паном Майком Помпео, Канцлером Німеччини Ангелою Меркель, Президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом і багатьма іншими. “Щоб ми зараз використовували кожну хвилину для прискорення звільнення українських воїнів”, – додав Глава держави.

Міністр оборони Степан Полторак, у свою чергу, повідомив, що відповідно до доручення Президента щодо підтримки українських військових, забезпеченням всім необхідним їх рідних і близьких, їм була виділена допомога. «Сьогодні я підписав наказ про виділення матеріальної допомоги кожному нашому моряку у розмірі 50 тисяч кожному», – сказав він.

Глава держави акцентував на тому, що це має бути не остання допомога і доручив також забезпечити всю можливу юридичну підтримку, а також можливість зв’язку полонених моряків з рідними.

«Ми будемо послідовно цю допомогу проводити. Керівництво Військово-Морських Сил зустрілося з рідними та батьками наших моряків і узгодили свої дії, організували взаємодію. Створена група надання юридичної допомоги. Також безпосередньо з моряками працює група адвокатів, які надають їм правову допомогу в ситуації, яка склалася. Ми підтримуємо з батьками зв’язок і плануємо допомогу нашим військовим розширити. Ми їх точно там не залишимо», – доповів Степан Полторак.

Петро Порошенко окремо зазначив, що в місцях проживання рідних полонених моряків кожен голова ОДА має нести особисту відповідальність за надання допомоги і піклування про родину.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін щодо подій в Керченській протоці зазначив, що Росія здійснила декілька фундаментальних порушень міжнародного права. Зокрема, акт агресії під час тарану українських суден та обстрілу військовослужбовців, що перебували на них. «По-друге, Росія здійснила узурпацію наших суверенних прав щодо свободи навігації відповідно до Конвенції про морське право. При чому я хочу підкреслити, що йдеться саме про свободу навігації», – додав Павло Клімкін.

Міністр також наголосив, що всі наші моряки відповідно до міжнародного гуманітарного права, Женевської конвенції є військовополоненими.

Він повідомив, що Україна вже сформувала міжнародно-правову позицію і отримали на сьогодні підтримку цієї позиції з боку наших міжнародних партнерів.

Міністр також зазначив, що українське дипломатичне відомство перебуває у постійному зв’язку з Червоним Хрестом, який вже надіслав до Москви вимогу щодо допуску до наших моряків. У питанні надання якнайшвидшого допуску до полонених моряків Україна активізувала і наших міжнародних партнерів, додав Павло Клімкін.

Міністр закордонних справ також підкреслив важливість того, що робота, яка здійснюється задля звільнення моряків, проводиться у контексті наших судових позовів. За його словами відомство вже надіслало до Міжнародного арбітражу в Гаазі дуже детальний документ, де обґрунтовано поінформувало «про погіршення нашого спору, врахувавши всі останні події та здійснивши їх міжнародно-правову кваліфікацію».

Джерело

 

Президент: Жодної цивільної людини введення воєнного стану не торкнеться. Ми скористаємось його можливостями для посилення ЗСУ у відсічі російської агресії

Президент Петро Порошенко доручив керівникам силових структур, міністерств та відомств визначити першочергові заходи щодо запровадження та забезпечення режиму воєнного стану в окремих регіонах України, на виконання вимог відповідного Указу та закону.

«Я зібрав нашу нараду для того, щоб ми визначили першочергові заходи щодо запровадження та забезпечення режиму воєнного стану в окремих регіонах України», – звернувся Глава держави до учасників наради. Петро Порошенко зауважив, що воєнний стан запроваджується строком на 30 днів, до 26 грудня у десяти прикордонних областях.

«Хочу ще раз наголосити – жодної цивільної людини запровадження воєнного стану не торкнеться. Разом з тим ми скористаємось можливостями, які надає введений воєнний стан для посилення можливості ЗСУ для відсічі російської агресії», – особливо підкреслив Петро Порошенко.

Міністр оборони України Степан Полторак, у свою чергу, доповів Президенту, що Міністерство оборони, Збройні Сили України, Головне управління розвідки, Державна служба транспорту приступили негайно до виконання Указу щодо введення воєнного стану.

Зокрема, за його словами на сьогодні при Міністерстві оборони розгорнуті пункти управління і створено координаційний центр по взаємодії з органами державної виконавчої влади та військовим командуванням. Він складається із трьох центрів, один з яких займається військово-політичним керівництвом, другий – управлінням забезпечення озброєнням і військової техніки, третій – управлінням забезпечення матеріальними запасами. Крім того, створена оперативна група зі всіх міністерств для того, щоб швидко і оперативно вирішити проблеми, пов’язані із постачанням, забезпеченням озброєння і техніки, які ставить перед МО військове керівництво, військове командування, Генеральний штаб.

«Крім того, на сьогодні ми проводимо роботу із поповнення всіх видів запасів, а також організували взаємодію із підприємствами «Укроборонпрому», іншими підприємствами щодо прискорення постачання озброєння і техніки до Збройних Сил України», – додав він.

Начальник Генерального штабу Віктор Муженко доповів, що з 26 листопада проводяться заходи із приведення у бойову готовність військових частин і з’єднань ЗСУ. Також заплановано здійснити з обласними державними адміністраціями ряд заходів щодо оперативного обладнання території.

Віктор Муженко також повідомив про оперативні дані під час проходу українських кораблів через Керченську протоку. За його словами, є підтвердження ще двох радіограм, в яких чітко звучить те, що український малий броньований катер Бердянськ здійснює запит і спілкується з диспетчером поста технічного спостереження берегової охорони ФСБ РФ щодо безпечного проходу Керченською протокою. “Щодо лоцмана, то готові прийняти на борт та слідувати згідно плану. Попередження про прохід Керченською протокою повідомлено за 4 години до початку переходу, що відповідає відповідній процедурі”, – зацитував Начальник Генштабу.

