Як і чому Росія намагається викрасти з України останки радянського шпигуна Кузнецова – WSJ
Американське видання The Wall Street Journal описало історію ймовірних спроб Росії викрасти з України останки радянського шпигуна Миколи Кузнецова. Київ, своєю чергою, готовий передати Москві ці кістки, але лише в обмін на українських військовополонених.
Журналісти The Wall Street Journal поспілкувалися з мешканцем Львова Русланом Литвиновим, якому росіяни заплатили за викрадення кісток Кузнецова з меморіального військового кладовища. Цей чоловік не зміг здійснити задумане, його затримали і після суду оштрафували.
Представники української влади натомість заявили WSJ, що готові передати Кремлю останки Кузнецова, а також таких відомих російських політичних і військових діячів як Петро Столипін і Микола Ватутін, але тільки в обмін на повернення українських військовополонених.
Поки що у Москві на такий обмін не погоджуються.
Хто такий Кузнецов і навіщо Росії його кістки
Минуло шість десятиліть відтоді, як на львівському Пагорбі слави поховали Миколу Кузнецова. Перед смертю він проник у командування нацистів під час Другої світової та вбив кількох високопосадовців Гітлера в окупованій Україні, поставивши себе в пантеон героїв війни Радянського Союзу.
Кузнєцов також передавав Москві низку розвідувальних даних про розробку Німеччиною ракети V2, заплановані атаки на війська союзників і таємний бункер, який Гітлер побудував як військовий штаб поблизу Вінниці.
Крім того, шпигун постійно працював над тим, щоб знищувати високопоставлених нацистів.
У березні 1944 року він прямував на північ, щоб зустрітися з Червоною армією після операції у Львові. Він і двоє інших радянських агентів потрапили в засідку, влаштовану членами українського підпільного опору. Щоб уникнути захоплення, агенти підірвали себе гранатою.
Після війни в Радянському Союзі на честь Кузнецова назвали вулиці, парки, міста. На поштових марках був його портрет, багато розповідали про його подвиги. Перший космонавт Юрій Гагарін називав його “прикладом безмежного служіння своєму народу”.
Саме на честь радянського шпигуна назвали місто Кузнецовськ, де побудували Рівненьку атомну станцію, на півночі області.
В 2016 році український парламент перейменував його на Вараш – за назвою села, яке колись було на цьому місці, а згодом – одного з районів міста.
Коли Радянський Союз розпався, місце поховання шпигуна стало джерелом суперечок.
Володимир Путін, колишній офіцер органів державної безпеки, в яких колись працював Кузнецов, прийшов до влади в РФ 2000 року і повернув радянський культ Великої Вітчизняної.
Росія просила Україну повернути Кузнецова, якого Путін назвав “легендою”. Російська делегація відвідала Львів, щоб добитися цього, але безуспішно. У 2008 році племінниця Кузнецова Маргарита Брюханова звернулася до суду, щоб змусити Україну передати останки.
Після 2014 року могилу Кузнецова регулярно паплюжили. У 2018 році її розмалювали антиросійськими образами. У 2019 році вкрали бронзовий барельєф. Наступного року за могилою хтось викопав у землі невеликий тунель, який, очевидно, вів до останків Кузнєцова.
Український суд у 2020 році намагався завершити тривалу тяганину, постановивши, що Львів має передати кістки. Але мер Садовий відмовився, вимагаючи від Росії спочатку повернути громадян України, яких утримували в полоні з 2014 року.
Не добившись успіху, Кремль, ймовірно, вирішив вкрасти рештки.
Львів’янин Руслан Литвинов сказав WSJ, що його найняли для виконання цієї роботи після того, як хтось із Росії зв’язався з ним у додатку для обміну повідомленнями і запропонував гарну платню за крадіжку кісток Кузнецова.
Але у телефонному режимі Литвинов не пояснив, хто саме замовив це.
“Це все брудні речі, пов’язані з грошима та владою, і я залишив це позаду”, — сказав він, невиразно висловлюючись.
Пізніше він попросив заплатити 1000 доларів США в обмін на повне інтерв’ю, перш ніж видалити повідомлення.
Безробітний, якому близько 40, неодружений і без диплома про середню освіту, Литвинов живе на верхньому поверсі хиткого житлового будинку в квартирі, де на підлозі розкиданий котячий корм, а стеля провалюється.
В день злочину він пробрався на цвинтар і за допомогою двох домкратів став підіймати важку мармурову плиту на могилі Кузнецова. Операція була зірвана, коли дивну активність на кладовищі помітив сторож.
Наступного дня мер Львова Андрій Садовий засудив спробу Москви вкрасти кістки Кузнецова. “Кузнецов нам не потрібен”, — написав він у соцмережах. — Але ми не віддамо його просто так”.
В підсумку Москва так і не отримала бажаного, а невдаха-злодій Литвинов отримав штраф від суду.
Кампанія з перепоховання
WSJ пише, що, на думку українських чиновників, це був не одиничний випадок, а “кампанія” Москви щодо тіл видатних росіян з метою перепоховання.
Кремль і Федеральна служба безпеки Росії не відповіли на запити про коментарі.
Президент РФ Володимир Путін неодноразово звертався до історії у своїх виступах і таврував уряд у Києві як “фашистський”. Він стверджував, що війна, яку він розпочав проти України, є повторенням битви, яку Радянський Союз вів проти нацистських військ після вторгнення після 1941 року, і в якій Кузнєцов грав важливу роль.
Куди б не йшла його армія в Україні, вона грабувала територію в пошуках військових трофеїв. Росіяни цінують історичні артефакти, які відносяться до часів країни як імперії. Московські війська грабують українські музеї, вивозячи багатовікові експонати.
Київ намагався повернути цю російську одержимість на свою користь.
Минулого року Україна надіслала росіянам список із понад дюжини історичних діячів, чиї останки чи пам’ятники в Україні можуть бути обміняні на деяких із українських військовополонених.
Серед них Петро Столипін, російський імперський державний діяч, який був убитий у Київській опері та похований на території православного монастиря в українській столиці. Інший – Микола Ватутін, генерал Другої світової, який у 1943 році командував операцією з відвоювання Києва від нацистів.
Ця ініціатива є способом для України позбутися культурних артефактів, що символізують радянське панування.
Для Росії це потенційна пропагандистська перемога, але Москва поки що не прийняла цю пропозицію.
“Якщо такі історичні особистості, як Кузнецов, такі цінні для росіян, як цінні для нас наші люди, — сказав мер Садовий, — то чому б їх не поміняти місцями?”.
На заставці: Демонтаж погруддя Кузнєцова на військовому меморіалі кладовища “Дубенське” у Рівному. Фото: Суспільне Рівне
