Нехай 2024-й принесе омріяну Перемогу!

Ми пережили цей рік.

Ми — це нація неймовірних людей. Людей, які можуть донатити, плести сітки, ліпити вареники, тягати гуманітарку через напівзаблокований кордон і утилізовувати орків сотнями за добу.

У новорічну ніч піднімімо келихи за героїчних українців, які вистояли, боролися і перемагали.

А насамперед — за тих, хто нині в холодному окопі. За тих, хто з фронту зможе привітати рідних хіба що відеозв’язком через старлінк. Підніміть келихи за їхніх дітей і їхні родини.

Підніміть келих і за себе. За те, що ви — частина неймовірної нації, яка здивувала весь світ. І дайте собі слово — продовжувати рухатися далі, кожен в своєму темпі, щоби Різдво не викрадала війна.

Ми переможемо. Це питання часу, майстерності наших військових і єдності української нації.

З Новим роком! І Слава Україні!

* * *

Боже Благий, Боже щедрий,
Дай нам, Боже, рік щасливий!
Щедрий вечір, Святий Вечір,
Усім людям на здоровʼя!

А я бажаю всім нам переможного року. Будьте щедрими один з одним. Робіть добро. Волонтерте, донатьте, підтримуйте ЗСУ! Тільки разом ми переможемо!

Послухайте чарівну мелодію «Щедрика», яка вже понад сотню років стала добрим супутником новорічних свят для мільйонів людей по всьому світу. Особливо трепетне виконання у наших захисників.

Відео 67-ї ОМБр ДУК

Дорогі бойові побратими і посестри!

Минає 2023 рік.

Ще один надскладний рік нашої боротьби за свою землю та свободу. Це був рік, коли Україна вистояла. Вистояла завдяки вам – українським солдатам і матросам, сержантам і офіцерам. Завдяки кожному з вас!

Я дякую нашим військовим за стійкість і самовідданість величній справі – захищати Україну. Схиляю голову перед українськими воїнами, які загинули в боях за Батьківщину. Вони назавжди у наших серцях.

2024 рік не буде легким. Боротьба за свободу та майбутнє наших дітей продовжується. Вірю, що ми з гідністю пройдемо усі випробування та крок за кроком продовжимо наближати нашу Перемогу!

Всіх, хто зараз у бою, на спостережному пункті, веде розвідку чи нищить ворога дронами. Хто тримає удар і завдає його у відповідь. Рідних і близьких наших воїнів. Всіх, хто вірить і допомагає Збройним Силам України – з Новим Роком!

Разом ми переможемо!
Слава українським захисникам і захисницям!

По Україні знову повітряна тривога. Це відчуття супроводжує нас останні два роки, формує нашу підсвідомість і стало частиною нашого життя.

Постійна тривога. За друзів, які на фронті, за дітей, які навчаються в бомбосховищах, за рідних, бо в Україні немає жодного безпечного місця. За розділені сімʼї друзів. За країну, яку щодня піддають страшним атакам, за партнерів, чи вистачить в них відповідальності бути з нами до кінця Росії, за владу, чи усвідомлює вона рівень викликів, за всіх нас, чи є в нас мудрість і сили зберегти єдність і вистояти.

24-й буде важчим за 23-й з багатьох причин. Але ми не маємо права впадати в відчай. Бо надто велика ціна заплачена за Україну. Повинні її зберегти.

Дякуючи ЗСУ й ППО, цей рік я була з моїми дітьми, й так, часто їх уроки йдуть у бомбосховищі, але вони щасливі, що з родиною. Вклоняюся до землі нашим воїнам, які дають нам такий привілей – бути тут і бути з дітьми.

Серед сотень тисяч військовослужбовців, які сьогодні на фронті, – й дорогі нашій родині люди, мої племінники Іван і Григорій, друзі і колеги, наші партійці, журналісти, представники різних професій і соціальних прошарків.

Хочу подякувати всім військовим, кого знаю особисто, за вашу мужність і віру в Україну. Бережи вас Господь.

Світлая памʼять всім, хто загинув за Україну. Важко усвідомити масштаби наших втрат.

Нехай 2024-й принесе омріяну Перемогу. Обʼєднає навколо цієї справедливої мети всіх нас і світ.

Амбасадори UNITED24 вітають українців зі святами «Щедриком»!

«Щедрик», написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, — одна з найпопулярніших різдвяних пісень уже понад 120 років. У 1930-х американський композитор українського походження Петро Вільговський видасть англійську версію «Щедрика» Carol of the Bells, яка стане міжнародним гімном Різдва.

