Наболотна демографія
Звістки з окупованого Криму. Пише мій френд Алі Татар-заде:
«В окупованому Криму приватні лікарні припинили робити аборти. Посилаються на усну вказівку (та якусь постанову, яку не показують) від голови окупаційного режима.
Той голова (Ґоблін в минулому житті) в свою чергу посилається на проповідь єрєсіарха Гундяя та нового “архієпіскопа” Тіхона Псковскаго».
Ну не дивина, в рашків же кампанія триває, за заборону абортів, в річищі боротьби за посилене виробництво гарматного м’яса. Збираються закон ухвалити, типу “відповідальність за схиляння до абортів”. Зрозуміло, що кримська окупаційна адміністрація біжить попереду потягу. Тож очікуйте, “далєє вєздє”.
Вас може здивувати, чому таке закрутисте формулювання – не заборона абортів, а відповідальність за схиляння до. Нема нічого дивного. Вони не хочуть мати справу з розлюченими бабами. Вони хочуть відлякати лікарів, от і все. Бо під це розпливчасте формулювання – “схиляння” – дуже легко підвести саме лікарів, які той аборт роблять. Це, зрештою, простіше, – жінок точно більше, ніж гінекологів, краще ж націлятися на вужчу групу. Так, до речі, було в сталінському СРСР – за аборти саджали. Саме лікарів, навіть за аборти по медичних показаннях. (Так моя прабаба відсиділа – великої твердості людина була, завідувала відділенням септичної гінекології, себто мала справу з важкими станами. Звісно, що несумісними з вагітністю. І все одне сіла, ага).
Ну і взагалі, останнім часом їхня пропаганда як показилася – всі волають про народжуваність. Перетворити жінок на автомати з народження дітей. Це просувають всі, від попів до генералів, від омбудсменів до феміністок.
І в цьому, знаєте, нема нічого дивного. Це типове для фашистських режимів. Ото німецькі наці, вони теж дуже переймалися народжуваністю. Не лише просували оте “Kinder, Küche, Kirche”, не лише вдавалися до якихось диких євгенічних програм – вони ж навіть випускали закони, що зобов’язували кожну німкеню народжувати з 17 років, незалежно від сімейного стану.
Всі ці агресивні тоталітарні засранці, вони всі на якомусь етапі починають клопотатися посиленим відтворенням майбутніх солдатів. Бо забагато витрачають в поточних війнах, і переймаються, що не вистачить для майбутніх воєн – авжеж, вони всі збираються правити вічно, всі ці тисячолітні рейхи і решта вологих мрій. Але незабаром епічно найобуються. Задовго до отримання результатів своїх кампаній за народжуваність. Бо майбутнього в них нема.
Тобто ця вся огидна рашківська метушня довкола ферм з виробництва гарматного м’яса наразі відображає лише одне: їхня владна махина відчула масштаб втрат і занервувала.
P.S. А оце вже й візуалізація від The Insider нагодилася (див. на заставці – Ред.). Тема фашизації освіти – то окремий треш. Там все, від переписування історії до військових тренувань, прямо за шкільною партою, так би сказати.
* * *
Винесу з коментів під постом про рашківську боротьбу за приріст гарматного м’яса.
Розговорилися з френдами, і Оксана Цюпа зауважила, що так, останні роки в рашків нестача населення, отож і мігрантам громадянство почали давати. Питання демографічної кризи в рашків цікаве, варто окремо поговорити, звідки та як воно утворилося.
Отже. Нестача в якому сенсі? Нестача для чого? Нестача відколи? Не буває ж просто нестачі, може бути замало під конкретні задачі.
Для смоктання нафти з землі їм вистачало, ба навіть і зайве було – бо ж тих людішків годуй, лікуй, пенсію плати, та й запити на зарплату в них великі. Вони тому, власне, і тягли мігрантів, бо ті просили менше грошей, а головне, не претендували на соціалку, ані поки робили, ані в старості. Чому кремліни і вважали, що роблять гарний гешефт. В них же основне багатство – копалини, а вся решта праці – то так, на булавки, ми собі дешевше купимо в інших країнах. Населення старіло, спивалося і тануло – але було сите і задоволене життям. І ні, приблизно до 2012-го вони мігрантам ніяких громадянств не давали, так батракували, без жодних прав, під дамокловим мечем висилки.