За словами Віктора Муженка, повідомлення було прийнято диспетчером і це було о 3:58 25 листопада. Президент наголосив, що таким чином чіткий запит і повідомлення про групу з двох броньованих катерів і одного буксиру щодо наміру проходження Керченською протокою було не тільки повідомлено своєчасно, але ще і було підтверджено готовність взяти на борт лоцмана для проведення відповідних навігаційних послуг. “Абсолютно ідентично з тим, як це відбувалося у вересня місяці під час попереднього проходу”, – наголосив Глава держава. Віктор Муженко зазначив, що розшифровка радіоповідомлень продовжується.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков доповів щодо забезпечення порядку в областях та недопущення дестабілізації ситуації, зокрема в областях, де запроваджується воєнний стан.

«Ми забезпечимо захист і спокій наших громадян, навіть в умовах воєнного стану», – підкреслив міністр, додавши, що в МВС проведено нараду щодо роботи в областях.

«В цілому ситуація нормальна. Викликає занепокоєння ситуація в Одесі. Було два інциденти: з нападом на одного з політиків і зіткнення з молодиками, які намагалися захопити один із будмайданчиків. Затримано 17 осіб», – проінформував міністр.

Арсен Аваков запропонував обговорити додаткові заходи в Одесі.

Президент підтримав пропозицію керівника МВС. «Я повністю підтримую вас і по першому випадку, і по другому випадку. Прошу терміново підготувати і внести пропозиції. І ми в рамках прийняття рішень по режиму воєнного стану, в тому числі і цієї наради, обов’язково посилимо нашу присутність в Одеській області для забезпечення порядку», – зазначив Глава держави.

Джерело

 

Президент доручив прикордонникам посилити вимоги до реєстрації щодо громадян Росії

Під час наради про заходи з реалізації Указу та закону щодо запровадження воєнного стану під головуванням Президента Петра Порошенка, Голова Державної прикордонної служби України Петро Цигикал поінформував про заходи, вжиті Держприкордонслужбою, у зв’язку із введенням воєнного стану.

«Службу переведено у перший рівень повної бойової готовності. Кордон охороняється за посиленим режимом», – доповів Голова ДПСУ.

За його словами, основні зусилля були спрямовані на ефективне застосування резервів та їх доукомплектування, висилку збільшених нарядів на кордон з Російської Федерацією та на адміністративну межу з тимчасово окупованим Кримом. Також прикордонні наряди додатково посилені зброєю та бронетехнікою, відбувається нарощення інженерно-фортифікаційного облаштування та посилено моніторинг обстановки на кордоні, активізовано оперативні та контррозвідувальні заходи.

Він також повідомив про посилення заходів в районі проведення операції Об’єднаних сил.

«У пунктах пропуску здійснюються посилені заходи контролю. На сьогодні обмежено в’їзд іноземців, перш за все громадян Російської Федерації. Не пропускаються громадяни Російської Федерації віком від 16 до 60 років, особи чоловічої статі», – повідомив Петро Цигикал.

При цьому Голова ДПСУ підкреслив, що стосовно громадян України жодних обмежень на кордоні не запроваджується.

«Чи правильно я розумію, що це заходи, які перешкоджають Російській Федерації формувати тут загони приватних армій, які насправді є представниками збройних сил Російської Федерації, і не дати їм провести операції, які вони намагалися провести у 2014 році?», – запитав Глава держави і отримав ствердну відповідь.

Президент також наголосив на важливості посилення вимог до реєстрації, особливо в областях, де введено воєнний стан щодо громадян Російської Федерації. «Пропозиції прошу внести мені протягом 24 годин на затвердження», – доручив він.

Джерело

 

Поділитися:

Щодо проблем з Угорщиною

Helgi Sharp

Їх немає. Є спроба Угорщини, використовуючи зосередженість України на війні з Росією, шляхом шантажу створити п’яту колону на заході України.

Але будем чесними, є у цьому й частка нашої вини. Бо ситуації, що склалась, вельми сприяла неврегульованість внутрішнього законодавства: з одного боку, у Конституції прописано, що є єдине українське громадянство, а от як бути з тими, хто за фактом здобуває друге, законодавчо не врегульовано.

Тобто, висилка консула – це добре, але що заважає у стислі терміни вибити ґрунт з-під ніг СИСТЕМИ, законодавчо вирішивши таку проблеми у ВР? Єдине: наявність великої кількості іноземних паспортів у самих депутатів, – таких у ВР близько 60. Залишається єдиний вихід, – ретельна перевірка на громадянство ВСІХ кандидатів у депутати наступного скликання. І тільки вони вже наважаться прийняти відповідні закони.

ОК, це наша справа, а як бути з Будапештом? Він не тільки не визнає своєї провини, але й продовжує шантажувати Київ, – на цей раз перешкодами на шляху до ЄС. Але, як написав Клімкін, дехто в Україні та за кордоном недочув. Проблемою на відео з Генконсульства в Берегове є не стільки роздача громадянства, скільки ЗАКЛИК ПРИХОВАТИ це від України. Тобто, Угорщина діє шахрайськими методами та цим пишається.

Як на це реагувати.
Не треба забувати, що Угорщина step-by-step стає своєрідним ізгоєм ЄС, – тиждень тому Європарламент проголосував за санкції проти Будапешту за порушення цінностей Євросоюзу, попередивши, що наступним кроком може стати позбавлення права голосу. А з урахуванням того, що Україні ще років десять ЄС не світить (та й не треба раніше, якщо чесно), ми сміливо можемо класти велике тепле вєто на всі “хотєлки” Орбана енд компані. Та поступово робити із Закарпаття справжню Україну, – делікатно та без перегинів, але твердо та послідовно. Інакше матимемо другий Крим.

А якщо взяти до уваги, що 2 дні тому Орбан мав довготривалу зустріч з Путіним, після якої обидва не приховували мерзенно-карамельних посмішок, необхідно й надалі посилювати військову складову на Закарпатті, – я, наприклад, не знаю, як поведе себе п’ята колона у випадку подальшої ескалації українсько-російських відносин.

