УПячка знову залізла на броньовичок

Дивлюся, як УПячка зараз намагається стати центровим опозиційним ЗМІ, і сльози заважають мені говорити і капають в декольте. Воно звісно дарагую рєдакцию можна зрозуміти, бо чим голосніше ти валуєш з броньовичка щось пафосно-викривальне, тим більше грантів тобі відвалюють. Зараз он розродилися цілим лонгрідом про рудого Гудка і його зв’язки з фракцією Єдинорогів і ОПою. Гудок і ОПа звісно пішли в глухую нєсознанку, але справа не в цьому.

Я чомусь згадую УПячку часів Порошенка. Всі ці упереджені матеріали, які валили просто в режимі нон-стоп. Всі скандали з Лещенком. Всі свинарчукгейти і ліпєцьку фабрику. Але найбільшим потрясінням для мене стало, коли редакція УПячки майже у повному складі підписала листа, в якому просила Європу не давати нам безвіз. Може хтось вже забув, але я пам’ятатиму про це вічно.

Я дивилася тоді в монітор і не могла повірити своїм очам. Намагалась проморгатись і вмовляла себе, що мені здалося. Що не можуть дорослі відповідальні люди при повній пам’яті отаке взять й ісполніть. Поставити свої підписи під цим скандальним трешем. Це ж йо*аний сором, від якого не відмитися потім до скону. Але виявилося, що не здалося. І що ці люди можуть.

А тепер вони можуть знову залізти на броньовичка і знову триндіти з нього щось пафосно-викривальне. Але альо, криси, хіба ви не зробили все для того, щоб саме так сталося?

Пфффф.

Карикатура © Сергей Ёлкин / Радио Свобода