Первомайськ і Павлоград: чому так складно деколонізувати назви міст
Верховна Рада проголосувала за перейменування двох міст. Южноукраїнськ став Південноукраїнськом, а місто Южне – Південним.
Рішення про перейменування міст Синельникове, Павлоград і Первомайськ не набрали достатню кількість голосів.
Такі ініціативи з перейменування покликані реалізувати закон про заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії, ухвалений навесні 2023 року.
Утім, деколонізація поки що викликає спротив як у парламентарів, так і в місцевого населення. З чим це пов’язано?
Південноукраїнськ, а не Гард
Суперечки про перейменування Южноукраїнська точаться ще з 2022 року, адже назва міста не відповідає нормам українського правопису.
Варіант Південноукраїнськ, за який проголосувала Верховна Рада, є по суті українізованою адаптацією радянської назви.
Проєкт постанови про перейменування міста на Гард не мав підтримки в парламенті.
Назва Гард відсилає до козацької фортеці XVIII століття на річці Південний Буг поблизу сучасного міста. Фортеця що була центром Бугогардівської паланки Запорізької Січі в часи Нової Січі (1734 – 1775 роки) та важливим форпостом на межі із Османською імперією, пояснюють в Інституті національної пам’яті.
Місто Южноукраїнськ, відтепер Південноукраїнськ, почали будувати у 70-х роках для співробітників атомної електростанції. У 2022 році її теж перейменували з Южноукраїнської АЕС на Південноукраїнську атомну електростанцію.
У вересні 2023 року більшість містян під час опитування обрали назву Південноукраїнськ.
“Тенденція: якщо можна відкинути українську та історичну назву, то це і буде зроблено. І обирається найбільш нікчемна, сіра, ніяка”, – висловився з приводу рішення Верховної Ради Вахтанг Кіпіані, історик та публіцист, а нині військовослужбовець 13 бригади НГУ “Хартія”.
Він також опублікува логотип міста – “ровесник незалежності”.
“Тобто для тих, хто боровся за Україну тоді за комуністів було очевидним, що має бути Гард. Ще понад тридцять років тому!”, – написав Кіпіані.
Південне, а не Порт-Анненталь
Невеличке місто Южне на півночі Одеської області відтепер носить назву Південне. Перші розмови про його перейменування розпочалися в 2014 році.
З початком великої війни з’явилася версія Порт-Аненталь як ймовірної назви для міста. Але ця ідея одразу не всім сподобалася.
Варіант Порт-Анненталь об’єднує назву німецького поселення часів Російської імперії та топонімічний компонент “Порт”. У XIX столітті хутір Біляри, що поблизу нинішнього Південного, німці називали Анненталь (Annenthal).
Таку назву запропонувала Олена Камалова-Кутинець з міської ради. Самі мешканці міста сприйняли її неоднозначно. У соцмережах одразу з’явилися жарти про її екзотичність.
Сучасне місто Южне заснували в 70-х роках у ході будівництва Одеського припортового заводу та морського порту “Південний” в акваторії Малого Аджалицького лиману – для працівників порту і заводу.
У жовтні минулого року міський голова Володимир Новацький повідомив, що понад 80% жителів міста проголосували за переклад назви міста українською мовою — з Южного на Південне.
Павлоград – місто російського імператора чи апостола
Ініціатива перейменування міста Павлограда на Дніпропетровщині на Матвіїв не набрала достатньої кількості голосів.
Інститут Національної пам’яті стверджує, що нинішня назва міста – Павлоград – походить від імені Павла Петровича, російського імператора Павла I.
Місто рекомендували назвати Матвіїв – від історичної назви Матвіївка, поселення, заснованого запорозьким старшиною Матвієм Хижняком.
При цьому міський голова Павлограда, Анатолій Вершина, вважає, що для перейменування міста немає підстав. Міська влада наполягає, що Павлоград назвали на честь святого апостола Павла, а не на честь російського імператора Павла I.
Місцеві депутати навіть перенесли дату святкування дня міста на День апостолів Петра та Павла.
Висновок Інституту національної пам’яті міська влада пробувала оскаржити в суді.
Синельникове та імперська спадщина
Назва міста Синельникове на Дніпропетровщині тісно пов’язана з одним із генералів російської імперії Синельниковим, якому колись належала ця земля. Синельникове I та Синельникове II – так називалися залізничні станції, відкриті на цих землях в кінці XIX століття.
У 1920-х роках ім’ям генерала назвали саме місто.
Як стверджує Інститут національної пам’яті, Іван Синельников “сприяв імперській політиці Росії на українських землях у XVIII столітті, зокрема, спільно з Суворовим брав участь у депортації християн із Криму у 1778 році, здійснено відповідно до розпорядження Катерини ІІ”.