Наразі вже не 14-й рік, і жодні спроби шантажу стосовно України не пройдуть: армія та дипломатична твердість – наші основні аргументи. Бо політика батога і політика пряника за ефективністю рівнозначні, – розходження у вартості: батога досить одного, а пряників потрібно багато. Яких на всіх може й не вистачити.

Шануймося!

Поділитися:

Спільний брифінг голови СБУ та міністра МЗС щодо злочинів РФ на тимчасово окупованих територіях (фото, відео)

 

Уже п’ятий рік Україна живе в умовах неоголошеної війни. П’ятий рік Росія, використовуючи всі ганебні методи гібридної війни, порушує міжнародні норми, свободи, права українських громадян. Про це повідомив Голова Служби безпеки України Василь Грицак на спільному брифінгу з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним для представників дипломатичного корпусу щодо злочинів Російської Федерації, а також її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України, зокрема застосування тортур до заручників та незаконно утримуваних осіб.

Захід приурочений до Міжнародного дня підтримки жертв катувань, який відзначається 26 червня. «Служба безпеки України з перших днів протистояння російської агресії розпочала документування фактів нелюдського поводження російських військових та спецпризначенців над українськими військовими та добровольцями, які потрапили в полон до російських терористів в ОРДЛО, а також над місцевими мешканцями Донбасу, які виступили проти російської окупаційної влади», ‒ наголосив Голова СБУ.

З 2014 року через катівні терористів пройшло 3224 особи, яких вдалося звільнити завдяки спільним зусиллям СБУ, військових, волонтерів та громадських активістів. Сьогодні ми презентуємо перші шість збірок із свідченнями 435 осіб, які були створені на основі опитування наших громадян – колишніх заручників в ОРДЛО. Це документальні матеріали, тут не має літературної обробки», ‒ зазначив Василь Грицак.

Захисники України та звичайні громадяни, що пережили страшні катування, потребують підтримки міжнародних правозахисних організацій для подання матеріалів в міжнародний Європейський Суд з питання порушення прав людини. СБУ готова надати відповідні комунікації представникам усіх міжнародних інституцій, які можуть допомогти донести правду про злочини РФ в Україні.

Служба готує окрему збірку свідчень про застосування співробітниками ФСБ та поліції РФ тортур та фізичного насилля стосовно громадян України в анексованому Криму. «Тортури в ОРДЛО, катування в Криму та фізичне насилля на території РФ над заручниками, громадськими активістами та українськими політв’язнями – це система роботи російських правоохоронних органів, цинічна та жахлива», ‒ підкреслив очільник Служби.

Сьогодні на непідконтрольній українській владі території ОРДЛО утримується ще понад ста заручників, до яких російська  окупаційна адміністрація не допускає міжнародні правозахисні. Це не дозволяє об’єктивно з’ясувати умови утримання заручників, визначити фізичний і психоемоційний стан їх здоров’я та припинити застосування до них насильницьких дій та нелюдського поводження.

Служба вдячна усім волонтерам, громадським активістам, які тривалий час допомагають рятувати заручників. «На жаль, на сьогодні переговори зі звільнення українських громадян, свідомо блокуються РФ як інструмент тиску на Україну. І для нас важливе значення має міжнародна підтримка світових лідерів. Саме завдяки такій підтримці було звільнено багатьох політичних в’язнів», ‒ наголосив Василь Грицак.

Під час заходу Міністр Павло Клімкін неодноразово наголосив на необхідності посилення тиску міжнародної спільноти на Росію у питанні звільнення українців – політв’язнів і заручників, які незаконно утримуються в Росії, на тимчасово окупованих територіях частин Донецької та Луганської областей та в Криму. Як зазначив Міністр, мета тиску одна – Росія повинна піти з території України, а Кремль має звільнити всіх політичних в’язнів і заручників.

“Ми готові на будь-які кроки, які дозволять нам звільнити наших хлопців. Всі прекрасно розуміють як Росія маніпулює зі звільненням не тільки політичних в’язнів, а й заручників”, – наголосив Міністр під час брифінгу.

Джерело

 

Мутанты с загадочной русской душой (видео брифинга СБУ/МИД)

Они этим гордятся

Поділитися:

Петро Порошенко зустрівся з родинами українських бранців

Президент Петро Порошенко зустрівся з родинами українських заручників, які утримуються у російських в’язницях, на окупованих територіях Донбасу та Криму. Глава держави проінформував про кроки, які здійснюються для звільнення політв’язнів, та подальші дії.

«11 червня Павло (Клімкін – ред.) вирушає на зустріч міністрів закордонних справ країн Нормандського формату. І першим питанням, крім запровадження миротворчої місії, режиму припинення вогню та імплементації Мінських угод, є питання заручників. Ми вже погодили і скоординували нашу позицію, французька та німецька сторони нас підтримують», – розповів Президент. Він також наголосив, що на зустрічі тристоронньої групи у Мінську Уповноважений Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях Ірина Геращенко офіційно передала лист із списком із 23 росіян, які здійснювали шпигунську діяльність в Україні, для передачі РФ в обмін на українських політв’язнів.

Петро Порошенко також звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової здійснити необхідні кроки, щоб отримати можливість відвідати політв’язнів в Криму. Президент також повідомив, що зустрівся з Принцесою Князівства Ліхтенштейн Софією, яка є одним із керівників Міжнародного комітету Червоний Хрест, і було домовлено, що вона підніме питання про забезпечення регулярного допуску та гуманітарної допомоги МКЧХ українським політв’язням.

Президент наголосив, що питання звільнення українських заручників присутнє в усіх його міжнародних переговорах. Зокрема, Петро Порошенко під час телефонних розмов з Державним секретарем США Майком Помпео та Прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо обговорив необхідність підняття питання українських політв’язнів на зустрічі лідерів країн Великої сімки. Також це питання Глава держави обговорив в Аахені з Канцлером Німеччини Ангелою Меркель та Президентом Франції Еммануелем Макроном. «І отримали чітке запевнення, що міжнародна солідарність і тиск на Росію продовжиться», – зауважив Глава держави.