Тепер відома на весь світ українська пісня існує й у версії від наших амбасадорів. На знак солідарності з усіма, хто вже другий рік поспіль зустрічає свята в умовах повномасштабної війни.

Відчувати цю підтримку сьогодні важливо, як ніколи. Стоїмо!

Я знаю, що війна забирає життя. Вона – злий і жадібний сусід, вона на сході, вона холодна і цинічна сука. Вона спльовує через жовті прокурені зуби, говорить парусскі і по-евенкські, і по-бурятські, і гавкає по-собачому: дядьки чули у раціях їх гавкання, отих народів сєвєра, і їх воплі, як вони догоряли в спаленій нами броні. Чума, вонь, смерть, раша. Тьху.

* * *

Я знаю, що цієї ночі хтось помре. І я прошу св. Миколая, Санта Клауса, Духа Північних Лісів, Дідуха або й навіть совєццького Дєда Мороза і Снєгурочку: хай вона візьме не наших. Хай тих, кому в дупу, сука, пік диван, а в очі – уйло в тілівізарє, хай вони лежать на слабенькому нашому морозі й згадують свій Урал, свою Сибір, свою Москву, свою Якутію. І шоб наш вологий вітерець холодив їхні смертельні дирки у різних частях їх тіла, навиліт, назавжди. І шоб їх лисиці, собаки і єноти вітали з першим, сука, січня.

* * *

Але шоб не наших. Тільки шоб не наших. Бо наші – вдома, а ті виродки – ні.

* * *

Кожний дорослий носить у собі себе малого, себе дитину. І та дитина шось дитяче бажає. От я бажаю таке, як дорослий і як дитина, можна мені таке під ялинку? Шоб їхні тварюки, а не наші люди, герої чи ні, військові чи цивільні.

* * *

З Новим Роком, любі мої, хто наші.

Ну що ж, відкладати нема куди, час писати передноворічний постик.

Підсумки – знаєте, головний підсумок один: Україна тримається.

Поряд з цим навіть якось несерйозно виглядають особисті маленькі й смішні досягнення. Ну ок, вийшли друком три перекладені книжки, кільканадцять коржиків прикрасили собою життя кільканадцяти родин, таке різне, просто життя як воно є. Але величезне досягнення тут те, що конкретна я в конкретному Києві можу вести оце своє життя.

Можу – тому що ЗСУ стоять непохитною стіною. Можу – тому що моя країна, зі скрипом, лементом і срачами, твердо стоїть за спиною своєї армії.

Ритуальні слова услід року, що минає. Чи був минулий рік важкий? Авжеж. Чи був найгірший? Ніт, не був. Позаминулий згадайте, тільки чесно і старанно, от сядьте і згадайте, як воно було по порядку. Хай там як, а було суттєво важче і небезпечніше, ніж у 2023-му.

Чого я хочу від наступного року? Ну якщо чесно, щоби не гірше від цього. Так, у мене скромні бажання. Але якщо вдуматися – ну так це немало. Просто порівняйте цей результат не з тим, чого б хотілося, а з тим, чого боялися.

Отже, тримаймося, з прийдешнім, любі френди!
Слава ЗСУ! Слава Україні!

Итак, последний день очередного тяжелейшего года.

Между прочим, у нас с вами, пані та панове, замечательная безвыходная ситуация: или мы – или нас. Всё или ничего. Идеальный вариант. Мечта перфекциониста.

Сколько-то миллионов, способных к сопротивлению, ещё осталось. Чудово. Значит ещё посопротивляемся. По-любому, лучше лечь в свою собственную землю, чем жить на чужой, бывшей своей.

Но мне всё же кажется, кто-то таки выкусит. Чужими землями не прирастёт – а свои, в итоге, потеряет. За глупость и подлость нужно платить.

Борімося – поборемо, браття та сестри.
Слава Україні ❤️

Специально для россиян…

Всё, что вы могли показать, вы показали 24 февраля 2022. И каждый ваш удар по Украине делает вас ничтожнее, никчёмнее и слабее. Поскольку он не будет сильнее и масштабнее того, что мы уже видели.

Нас же каждый ваш удар делает сильнее, отчаяннее и злее… Безумно злее.

За каждую слезу, пророненную на просторах Украины, вы будете отвечать и с каждым днём, с каждой неделей, каждым месяцем, всё дальше от границы с Украиной и глубже в саму россию.

Вы сами привели эту кару в свои дома. Не молите о пощаде, молите о мире. Мир же будет только на наших условиях. Твари.
С наступающим, твари!

На на заставці: колишній блок пост на дорозі на Бахмут. Фото: Костянтин і Влада Ліберови