Ярко манифестированная кухарка, лезущая управлять государством

“Как же стыдно. Даже при Януковиче не было так стыдно…” А что, собственно, случилось? Да вроде ничего – послушали меньше 5 минут зе-кандидата от первого лица, так сказать. И ощутили некую гамму чувств – стыд, отвращение, гнев. И неприятие, отторжение. У таких разных политических фигур, у совершенно разных людей… Почему так? Чем он хуже Овоща взбесил? А тем, что он воплощает некий исторически-культурный паттерн, который граждане Украины стремятся отринуть.

Поділитися:
Share
Читати далі

Нашому демократичному політикуму. Неприємне

Ми тут в фб бачимо, як наша реальність повільно, наче в сповільненому кіно, валиться в прірву. Ми колотимося, напружуємо всі інтелектуальні сили, бігаємо з листівками, сперечаємося з опонентами, хапаємося за серце, переводимо дух і знову біжимо щось робити, у відчайдушній надії щось виправити в останній момент. А вони стоять осторонь з благородними і розумними виразами облич, дивляться на нашу метушню й рахують нас, як своїх потенційних виборців? Ну так я вам скажу – не буду за них голосувати. За жодне біле пальто.

Поділитися:
Share
Читати далі

Вона – лузер

Отже, констатуємо: креатив – лайно, афтур – … Ну тобто змісти генерувати не може. І це особисто на мене діє заспокійливо. Вона як тая кобра, що пережила свою отруту, втрачає хист, втрачає хватку, втрачає впевненість в собі. Метушиться, хапається то за одне, то за інше, мавпує чужі ходи та тактики, біжить, біжить за лідером – і безнадійно відстає.

Поділитися:
Share
Читати далі

Война, как жадный молох, пожирает всю прочую мифологию

Запоребрик сейчас дает такое обилие информации культурологу, просто поразительно. Можно садиться и учебники писать о милитаризации сознания целого общества. Шаг за шагом видим, как это происходит. Внутренний культуролог мой азартно фиксирует происходящее, но я сама, признаться, содрогаюсь. Это же не рассосется. путен там или не путен, решится он воевать или не решится, но вот это куда из общественного сознания денется? Враг у ворот, и он не уйдет.

Поділитися:
Share
Читати далі

На вітчизняну конвенційну журналістику поринула злива обурення

Вкрай бажано привести до тями конвенційні ЗМІ. Як? Ну не знаю. Я проробила в ЗМІ років зо двадцять. І я вам кажу щиро – НЕ ЗНАЮ. Але з чогось то треба почати, правда? Пропоную замислитися ось над яким аспектом. Чому вони такі? Ну все ж таки не через природну зіпсутість, мабуть. Думаю, тому що “де скарб твій, там буде й серце твоє” ©. Розумієте? Вони не вважають нас джерелом своїх статків, не вважають наймачем.

Поділитися:
Share
Читати далі
Share