Президент висловив підтримку усім українським заручникам і попросив передати їм, що Україна й надалі буде боротися за їхнє звільнення. Він також звернувся до тих, хто голодує: «Ви всі потрібні нам живими».

Під час зустрічі заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз зачитав звернення ув’язненого Володимира Балуха, який голодує вже більше 80 днів. Він закликав до активних дій держави щодо консолідації зусиль патріотично налаштованих громадян і представників громадських організацій, які ведуть «святу боротьбу з московитськими окупантами». «Вважаю, що створення консультативно-координаційної ради при Президентові України значно підвищить ефективність дій держави по звільненню політв’язнів, захисту прав і свобод громадян України в тимчасово окупованому Криму та якісно покращить інформаційну складову у боротьбі з російською пропагандою. Об’єднавши зусилля держави і української спільноти Криму ми значно наблизимо час торжества вищої справедливості гідно хазяйнувати на своїй, Богом даній землі. Крим – це Україна», – наголосив Володимир Балух.

Глава держави підтримав створення такої ради і доручив опрацювати це питання та підготувати відповідний Указ.

Джерело

Поділитися:

Павло Клімкін закликав Раду Європи рівнятися на Сенцова, Балуха та Абдуллаєва у захисті своїх принципів

18 травня 2018 року Міністр закордонних справ України Павло Клімкін взяв участь у 128 засіданні Комітету міністрів Ради Європи на рівні глав зовнішньополітичних відомств, що відбулося в Ельсінорі, Данія.
Павло Клімкін взяв участь у дискусії міністрів, присвяченій актуальним викликам демократичній безпеці в Європі, та заявив, що єдиною ефективною відповіддю на такі виклики є безумовна відданість справедливості та її дієвий захист.

Глава зовнішньополітичного відомства України зазначив, що більше 60 громадян нашої держави, які кинули виклик країні-агресору, та наразі утримуються Росією як політичні в’язні в Криму та на території РФ, є прикладом такої боротьби за справедливість.

П. Клімкін також привернув увагу присутніх до оголошення Олегом Сенцовим безстрокового голодування та закликав присутніх міністрів, а також Раду Європи загалом, активно долучитися до звільнення українських політичних в’язнів, які незаконно утримуються Росією.

Він також привернув увагу до ситуації довкола Володимира Балуха та Узейра Абдуллаєва і наголосив, що українські політв’язні в Росії та на окупованих територіях Криму та Донбасу рішуче захищають справедливість та принципи, у які вірять.

«Сподіваюся, наші дискусії у Раді Європи та подальші дії будуть гідними тих людей, які мають достатньо сміливості та відданості відповідати на виклики беззаконня та свавілля, які Росія принесла в Європу», – наголосив Клімкін.

Міністр окремо згадав про вшанування цього дня річниці депортації кримських татар, подякував партнерам України в Комітеті міністрів РЄ за ухвалене минулого року окреме рішення щодо ситуації в Криму та висловив сподівання на його імплементацію.

У рамках засідання Міністр повідомив про прийняте Урядом України рішення здійснити добровільний внесок до бюджету Ради Європи.

П. Клімкін окремо подякував міністрам за масштабну програму зі сприяння реформам в Україні, що реалізується за безпосередньої та вагомої підтримки Європейського Союзу та низки держав-членів, зокрема в рамках Плану дій РЄ для України на 2018 – 2021 роки.

Джерело

 

Поділитися:

Клімкін запропонував Польщі заборонити Пілсудського і Армію Крайову

Міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив про готовність України визнати злочини проти поляків, але наполіг, що Польща має зробити аналогічний крок.

Про це міністр написав у статті для видання “Збруч”.


Україна і Польща. Випробовування історією

Оскільки від історії нам, схоже, нікуди не втекти, висловлю кілька своїх думок на цю тему. Польща й Україна мають сотні років спільного минулого, і, на жаль, воно було непростим, а часто й трагічним. Проте чи є в нинішній Європі дві сусідні країни, у відносинах яких не було б трагічних, кривавих сторінок? І що б сталося з Європейським Союзом, якби зараз кожен витягнув зі скринь свої старі образи й претензії?

Разом із тим я переконаний, що визначальними в польсько-українській історії були не війни й конфлікти, а саме століття мирного співжиття, спільна праця, мільйони спільних шлюбів і народжених в них дітей. Про це свідчить результат історичного розвитку: сьогодні ми маємо дві надзвичайно близькі нації з подібними мовами, культурами, ментальностями й цивілізаційними цінностями, а також з природною налаштованістю на подальше мирне й дружнє співжиття. Дуже хочу сподіватися, що нинішня ситуація не зможе цю налаштованість зруйнувати.

Я абсолютно впевнений: не існує жодних об’єктивних причин для будь-якого погіршення взаємин. Проте нас несподівано накрила непотрібна й шкідлива для обох народів хвиля з минулого, штучно піднята й розбурхана політиками й медіа.

До історії треба підходити з великою повагою й обережністю. З її контексту не можна видирати й перекручувати ті факти, які комусь потрібні в дану хвилину. Нею не можна жонглювати, її не можна кроїти, як кому заманеться.

Неприпустимо також привласнювати собі як саму історію, так і право на остаточну істину. Є об’єктивні історичні факти, але кожен народ, кожна держава все-таки дивиться на минуле через свої національні окуляри, тобто з певною мірою суб’єктивності. З особливою силою це може проявлятися при оцінці сторонами-учасницями давніх воєн, а також історичних персонажів. Тому нерідко одна й та ж особа є для одного народу видатним полководцем, а для іншого – жорстоким загарбником, для одного – героєм-визволителем, а для іншого – зрадником і заколотником.

Скажімо, гетьман Богдан Хмельницький об’єктивно є досить суперечливою постаттю. Виборюючи для України самостійність, він уклав спілку з Московією, сподіваючись на православну єдність. Ми знаємо, що це привело Україну до нового, ще гіршого рабства й спричинило не одну національну катастрофу. На мою думку, це мало катастрофічні наслідки й для самої Росії, оскільки породило в неї імперську самосвідомість і на сторіччя вперед заблокувало їй шлях до нормального розвитку.

