«Москва не зацікавлена у пошуку рішення» – Павло Клімкін в інтерв’ю Rheinische Post
Міністр закордонних справ України в інтерв’ю нашій редакції висловлює сумнів щодо щирих намірів Росії та прагне вжити заходів щодо німецьких фірм, які працюють в обхід санкцій
Пане Клімкін, як виглядає нинішня ситуація на сході України?
Ситуація залишається напруженою. Зважаючи на постійні збройні провокації російської армії, в даний час неможливо покращити гуманітарну ситуацію цивільного населення в регіоні. Нам, щоправда, вдалося наприкінці 2017 року звільнити 73 наших полонених. Після кількарічних перемовин вони нарешті змогли повернутися додому і наразі намагаються адаптуватися до нормального життя. Проте, в частині виконання Мінських угод у нас попереду – довгий шлях.
Нещодавно я в деталях обговорив цю ситуацію з моїм німецьким колегою Зігмаром Габріелем. Важливо, що ми обидва, як і наші французькі колеги в форматі Нормандії, маємо спільну позицію в таких питаннях, як адекватна оцінка ситуації, а також узгодження наступних спільних кроків для вирішення проблеми.
Однак, нам зрозуміло, що здійснити ці кроки нелегко, адже інша сторона – агресор, я маю на увазі Росію, категорично відкидає пропозиції. І цей факт свідчить про те, що Москва не зацікавлена сприяти у вирішенні конфлікту.
Існує пропозиція надіслати туди місію «блакитних касок».
У цьому питанні ми залишаємось вірними Мінським угодам і посилаємося на існуючу процедуру ООН, оскільки така місія буде працювати виключно під мандатом Об’єднаних Націй. Я боюся, що Російська Федерація просто намагається виграти час і серйозно не вірить в можливість здійснення роботи місії “блакитних касок” по всій зоні бойових дій. Вихід російських спостерігачів із СЦКК (Спільний центр контролю та координації перемир’я на Донбасі) наприкінці минулого року також можна вважати неприємним сигналом. Навіть у Раді Безпеки переговорний процес пробуксовує через неготовність російської сторони перейти від пустопорожніх розмов до конкретних дій.
Що стосується російської пропозиції включити в процес так званих представників територій, окупованих Росією на Донбасі, то вона абсолютно неприйнятна. Це не лише наша позиція, але й точка зору наших партнерів на Заході і в ООН.
Які Ваші думки щодо критики постачання американської зброї для української армії?
Наш діалог з американською стороною в цьому питанні не є новим. Ми дуже цінуємо наших західних партнерів за їхню послідовну підтримку наших зусиль щодо зміцнення оборонної спроможності України в її опорі одній з найпотужніших у військовому плані держав у світі. Федеральний міністр закордонних справ Габріель під час свого нещодавнього візиту до України також зміг пересвідчитись, наскільки серйозною є ситуація. Але в цьому контексті слід підкреслити дві речі: ми перебуваємо на нашій землі та у випадку нападу на наші території маємо суверенне право на їх захист. Подальше постачання сучасного оборонного обладнання з США буде служити лише стримуючим фактором для можливого нового російського нападу – як вже це траплялося в 2014 і 2015 роках.
Гадаєте, збільшення озброєнь наблизить нас до миру?
Ми розуміємо позицію німецької сторони, що мирний процес має керуватися виключно шляхом політичних рішень. Зрештою, без чіткої позиції канцлера Німеччини весь політичний процес просувався б набагато повільніше. У будь-якому випадку ми цінуємо німецьку підтримку України, наприклад, лікування українських солдатів у клініках Бундесверу. Або проекти гуманітарної та технічної підтримки, які шляхом будівництва модульних будинків забезпечили домівками багатьох постраждалих мешканців зруйнованих регіонів сходу України.
На Вашу думку, якими будуть пріоритети у співпраці з наступним урядом у Берліні?
Необхідно продовжувати спільні зусилля, спрямовані на припинення російської агресії проти України. Санкції повинні залишитися. Їх ефективність є очевидною. Скасування санкцій (навіть лише часткове) до моменту виконання Москвою всіх умов Мінських угод буде сприйнято Кремлем як слабкість Заходу і призведе до розколу Європи. А це, навіть якщо це звучить для когось неприємно, і є головною метою Росії.
Ми також сподіваємося на більш активну співпрацю з німецькими компаніями в Україні. Кілька днів тому я досить конструктивно поспілкувався з представниками німецької економіки в Україні. Ця розмова, а також двостороння статистика торгівлі, свідчать про чітку тенденцію: інтерес німецьких компаній до України зростає. І це справедливо: сприятлива логістика та відносно низька заробітна плата вже привабили до України багатьох інвесторів. Крім того, німецька економіка визнає результати процесу реформ в Україні та користується багатьма їхніми перевагами. Багато підприємців відкрили для себе Україну як країну нових можливостей. Ми хочемо зберегти цю тенденцію з метою збільшення кількості подібних “історій успіху” в нашій державі.
Ви оголосили про намір вжити правових заходів проти німецьких компаній Adidas і VW, оскільки вони визнають Крим російською територією. Як конкретно це повинно відбутися?
Україна є правовою державою. З міжнародно-політичної точки зору ми також покладаємося на послідовну позицію світової спільноти. Будь-які спроби обійти російські санкції, запроваджені внаслідок окупації Криму в тій чи іншій формі повинні бути покарані законом. Дехто вважає перебільшенням посилання на цінності Європейського Союзу. У мене інша думка.
Існує широкий спектр правових механізмів, які можуть бути використані. Ми знаходимося в процесі пошуку збалансованого рішення. Наразі я не можу вас ознайомити з деталями, оскільки це питання вимагає певної конфіденційності.
