Смерть Світлани Олешко, режисерки та засновниці харківського театру “Арабески”, вивела на яв один із наших найтяжчих задавнених гнійників – смерть української культурної журналістики як окремого явища.
Читати далі
8 лютого Зеленський провів закриту зустріч з журналістами, де пояснив своє рішення щодо звільнення Залужного. У виборі між Банковою і корпоративною єдністю журналісти обрали елітарність.
Читати далі
Коли тези, які вигідні в першу чергу росіянам, подають як “інформацію з анонімного джерела”, – це тупо. Причому незрозуміло, хто подає – УП чи черговий кріт із ОП. Бо і там, і там бували прецеденти.
Читати далі
Пам’ятаєте “героїв війни” Семенченка, Боцмана, Савченко, Білецького, Дейдея, Парасюка, Мельничука і простігосподі Ківу тощо? Так от, наступного разу буде ще гірше. Абсолютно свідомо перевернуті з ніг на голову інформаційні пріоритети – і результат буде відповідний.
Читати далі
Війна колишньої росії проти України була неминучою. І єдиною причиною цієї війни є тимчасове існування колишньої росії і дикої орди, яку називають “російський народ”. Але якщо шукати причини війни чи, точніше, фактори, які їй сприяли в Україні, якщо шукати винуватих в Україні, то головним винуватцем тої біди, яку наробила в Україні колишня росія, є українська журналістика. Українська журналістика зробила для ворога більше, ніж всі політики і московська секта разом узяті.
Читати далі
ОСІНТ (аналіз відкритих джерел) складає значну, якщо не основну, долю розвідданних у сучасній війні. Щоб на восьмому році війни мислити в категоріях “а чи не зняти мені сюжет з ремонту танків на заводі в Києві, круто буде, цікаво!” – треба мати дуже низьку соціальну відповідальність. Причому не тільки журналісту, а й оператору, і випусковому, і всьому ланцюжку. “Ой, а мені дозволили, я в хатці!” – дуже слабке виправдання, бо має бути на плечах голова та власне розуміння.
Читати далі
Предметом позову стали слова Порошенка, сказані 10 січня 2019 року під час робочої поїздки у Рівне. Тоді п’ятого Президента України невідомий у юрбі людей запитав: «чому в Україні переслідуються українські журналісти, в тому числі відеоблогер Шарій?». Порошенко відповів: «Аж ніяк. Бо Шарій – не український журналіст… Тому що він працює на Росію». 13.05.2020 р. Печерський районний суд Києва задовольнив позов Шарія до Петра Порошенка про захист честі, гідності та ділової репутації. 28.10.2020 р. Київський апеляційний суд скасував рішення Печерського суду. 22.12.2021 р. Верховний Суд підтвердив позицію Київського апеляційного суду. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Читати далі
Скільки “сенсацій” рівня “збагачення у 82 рази” укрЗМІ відізвали зі своїх жовтих сторінок і блакитних екранів? Скільки фуфла про “заробляння на крові”, “свинарчуків”, “офшори”, “злочинний Роттердам+” та “вбитого брата” через явне смердіння найпринциповіші “розслідувачі” відмовились розміщувати в своїх виданнях? Виходить, все це всього-на-всього можна було за гроші зняти з ефіру, як тепер ЗМІ знімають інформацію про бухого “слугу” за кермом? То, може, Порошенко просто не хотів платити хабарі продажним журналістам і тому отримав їхню ненависть, якою заразили 3/4 населення?
Читати далі
Другий день распрекрасні рубльові журналісти намагаються впихнути невпихуєме. Вчора цілий день вкидали якусь хрінь про контрольовані Порошенком офшори. Видно, пішло не дуже. Бо сьогодні цю хрінь вже подають як головну новину вчорашнього дня. Не здивуюся, якщо завтра будуть подавати як головну новину тижня, декади, місяця, кварталу, року. Щоб впихати невпихуєме в голови баранів. Бо ж які ще головні новини можуть бути в Україні в такий прекрасний час багатства і правди?