Але як би там не було, Хмельницький увійшов в історичну пам’ять українців саме як герой, який визволив Україну від польського поневолення й тяжкого національного приниження. При цьому він ніколи не зазіхав на власне польські землі, не прагнув завоювати Польщу й підкорити її Україні. Тому нам важко погодитися з польськими антипатіями щодо Хмельницького.

Однак цивілізована Європа зрештою виробила неписані правила співіснування різних національних варіантів історії. Головне тут взаємна повага, толерантність і намагання якщо не прийняти, то принаймні зрозуміти точку зору іншого. Натомість непристойними вважаються намагання силоміць надягти свої власні історичні окуляри на носа сусідові. На жаль, саме цим зараз і займаються польські політики.

Ще більшої делікатності й толерантності вимагає новітня історія, у нашому випадку це передусім українсько-польські війни й трагічні етнічні конфлікти ХХ століття. Тут також діє правило «національних окулярів». Бандера, ОУН і УПА боролися за незалежну Українську державу не тільки проти польського, але й німецького та радянсько-російського панування. І боролись вони не просто на українських етнічних землях, а на державній території Західноукраїнської Народної Республіки, яка виникла на руїнах Австро-Угорської імперії одночасно з Республікою Польщею і яку Польща невдовзі захопила. Саме боротьба за незалежну Україну є головним чинником, за яким ми, сучасні українці, оцінюємо діяльність ОУН-УПА, і ніхто не може нам заборонити вважати їх героями.

На початку цього року поблизу карпатського села Рунгури я відвідав відновлену бандерівську криївку. 9 лютого 1951 року (через 6 років після закінчення Другої світової!) тут героїчно загинули п’ятеро бійців УПА. Їх видав зрадник, НКВД-исти виставили перед собою 15-річних підлітків з сусіднього села, примусили їх відкрити ляду й закидали бункер гранатами. За кількасот метрів знаходилася ще одна криївка з шістьома партизанами. Усі вони покінчили з собою, аби не потрапити в полон. Це їх ми повинні зректися? Це їх ми мали б вважати злочинцями? Ясно, як білий день, що такого не буде ніколи.

При цьому хочу чітко наголосити: воєнні злочини, злочини проти людства, вчинені в ході українсько-польських конфліктів протягом Другої світової війни та після неї, не мають виправдання. Однозначно засуджую всі такі злочини – і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків. У нинішньому трактуванні подій польською стороною проглядає тенденція поставити знак рівності між національно-визвольною боротьбою українців і злочинами проти цивільного польського населення. У принципі в такий спосіб можна дискредитувати будь-який визвольний рух. Але й для таких ситуацій цивілізована Європа давно знайшла відповідь: кожен злочин індивідуальний і має своїх виконавців, які й повинні нести за нього відповідальність. Приписування ж злочину усій нації чи всьому визвольному рухові є неприпустимою пропагандистською маніпуляцією.

Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом «почни з себе» вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою «пацифікацією» українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл.

3-го березня виповнюються чергові роковини трагедії українського села Павлокома, в якому вже в 1945 році місцева польська самооборона та підрозділи Армії Крайової під командою поручника Юзефа Бісса розстріляли 366 українців, серед них 157 жінок та 59 дітей віком до 14 років. І таких сіл було не одне й не десять. То що будемо робити з Армією Крайовою?

Ми готові визнати й засудити злочини, вчинені проти поляків, але й Польща повинна зробити те ж саме щодо злочинів проти українців. Поки що ж вона свідомо демонструє виразно однобоке бачення: українську сторону протистояння змальовує виключно чорними фарбами, а польську представляє як «білу і пухнасту».

Про те, що історія не буває чорно-білою, свідчать і такі факти, які багатьом у Польщі сьогодні можуть здатися неймовірними: після приходу комуністів підрозділи Української повстанської армії та польського руху «Свобода і Незалежність», керованого колишніми офіцерами Армії Крайової, не раз проводили спільні збройні акції проти військ НКВД. Найбільш відомою з них стала операція в Грубешові Люблінського воєводства у травні 1946 року. У свою чергу комуністична машина терору однаково нещадно розправлялася як з польськими, так і з українськими підпільниками. Багато з них знайшли свій вічний спочинок у спільних братських могилах, одну з яких було нещодавно відкрито й на Варшавських Повонзках. До речі, більшість пам’ятників воїнам УПА на території Польщі стоять на могилах тих бійців, які полягли саме в боротьбі з радянським НКВД, проти якого воювала й Армія Крайова.

На жаль, нещодавно ухвалений у Варшаві Закон «Про внесення змін до Закону про Інститут національної пам’яті – Комісію з переслідування злочинів проти польського народу і деяких інших законів» став яскравим прикладом однобокого, чорно-білого підходу до історії.

Як відомо, закони мають «букву і дух». Слід визнати, що польські юристи доклали зусиль, аби якомога ретельніше виписати букву, але суть Закону настільки хитка й непевна, що їм це зробити не вдалося.

Згідно з доповненнями до закону, ув’язненням карається заперечення фактів злочинів «українських націоналістів і членів українських формацій – колабораціоністів Третього рейху Німеччини». Заплющмо на хвилину очі на те, що націоналісти й колабораціоністи подаються як синоніми, хоча насправді вони були антонімами. Поставмо запитання, хто ж такі тут українські націоналісти й що вважається їхніми злочинами?

Закон роз’яснює, що такими злочинами є «дії, вчинені українськими націоналістами в 1925-1950 роках, які полягають в застосуванні сили, терору чи інших форм порушення прав людини щодо індивідуальних осіб чи суспільних груп».