Чи бачили кремліни, що подвєдомствєнноє насєлєніє скорочується? Так. Але не парилися, бо вважали, що в них, якщо раптом на щось знадобиться, є необмежений демресурс в країнах Центральної Азії (колишньої Середньої Азії, ще більш колишнього Туркестану). Чому вважали – хз, не такі вже вони велелюдні, ті країни. На загал близько 65 млн в 5 країнах, причому не звідусіль їхали батракувати, більш заможні країни – водночас більш населені, їхали переважно з бідних і невеликих чисельно. Але в нульові я такі розмови постійно чула від різних рашківських пікейних жилетів, мовляв, в нас, багатих білих людей, є звідки поповнити ринок праці рабами. Звісно, це була, м’яко кажучи, недалекоглядна стратегія, неозорі території ж кимось треба підтримувати в бодай трохи обжитому стані. Але в тучні нульові про це ніхто не думав, і на скорочення дивилися радше схвально, зайві рти прибираються.
Ну а потім вони йобнулися. І захотіли воювати. Приблизно в 2008 році. І тут вони порахували свій народішко – а він-то, виявляється, таки сильно скоротився. Я ще в 2016 році чула оцінку 95 млн. Ну, думаю, сучасна консервативна оцінка (на яку, до речі, ймовірно спирається Залужний, судячи з порівняння мобілізаційних потенціалів) – десь коло 100 млн. Причому це їхній найбільший стратегічний секрет, скільки їх. Ба навіть маю підозру, що кремліни достеменно самі не знають. Але так, мігрантів почали натуралізовувати потроху.
Коли вони війну починали, мабуть, вважали, що вистачить. Ну вони ж Крим хапнули, і чималий шмат Донбасу. Ними й планували воювати в першу чергу.
А якщо й замислювалися про те, як потім воювати з усім Заходом, так думаю, розраховували у нас нагребсти рабів. Вистачило б і на гарматне м’ясо, і на підтримку холодних сибірських єбєнів в робочому стані.
Ну а потім – ми чомусь не завойувалися покірно. Не вийшло не лише стільки територій загребсти, як планувалося, а й людей. Та й ті, що нахапали, вони якісь стрьомні, їм якось лячнувато давати зброю.
А війна виявилася суттєво м’ясовитратнішою, ніж вони очікували. І отут вони заметушилися. Вони ж ще з весни 2022-го бігали з якимись фантастичними планами, де нашукати гарматне м’ясо: навербувати за малий прайс на Близькому Сході молодих ісламістів, позичити у пухлого Кіма мільйон корейців і тощо, тощо. Доходило до ідей наловити та відправити в донецькі степи африканців. Але вся ця маніловщина, звісно, не прокатила.
Доводиться гребсти своїх ваньків. Більш якісні ваньки почали валити геть, менш якісні ховатися по норах. А тут ще мігранти, яких не встигли ощасливити громадянством, розбігаються замість мести вулиці та лагодити залізницю і дороги, розбиті військовими вантажами.
Їхній економічний блок з минулої осені стогне про дефіцит робочої сили, і що далі, то надривніше стогне. Минулої осені казали лише про нестачу робочих рук у сільському господарстві. З початку цього літа кажуть вже про загальний гострий дефіцит робочих рук, і що він наростає.
Тому так, тепер їм нестача. І бігають вони тепер, як курка з відрубаною головою, і вимагають від баб нових нарожать, нємєдлєнно.
* * *
Ще трошки розрізнених думок, які не влізли в попередній пост (див. вище – Ред.) про те, скільки рашок насправді, і чому так сталося, і чому вони тепер розгорнули оглушливу кампанію за народжуваність.
Ага, почали, звісно ж, не з заохочень, а з заборон, як все і завжди в них – заборон абортів в даному випадку. Взагалі вся кампанія, тональність усієї агітації за підвищення народжуваності – надзвичайно агресивна і навіть звинувачувальна, ніяких сантиментів про радості материнства, тільки гнівне таврування лінивих і розбещених жінок, які не хочуть народжувати гарматне м’ясо і тим виконувати свій обов’язок перед батьківщиною і русской цивілізацією.
Ну так от, у той учорашній пост, звісно, все не влізло, інакше він би ризикував перетворитися на трактат. Варто доповнити. Зокрема, хочу навести на підтвердження хронометражу подій один факт.
Я ж писала, що рашки і в “лихі дев’яності”, і в “тучні нульові” скорочувалися, розбігалися, мерли, спивалися. І всіх все влаштовувало. Особливо кремлінам було ок – бо їм населення лише заважало, вимагаючи ділитися вуглецевою рентою. Виробництва вони скорочували – оно, власних цвяхів вже не роблять. Бо нащо? Зайві нафтові гроші в економіці дозволяли все купляти в інших країнах, де виходило дешевше, навіть з урахуванням логістики.
