Опритомнення Вільного світу
Знаєте, тепер, коли американці опритомніли, й можна трохи видихнути, скажу думку, яку думала давно, з початку кризи в США.
До певної міри вся ця історія світові пішла на користь: це змусило стару Європу прийти до тями і відкинути набутий інфантилізм. Бо взагалі-то ненормально, коли в зовнішньополітичному та й в ціннісному сенсі давні розвинені демократії Європи їхали “на ручках” у США. Це неприродна ситуація, і небезпечна, бо провокує різних негідників, як рашка, на перегляд усталеного стану справ.
Тому можна сказати, що все це замішання зробило сутнісні зсуви у європейській свідомості, і це насправді дуже-дуже важливо.
Тим більше що це зараз розвиднілося, а що далі буде – неясно. Оце виберуть все ж таки Трампа, і хз як він поведеться, він все ж таки дуже бздурний і безвідповідальний політик.
Розумію, що вчорашній успіх, імовірно, став можливим зокрема й тому, що Трамп припинив пручатися. Але це визначається суто його передвиборчими інтересами. Рівень підтримки України (і Ізраїлю) в американському суспільстві великий, і перешкоджання допомозі просто почало шкодити його виборчим перспективам. А позаяк він є політичною істотою абсолютно безпринципною, то й діє у свої негайних інтересах. І все це ніяк не свідчить про його майбутній курс на посаді очільника держави.
І в Європі це теж розуміють. Що й не дивина, вже ж мали справу з ним. Але зробили правильні й надзвичайно корисні висновки. Які виходять далеко за межі поточних викликів, як допомога нам, наприклад. Так, для нас це нагальне, тому сприймаємо як основне.
Але правда в тому, що для спільного майбутнього світу вкрай важливе те, що європейська частина Вільного світу прокинулася й повернула собі суб’єктність та здатність мислити, давати оцінки та діяти.
Бо, повторюю, сонно-млявий стан розвинених демократій Європи, спочивання “сном золотим” після перемоги у холодній війні, й спричинило нинішню кризу. Обнадіяні диктатури не лише навіжені рашки, ми ж розуміємо, новітня вісь зла – це не пусті балачки – вирішили, що настав час для реваншу. Сон розуму народжує чудовиськ.
Бо просто згадайте, як все розгорталося напочатку широкомасштабного вторгнення. Розумію, що понад півроку американських коливань і дозований характер американської допомоги абсолютно витіснили з пам’яті відпочаткову роль США. Але ж саме США напередодні вторгнення почали бити на сполох. Згадайте, від кого виходили перші оцінки негідницьких дій рашки. Так, то саме старий сонний Джо вперше заговорив про сутнісний характер конфлікту з рашкою. А європейці (за винятком Великої Британії) ще довго тупили, валялися й чекали, що все зроблять за них. Аж поки не побачили реальну перспективу лишитися з рашкою сам на сам.
І знаєте, я маю сподівання, що опритомнення Вільного світу все ж таки зупинить насування темних часів.