Даруйте, але саме в цей період українські патріоти вели визвольну боротьбу проти іноземних окупацій Західної України. Отже, йдеться не тільки про тих українців, які вчинили воєнні злочини проти людяності, а взагалі про всіх патріотів, які боролися за незалежність України. А з цього випливає, що сьогодні будь-який українець за будь-яку позитивну оцінку наших визвольних змагань може бути ув’язнений в Польщі на 3 роки, оскільки Польща має про ці змагання інакшу думку. Під реальною загрозою опиняється і корінна українська меншина, і майже мільйон наших заробітчан, що працюють у Польщі. Більше того, кара настигне українця, навіть якщо свою оцінку він висловив у себе в Україні. Коли послідовно дотримуватися букви нового закону, то польська поліція у Варшаві має зсаджувати таких українців з поїзда, скажімо, «Київ – Берлін» і запроторювати їх у каталажку. Чи я щось не так розумію?

Наступне запитання: а чому в Законі не згадуються польські колабораціоністи Третього рейху, адже вони теж вчинили злочини проти своєї батьківщини. І чому нема ні слова про польських націоналістів, серед яких були й такі, що брали участь у масових убивствах українців.

Як окремий злочин українських націоналістів і українських колабораціоністів Третього рейху Закон виділяє «участь у винищенні єврейського населення чи геноциді громадян Речі Посполитої на теренах Волині і Східної Малопольщі».

На жаль, на Волині йшла взаємна різанина, тож якщо взагалі починати говорити про геноцид, то теж про двосторонній. І знову ж таки, чому не згадуються польські колабораціоністи? Адже їх було немало по всій Польщі й вони допомагали нацистам у проведенні Голокосту.

Окреме обурення викликає вживання в сучасному польському Законі назви «Східна Малопольща». Так, виявляється, за часів Пілсудського називали українські землі Львівщини, Станіславщини й Тернопільщини. Ясновельможне панство, це що, випадкова обмовка чи невдала спроба пожартувати?

Це щодо букви. А з духом іще гірше. (До речі, саме дух Закону викликав різку негативну реакцію Ізраїлю і Сполучених Штатів). Автори Закону явно привласнили собі право на абсолютну історичну істину й право диктувати своє бачення іншим країнам. При цьому вони подають польську сторону як апріорі непогрішиму, а грішними огульно представляють усіх інших, передусім українців.

Це відверта підміна реальної історії пропагандою. Це наївна спроба відретушувати минуле політичним декретом. Це й зверхність щодо інших країн та народів. Це затикання рота, обмеження свободи слова й дискусії. Це, зрештою, залякування. Це дорога в нікуди.

Постає питання, що ж робити, де вихід? Відповідь, знову ж таки, вже давно вироблена, на ній власне й побудоване мирне співжиття націй у Європейському Союзі. Тут найкращим зразком є колишні одвічні вороги, а нині найближчі друзі й партнери Німеччина і Франція. Їхні політики залишили гострі проблеми минулого науковцям, а самі ретельно стежать, щоб це минуле не затьмарило сьогодення й завтрашній день. Взаємна повага, толерантність, спільний осуд злочинів й вшанування невинних жертв, зрештою прагматизм і елементарний здоровий глузд – ось перевірений європейський рецепт подолання нинішньої кризи в українсько-польських відносинах.

Нагадаю й заповіт, який залишив нам великий поляк, в жилах якого текла й українська кров, святий Іван Павло ІІ: «Пробачаємо й просимо пробачення!»

Найбільше засмучує те, що іще зовсім недавно Україна й Польща жили за цим заповітом. Ми по праву вважалися еталоном міжнаціонального примирення заради спільного майбутнього. Президенти обох держав не раз на могилах невинних жертв разом віддавали шану і українським, і польським загиблим. Просили пробачення і прощали. Та ж Павлокома в Польщі й Павлівка в Україні стали не тільки місцем нашої спільної скорботи, а й символом спільної надії та відновленого братерства.

Ми просто не маємо права нехтувати заповітом Івана Павла ІІ й безглуздо втрачати все, чого досягли неймовірними зусиллями наші політики й дипломати, наші інтелектуальні еліти, мільйони звичайних українців та поляків.

Невже не зрозуміло, що від ескалації історичних суперечок не може виграти ні Польща, ні Україна, що користь від цього може одержати тільки одна сторона – Росія. Саме це змушує мене припускати, що ідею спекуляцій на польсько-українській історії польським націоналістам підсунув не хто інший, як російські спецслужби. Якщо згадати про їхній вплив на «Брекзит», втручання у вибори в США, референдуми в Голландії та Каталонії, то такі підозри виглядають цілком логічними.

Головне ж, на що хочу звернути увагу польських колег, які цікавляться історією: у минулому відсутність солідарності між Польщею й Україною рано чи пізно закінчувалася тим, що обидві вони потрапляли під московське ярмо. Якщо хтось заколисує себе вірою в те, що з Польщею таке більше трапитися не може, то мушу застерегти наївних: програма-максимум Кремля – дезінтеграція ЄС і відновлення сфери впливу колишнього СССР, розпад якого В.Путін вважає «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття». Зрештою, чотири розподіли польської держави за участю Росії і повна залежність Польщі від СССР у повоєнний час мали б чогось навчити й найбезтурботнішого політика.

У нас було нехай і непросте, але спільне минуле, у нас спільне сучасне і, не сумніваюся, у нас повинне бути й буде спільне європейське майбутнє. Ми не сміємо просто так занапастити нашу дружбу й наше справді стратегічне партнерство, від якого, цілком можливо, сьогодні залежить доля обох народів.

Я готовий до відвертого діалогу з польськими колегами, я готовий разом із ними вшановувати пам’ять наших загиблих всіх національностей, просити пробачення й прощати. Я готовий узяти на себе відповідальність за те, щоб повернути наші взаємини в нормальне й цивілізоване європейське русло. На жаль, поки що я не бачу такої готовності з польської сторони. Але я твердо знаю, що іншого шляху у нас просто не існує.

Закликаю українців та поляків, яким дорогі наші спільні надбання, не мовчати й сказати своє слово.