Щоб позбавитися імперської спадщини, депутати пропонували перейменувати Синельникове на Ріднопілля. Але ініціатива не знайшла підтримки в парламенті.
Річ у тому, що лютеранське поселення людей на території сучасного Синельникового мало назву Ейгенфельд, що в перекладі з німецької означає “рідне поле”.
Раніше розглядали також варіанти перейменування Синельникового на Придніпровськ, Залізничне, Любомир і Січеслав.
Первоймайськ, він же Ольвіопіль
Українізувати Первомайськ на Миколаївщині виявилося не так легко, як Южне чи Южноукраїнськ. Простим перекладом тут не обійтися.
Місто Первомайськ Миколаївської області отримало свою назву у 1919 році на честь пролетарського свята 1 травня. Його назва безпосередньо пов’язана зі встановленням радянської влади на території України, а тому її обов’язково слід змінити, вважають в Інституті національної пам’яті.
Пропоновані варіанти Ольвія та Ольвіопіль не набрали достатньої кількості голосів у парламенті.
“Назва нашого міста Первомайськ в силі. Вітаю первомайців”, – написав у соцмережі депутат України Максим Дирдін, член фракції “Слуга народу”, уродженець Первомайська, який проживає в Ірпені.
“Первомайськ не мав адекватної альтернативи на голосуванні, тому якоюсь мірою добре, що зміну назви провалили сьогодні, хоча в цілому ганьба, що на 34 році Незалежності в нас досі славиться пєрвомай”, – прокоментував рішення Роман Лозинський, голова парламентського підкомітету з питань деколонізації.
Річ у тому, що саме Катерина II назвала місто назвали Ольвіополь у 1782 – рамках свого “Грецького проєкту”.
Проте сам регіон має давнішу історію, вважають в Інституті нацпам’яті. Там згадують про існування на цих теренах козацької слободи Орлик у XVII столітті та торгівельного містечка Богопіль, що постало на кордоні з Османською імперією за часів Речі Посполитої та пропонують повернути ці історичні назви.
Які міста перейменували раніше
“Дерусифікація не на часі”, – написав депутат Роман Лозинський про результати голосування. – “Синельникове далі носитиме ім’я генерал-майора російської імперії. Павлоград далі носитиме ім’я російського імператора”.
“Верховна Рада перестала бути спроможною зупиняти російську культурну експансію. А це мав би бути обовʼязковий елемент Плану Перемоги президента”, – прокоментувала результати голосування депутатка Соломія Бобровська.
Депутати називають голосування за українізовані версії радянських назв “малоросійством”.
Критично з приводу голосування висловився і Ярослав Юрчишин, голова комітету з питань свободи слова: “Мусимо бути українцями, а не малоросами. […] Южне змінили на Південне, хоча міг бути Порт-Аненталь. Южноукраїнськ став Південноукраїнськом. Хоча Гард був би чудовим козацьким іменем цього міста”.
При цьому депутат зауважив деякий поступ у самому процесі деколонізації з 2022 року: “у нас немає дискусії, що переіменовувати не треба”.
Перші перейменування міст почалися ще в 2016 році – після прийняття закону про декомунізацію. Тоді понад 300 міст, сіл, селищ і районів отримали нові, а часто навпаки – старі, історичні назви.
Дніпропетровськ став Дніпром, Кіровоград – Кропивницьким, Цюрупинськ Херсонської області – Олешками, а Артемівськ на Донеччині – Бахмутом.
Наступну хвилю перейменувань викликав Закон про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії, який прийняли навесні 2023 року.
Знову зайшла мова про перейменування понад сотні населених пунктів – щоб позбутися у топонімах згадок про Пушкіна, Москву та інших посилань на російську й радянську спадщину.
“Чистимо нашу країну від усього імперського, російського та радянського”, – пояснював Роман Лозинський.
У вересні 2024 року Верховна Рада перейменувала більше 300 русифікованих населених пунктів. Новомосковськ на Дніпропетровщині став Самаром, Ватутіне на Черкащині – Багачевим, а Сєвєродонецьк – Сіверодонецьком.
Перейменували навіть Червоноград на Львівщині. Місту дали ім’я митрополита Андрея Шептицького, який викладав у місцевому монастирі.
Довкола цього перейменування було особливо багато дискусій. Як одну з версій пропонували Христинопіль – таку назву місто мало з 1692-го до 1951 року, доки його не перейменувала радянська влада.
Самі ж мешканці міста під час голосування висловилися за чинну назву – Червоноград.
Фото на заставці: “Укрінформ”