А решті вистачало нафтового жиру на вічне свято консюмеризму. Звісно, вуглецеве бабло переважно осідало в кишенях еліт та у столиці, але щось просотувалося і вглиб. Тому ошелешений світ і міг спостерігати на курортах Туреччини та Єгипту не лише нафтовиків із Сургуту, але й навіть вчительок із Тамбова.
Ну а далі вони йобнулися, як я вже писала. Нафтовий жир в голову вступив, ага. І вирішили воювати з усім Заходом. Принаймні до повернення колишніх володінь СРСРу, а бажано – Варшавського блоку.
Ми знаємо, коли це сталося. 2007 рік.
У зовнішньополітичній площині це ознаменувалося мюнхенською промовою хуйла. Про це всі кажуть тепер. Але була ще одна ознака. Вони вперше заопікувалися народжуваністю. І крім лицемірної пропаганди зробили практичний крок – ввели отой материнський капітал. Помітні гроші на другу, третю і кожну наступну дитину. Тоді вони вперше замислилися, що на плани з захоплення півсвіту все ж таки треба створити запас людішків. Аби було кому роздавати запаси іржавого совіцького залізяччя.
Чи мало це успіх? Не знаю, як я вказувала, ніхто насправді до ладу не досліджує істинну кількість населення в рашці. Є розуміння, що до офіційно декларованих 130+млн. вони суттєво не дотягують, але скільки – явно не знають і кремліни.
Але думаю, що ні, не мало. Ну тобто орки охоче брали материнський капітал, пробухували його чи не пробухували, але примножувати кількість дітей (принаймні свідомо) не поспішали. Ми про це можемо судити по тому, що у 2021-му, коли їхні плани війни вже кристалізувалися, вони ввели цей капітал і на першу дитину.
Були ще ознаки підготовки до війни. Дороги. Вони десь в той самий період розгорнули федеральну програму з приведення до ладу великих трас. Ну і армійські реформи, які зводилися переважно до заливання баблом і свята розкрадання, але про це написано і без мене доста.
І весь цей час вони не сильно переймалися демографією. Можливо, тому, що нестачу робочих рук на підготовчі заходи маскували численні безправні мігранти.
До речі, зловживання мігрантською працею зіграло з ними злий жарт. Не лише тому, що використання мігрантської праці не приносило податків. Бездумне і ніким не обчислюване використання мігрантів замаскувало те, що насправді робочих рук мало. А з початком повномасштабного вторгнення значна частина мігрантів повтікала додому, а тут ще через санкції та самосанкції перед ними постало несподіване завдання: те саме імпортозамєщєніє. Ну тобто тепер довелося виробляти силу-силенну всього, що раніше просто ввозилося, самим. Це дуже різні речі, інколи несподівані. Виявилося, що не виробляють посівний матеріал, пташині яйця на розплід, закваски для кисломолочної продукції, вищезгадані цвяхи, бляху на консервні банки і тощо, тощо.
А тут ще й потреби ВПК ростуть. І взагалі обслуговування війни тилом. Отой перехід економіки на воєнні рейки, про який так волають пропагандони. “Працювати в три зміни”, “все на потреби фронту”. Ну добре, переходьте на які хочете рейки, але хто буде працювати? Розконсервація старого заліза теж, знаєте, не сама собою робиться.
Ну і ще одне. Най би яка в них не була брехлива та лінива демографічна статистика, але на одному всі сходяться. Вікова та статева структура суспільства. Баби переважають і за тривалістю життя, і просто за масовою часткою.
Ну тобто, якщо просумувати все сказане вище й у попередньому пості, получається:
- рашків менше, ніж вони декларують, і менше суттєво, і, ймовірно, менше, ніж потай думають кремліни.
- з початком широкомасштабної війни потреби в робочій силі виросли значно більше, ніж безпосередні потреби на залучення до армії. Через аномальні чинники – відтік мігрантів та імпортозаміщення, плюс через нормальні чинники воєнного часу – потреби виробництва, пов’язані з веденням війни.
- і нарешті, в тому населенні, що в них є, аномально мала частка чоловіків.
Тому оце все – метушня довкола абортів, істеричні вимоги народжувати, народжувати, народжувати солдатів. Практичного зиску в тому нуль, звісно, якщо навіть і змусити народжувати всупереч бажанню самих жінок, так доки ті солдати виростуть, рашки, може, вже й не буде як такої.
Але ж кремліни та їхня пропагандистська обслуга не думають практично. Вони просто реактивно, рефлекторно реагують на проблему, яка несподівано розчахнулася, як прірва, в них під ногами.
Я пишу це все не в порядку шапкозакидання – типу “та скіки там тої рашки, ми їх зараз переможемо”. А просто як ілюстрацію ступеню продуманості їхніх планів і дій.