Джерело

Поділитися:

Україна позивається проти Росії в Міжнародному арбітражному суді в Гаазі за Конвенцією ООН з морського права

«Інтереси України мають належним чином бути захищені в Міжнародному Суді Організації Об’єднаних Націй», – підкреслив Глава держави та підписав Розпорядження щодо представництва України в розгляді питання в Міжнародному арбітражному суді щодо порушення Конвенції ООН з морського права 1982 року. Відповідно до цього документу захищати інтереси нашої країни буде заступник Міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.

«Завтра 20 лютого виконується рівно чотири роки від початку агресії Російської Федерації проти суверенної і незалежної Української держави, яка почалася з незаконної анексії Криму, коли вторгнення російських військ розпочало чотирьохрічну історію героїчної оборони України, боротьбу за захист суверенітету, територіальної цілісності і незалежності нашої держави», – сказав Президент перед підписанням розпорядження.

Глава держави зазначив, що «боротьба ведеться не лише на фронті і не лише Збройними Силами України». «Ця боротьба продовжується в політичній, дипломатичній та юридичній площині», – сказав Петро Порошенко.

Він нагадав, що «Україна зробила безпрецедентну роботу по захисту своїх юридичних позицій».

«Це стосується судових позовів в Міжнародний Суд ООН в Гаазі з приводу порушення Російською Федерацією Конвенції ООН з протидії фінансуванню тероризму, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Це стосується і порушення Російською Федерацією Конвенції ООН з морського права та низки інших міжнародних документів», – зазначив Глава держави.

При цьому Президент підкреслив роль команди найкращих фахівців для підготовки та забезпечення цих судових позовів, яка активно і наполегливо продовжує свою роботу: «Сьогодні – черговий етап. Ми підготували розпорядження про представництво України в розгляді Арбітражним Трибуналом Конвенції ООН з морського права по абсолютно чіткій позиції захисту інтересів України у зв’язку з порушення Російською Федерацією суверенних прав України в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці».

При цьому він повідомив, що економічним інтересам України завдано серйозної шкоди, зокрема ведеться незаконний видобуток корисних копалин, спричиняються суттєві негативні екологічні, інфраструктурні, транспортні наслідки будівництвом Керченського мосту без дозволу держави Україна.

Президент окремо підкреслив, що «не йдеться про розгляд питання українського суверенітету над Кримом»: «Це питання тверде, беззастережне і ніхто його під сумнів не ставить. Мова йде про те, що ми маємо захищати на кожному напрямку економічні інтереси Української держави, а й приватних інвесторів, чия власність в Криму була конфіскована».

В свою чергу, Міністр закордонних справ Павло Клімкін зауважив, що Меморандум є реальним результатом трирічної роботи потужної міжнародної команди, яка включає відомих міжнародних експертів, юристів, науковців. Документ містить майже 500 додатків. Він додав, що цей Меморандум став першим, а у червні будуть меморандуми за конвенцією про заборону расової дискримінації і про заборону фінансування тероризму.

«Те що ми робимо – це всеохоплююча юридична спроба дістати Росію по всьому юридичному фронту. І головне, що Росія отримає не тільки покарання за порушення прав, Росія ще і за це заплатить», – наголосив Павло Клімкін. Міністр запевнив, що робота послідовно продовжиться і українська сторона має сильну команду, яка її буде представляти в рамках арбітражу і міжнародного суду.

Президент уточнив, що мова йде не лише про морське право, ліквідацію расової дискримінації, відповідальність за фінансування тероризму, а також він поставив завдання підготувати документи, які стосуються і військових злочинів. Відповідні матеріали вже зараз збираються для підготовки позову до Міжнародного суду.

У свою чергу, заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль зауважила, що Меморандум, який вже сьогодні буде переданий до Гааги, викладає правові рамки претензії щодо порушення прав України відносно Морської конвенції. Вона також додала, що арбітраж встановив конкретні часові терміни – коли і що має бути подано. «Фактично ми закладаємо нову парадигму відносин з РФ, яка буде базуватися на виключно правових засадах», – зазначила Олена Зеркаль.

Джерело

Поділитися:

«Москва не зацікавлена у пошуку рішення» – Павло Клімкін в інтерв’ю Rheinische Post

Міністр закордонних справ України в інтерв’ю нашій редакції висловлює сумнів щодо щирих намірів Росії та прагне вжити заходів щодо німецьких фірм, які працюють в обхід санкцій

Пане Клімкін, як виглядає нинішня ситуація на сході України?

Ситуація залишається напруженою. Зважаючи на постійні збройні провокації російської армії, в даний час неможливо покращити гуманітарну ситуацію цивільного населення в регіоні. Нам, щоправда, вдалося наприкінці 2017 року звільнити 73 наших полонених. Після кількарічних перемовин вони нарешті змогли повернутися додому і наразі намагаються адаптуватися до нормального життя. Проте, в частині виконання Мінських угод у нас попереду – довгий шлях.

Нещодавно я в деталях обговорив цю ситуацію з моїм німецьким колегою Зігмаром Габріелем. Важливо, що ми обидва, як і наші французькі колеги в форматі Нормандії, маємо спільну позицію в таких питаннях, як адекватна оцінка ситуації, а також узгодження наступних спільних кроків для вирішення проблеми.

Однак, нам зрозуміло, що здійснити ці кроки нелегко, адже інша сторона – агресор, я маю на увазі Росію, категорично відкидає пропозиції. І цей факт свідчить про те, що Москва не зацікавлена сприяти у вирішенні конфлікту.

Існує пропозиція надіслати туди місію «блакитних касок».

У цьому питанні ми залишаємось вірними Мінським угодам і посилаємося на існуючу процедуру ООН, оскільки така місія буде працювати виключно під мандатом Об’єднаних Націй. Я боюся, що Російська Федерація просто намагається виграти час і серйозно не вірить в можливість здійснення роботи місії “блакитних касок” по всій зоні бойових дій. Вихід російських спостерігачів із СЦКК (Спільний центр контролю та координації перемир’я на Донбасі) наприкінці минулого року також можна вважати неприємним сигналом. Навіть у Раді Безпеки переговорний процес пробуксовує через неготовність російської сторони перейти від пустопорожніх розмов до конкретних дій.