Читати далі
Яники залишили всім цим влащенкам-мосейчук привабливий еталон. Робити кар’єру орально, гавкати, куди скажуть, а потім в якийсь момент за заслуги стрибнути у владу на хлібну посаду. При цьому не рубати ні в ширину залізничної колії, ні в оборонпоРн, але отримувати величезну зарплату, бо хазяїн тебе там буде тримати, щоб ти не зірвався з повідка і не став гавкати на нього. Після цього ти забезпечиш себе на все життя. Всі вони мріють повторити шлях своїх більш успішних колег по найдревнішому цеху, таких як Ганька Герман, Найем, Лещ і подібні. І ніхто з них не мріє повторити шлях Тетяни Чорновол.
Читати далі
Дивлюся, як УПячка зараз намагається стати центровим опозиційним ЗМІ, і сльози заважають мені говорити і капають в декольте. Воно звісно дарагую рєдакцию можна зрозуміти, бо чим голосніше ти валуєш з броньовичка щось пафосно-викривальне, тим більше грантів тобі відвалюють. Зараз он розродилися цілим лонгрідом про рудого Гудка і його зв’язки з фракцією Єдинорогів і ОПою. Але альо, криси, хіба ви не зробили все для того, щоб саме так сталося?
Читати далі
Останнім часом ми частіше згадуємо слова Отто фон Бісмарка: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Але чи канцлер мав на увазі користь освіченості та віри? Навряд. Йшлося про тих, хто володіє інформацією – формує світоглядне поле. Хто був мірилом «що таке добре і що таке погано» для простих людей в часи Бісмарка? Вчитель і пастор. Їм довіряли апріорі, тому що… Кого слухають зараз? Вчителя? Священика? Ні – ЗМІ. І якщо у вечірніх новинах промовчали про проблеми, то мільйони домогосподарок ніколи не дізнаються, що на Банковій президент країни у вузькому колі людей вчинив злочин рівня 111 статті Конституції.
Читати далі
Після вчорашньої заяви Володимира Ар’єва в ЗМІ та соцмережах повинна була б піднятися хвиля. Хвиля всякого, різноманітного. Суперечок, виправдань, реакцій, новин… Але немає. Штиль і тиша. Всі мовчать. Все набрали в рот гівна. Тільки одні чекають, в кого б плюнути, а інші ним смачно чавкають. І тільки невеликий відсоток громадян обурилися і тепер спостерігають, чекають. Тому що розуміють весь жах ситуації, що склалася.
Читати далі
Закриті директиви у вигляді так званих “темників” свого часу, на початку 2000-х років, трансформувались у загальні “вимоги і стандарти новин”. Відмінність між Кучмою 1.0 і Кучмою 2.0 у тому, що директиви першого не поширювалися на всі ЗМІ, а мали точковий характер – їх отримували не всі медії, а лише конкретні, по-справжньому стратегічно важливі. Тоді як другий має амбіцію тотального контролю за ЗМІ. Це ще, звісно, зовсім несміливі, початкові спроби загнати журналістику в стійло, але саме в журналістах ця влада зацікавлена найменше. Їй потрібні оглядачі, які повідомлятимуть про успіхи, їй потрібні носії оптимізму, тобто глядачі, які забезпечуватимуть команду КВН аплодисментами.
Читати далі
Милі “четверті володарі”. Ви впевнено котитеся до мідного тазика. Багатьом з вас скоро доведеться шукати нову професію. І годувати більше ніхто не буде – запропонують недоїдки (так рентабельніше). І слово “вівці” прозвучало не дарма. І прокотило не дарма. Вони вже повірили в те, що “четвертої влади” над ними немає. Тому і назвали вас самим неприродним для “вільної журналістики” словом. Мовчите? Значить вже готові. Тільки повинен попередити. Овець не тільки стрижуть. І навіть не тільки їдять. У деяких колах з ними розважаються більш жорстко і менш природно.
Читати далі
Не розумію, чому журналісти згоріли від того, що команда презедента сказала, що вони їм більше не потрібні? Журналісти мали можливість стати реальною владою після Майдану, доносити до суспільства правдиву інформацію, доносити до влади суспільні запити. Але цього так і не сталося. Країна 5 років прожила в маніпуляції, фейках, кривлянні та репостах кремлівських ЗМІ. Журналістика зробила свою справу. Вона привела до влади фейки. Вона більше не потрібна людям, які прийшли до влади.
Читати далі
