Це не рівень журналістики
Післясмак від прочитання статті на УП “Війна проти політики”.
На Меморіалі ветеранів Корейської війни у Вашингтоні є фраза, яка різала мене по оголених нервах – Freedom is not free.
Свобода не безкоштовна. Свобода не падає з неба, свобода не йде “за умовчанням”, свобода не подарунок долі. Свободу треба вибороти, а отримавши її — боронити.
І ось у статті згадується про якісь опитування громадської думки, про унікальне зростання довіри до ЗСУ. Слухайте, а в мене питання: 90+% довіри до ЗСУ — це про що? Що саме та як саме довіряють? Я без сарказму та іронії, я, правда, хочу зрозуміти.
Довіряють військовим захищати життя – це проста відповідь, але я все ж таки не розумію.
Чи довіряють військовим, коли ті говорять про необхідність оновити свої облікові дані? Довіряють військовим, коли ті просять не їздити у комендантську годину? А якщо військові скажуть, що потрібно закрити усі барбершопи та смузібари? А якщо військові скажуть, що треба платити не 1,5% воєнного збору, а 50%? Чи це інше? Чи свобода має бути без зусиль?
Де ця грань довіри та межа дозволеного?
90+% довіри до ЗСУ — це про що?
Угу, як зараз бачу, як під час візиту міністра оборони США Ллойда Остіна Залужний такий відводить його кудись в якусь коморку і починає: бляяя, і офіс мені не такий, і мій безпосередній начальник мені заважає, бо він хуйовий. В тебе теж так, друже Ллойд? Ти ж мене розумієш..
А Ллойд Остін такий хуяк в таксі та в ОП і починає: “А ще вони називали тебе земляним черв’яком”.
Залужний. Людина, яка все життя в армії та повністю зав’язана на субординації. Міністру оборони нашого головного союзника. Ппц. Шо з вами, якщо ви сприймаєте цю маячню?
Насправді, це не рівень журналістики. Її в нас в принципі немає. Це тупо, коли тези, які вигідні в першу чергу росіянам, подають як “інформацію з анонімного джерела”. Причому я не знаю, хто подає – УП чи черговий кріт із ОП. Бо і там, і там бували прецеденти.