Що стосується російської пропозиції включити в процес так званих представників територій, окупованих Росією на Донбасі, то вона абсолютно неприйнятна. Це не лише наша позиція, але й точка зору наших партнерів на Заході і в ООН.

Які Ваші думки щодо критики постачання американської зброї для української армії?

Наш діалог з американською стороною в цьому питанні не є новим. Ми дуже цінуємо наших західних партнерів за їхню послідовну підтримку наших зусиль щодо зміцнення оборонної спроможності України в її опорі одній з найпотужніших у військовому плані держав у світі. Федеральний міністр закордонних справ Габріель під час свого нещодавнього візиту до України також зміг пересвідчитись, наскільки серйозною є ситуація. Але в цьому контексті слід підкреслити дві речі: ми перебуваємо на нашій землі та у випадку нападу на наші території маємо суверенне право на їх захист. Подальше постачання сучасного оборонного обладнання з США буде служити лише стримуючим фактором для можливого нового російського нападу – як вже це траплялося в 2014 і 2015 роках.

Гадаєте, збільшення озброєнь наблизить нас до миру?

Ми розуміємо позицію німецької сторони, що мирний процес має керуватися виключно шляхом політичних рішень. Зрештою, без чіткої позиції канцлера Німеччини весь політичний процес просувався б набагато повільніше. У будь-якому випадку ми цінуємо німецьку підтримку України, наприклад, лікування українських солдатів у клініках Бундесверу. Або проекти гуманітарної та технічної підтримки, які шляхом будівництва модульних будинків забезпечили домівками багатьох постраждалих мешканців зруйнованих регіонів сходу України.

На Вашу думку, якими будуть пріоритети у співпраці з наступним урядом у Берліні?

Необхідно продовжувати спільні зусилля, спрямовані на припинення російської агресії проти України. Санкції повинні залишитися. Їх ефективність є очевидною. Скасування санкцій (навіть лише часткове) до моменту виконання Москвою всіх умов Мінських угод буде сприйнято Кремлем як слабкість Заходу і призведе до розколу Європи. А це, навіть якщо це звучить для когось неприємно, і є головною метою Росії.

Ми також сподіваємося на більш активну співпрацю з німецькими компаніями в Україні. Кілька днів тому я досить конструктивно поспілкувався з представниками німецької економіки в Україні. Ця розмова, а також двостороння статистика торгівлі, свідчать про чітку тенденцію: інтерес німецьких компаній до України зростає. І це справедливо: сприятлива логістика та відносно низька заробітна плата вже привабили до України багатьох інвесторів. Крім того, німецька економіка визнає результати процесу реформ в Україні та користується багатьма їхніми перевагами. Багато підприємців відкрили для себе Україну як країну нових можливостей. Ми хочемо зберегти цю тенденцію з метою збільшення кількості подібних “історій успіху” в нашій державі.

Ви оголосили про намір вжити правових заходів проти німецьких компаній Adidas і VW, оскільки вони визнають Крим російською територією. Як конкретно це повинно відбутися?

Україна є правовою державою. З міжнародно-політичної точки зору ми також покладаємося на послідовну позицію світової спільноти. Будь-які спроби обійти російські санкції, запроваджені внаслідок окупації Криму в тій чи іншій формі повинні бути покарані законом. Дехто вважає перебільшенням посилання на цінності Європейського Союзу. У мене інша думка.

Існує широкий спектр правових механізмів, які можуть бути використані. Ми знаходимося в процесі пошуку збалансованого рішення. Наразі я не можу вас ознайомити з деталями, оскільки це питання вимагає певної конфіденційності.

Джерело

Поділитися:

Павло Клімкін зустрівся з Державним секретарем США Рексом Тіллерсоном

В рамках участі у 24-ому засіданні Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ у Відні Павло Клімкін 7 грудня 2017 року зустрівся зі своїм американським колегою Рексом Тіллерсоном.

Міністр та Дежсекретар обговорили питання спільної роботи над миротворчою місією ООН на окупованому Росією Донбасі, енергетичної безпеки та підтримки США ефективної і незалежної антикорупційної системи в Україні.

Джерело

Поділитися:

Ірина Геращенко разом з Павлом Клімкіним завітали до місця постійної дислокації 72-ої ОМБр (фото)

«Сьогодні ми маємо активізувати двосторонню та міжпарламентську співпрацю з партнерами України у НАТО та ЄС заради реалізації програм реабілітації для військовослужбовців, які повертаються із зони АТО», – заявила Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко під час робочого візиту разом з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним до м. Біла Церква, Київської області.

Нещодавно, 5 листопада 2017 року, військовослужбовці 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (72 ОМБр) повернулись із зони проведення АТО на місце постійної дислокації до м. Біла Церква, Київської області.

Сьогодні, 13 листопада, Перший віце-спікер Ірина Геращенко разом з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним завітали до місця постійної дислокації 72-ої ОМБр.

Ірина Геращенко та Павло Клімкін зустрілись з представниками 72ої ОМБр і волонтерами, які допомагають українським військовим. Під час зустрічі особливої уваги було приділено питанню щодо реалізації програм з надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців України, які повертаються із зони АТО.

«Ці проблеми особливо гостро відчуваються під час відпусток, коли військовослужбовці повертаються до мирного життя. У цей час вони потребують особливої уваги та допомоги», – повідомила І. Геращенко.

У ході зустрічі учасники відзначили, що реалізація відповідних програм у цій сфері необхідна, серед іншого, і для зниження рівня домашнього насильства.

«Сьогодні ми маємо багато ініціатив у цьому напрямі, це і спеціальні програми вивчення іноземних мов та різноманітні програми реабілітації військових. У сучасних умовах ми маємо активізувати двосторонній та міжпарламентський діалог з країнами-членами НАТО та ЄС», – зауважила І. Геращенко.

Також під час робочого візиту Ірина Геращенко та Павло Клімкін ознайомились з побутовими умовами розміщення представників 72-ої ОМБр.

Джерело

Поділитися: