Досить цих цирків!
У Банкової серйозна проблема.
В один день той, який не знав собі рівних у світі і вдома, раптово опинився на рингу з Арестовичем.
За ворогом твоїм пізнаю тебе…
На фронті «раптово» настала позиційна війна. Мамині стратеги мають забути концепцію «Бахмут + 3», пиво в Криму, вобла на Кубані за 2-3 тижні.
Я дякую Валерію Залужному, який відмовився від жуківських ініціатив окремих генералів і теоретиків Банкової: наступному мільйону по калашникову з лопатою і на фронт. Росію має і може перемогти лише високотехнологічна армія. Життям воїнів заради щоденних виступів про наступних 300-500 м жертвувати не можна.
А хто дуже хоче піару і звитяг – прошу дуже, вперед, в атаку, попереду батальйонів. Наполеон вів свої війська за собою.
Нам потрібні технології, які шляхом натискання кнопки в бункері знищують ворога сотнями, розвалюють його заводи і логістику, вселяють жах.
І це не ядерна бомба, достатньо інших засобів ураження. Але вони мають бути в достатній кількості. І українського виробництва.
Щоб це нарешті зʼявилося – Україна потребує кардинальної реформи. Вигнати торгашів із Храму. Благодатний вогонь на базарі не сходить.
Має бути серйозна розмова з нацією: ми припиняємо балаган і починаємо працювати над досягненням мети – сильна і вільна Україна в ЄС і НАТО.
І, чесно, досить цих цирків, коли всі про все знають, але роблять відсторонений вигляд і мовчать.
Злодії і зрадники мають сидіти у вʼязниці!
На хвилі появи нового «месії від болтології» майбутніх президентських виборів трохи поверну мудрий нарід у минуле. А саме у 2019 рік. Коли Зеленський радісно повідомив країні, що він йде в президенти, багато хто вже тоді попереджав оточуючих, що цей хріновий жарт хріново закінчиться. Бо грати президента в серіалі і бути справжнім президентом – це, мʼяко кажучи, дві величезні різниці. Але… Не чули. Навіть не спробували почути. Мозок людям замінили передвиборчою технологією. Красивими словами. Яскравими роликами. Великими білбордами.
Нам казали, що він навчиться. Чому? Керувати країною? Бути державником? Розуміти виклики та ризики? Коли ставили питання: «Так чому ви ніколи не сядете в літак, пілот якого буде вчитися саме зараз?! Разом з вами у салоні? А країну готові віддати в руки команді шоуменів, які колись мусять навчитись?», чули у відповідь набір незрозумілих фраз.
Згадали? Згадуйте, згадуйте…
В решті решт до влади прийшли так звані «новые лица». Перед цим підсунувши мудрому українському народу передвиборчу програму «Країна моєї мрії», в перекладі на звичайну мову «За все хороше». І почалось… Ні. Не те, що ви подумали, друзі. Почалось дещо інше.
В країну одразу повернувся Портнов. Він, напевне, по-своєму зрозумів фразу «Країна моєї мрії». А потім за ґрати запроторили генерала Дмитра Марченка та ще двох бойових офіцерів. Попутно заблокувавши постачання в ЗСУ бронежилетів. Повернеться цей бумеранг в голови багатьом наприкінці лютого 2022 року.
Потім країну своєї особистої мрії побачили деякі Слуги народу і зʼявилась фраза про «Тут і онукам вистачить». Потім Саня Трухін збирався піти в ліс за сто пʼятдесят чогось там, шукаючи вже свою країну мрії. Якщо перелічити усі факапи нової влади, починаючи з «Я побачив мир в глазах путіна», то цей перелік можна буде читати до наступного ранку. То вже потім генерал Марченко, який відсидів не один місяць за ґратами, взяв під особисте командування оборону Миколаєва та врятував місто. А Портнов, який, мабуть, отримавши гарантії безкарності, примчався в країну ще до інавгурації Зеленського… До речі, де він? Як допомагає обороноздатності країни? На яких фронтах зараз?
Та подвійна помилка українців на виборчих дільницях у 2019 році буде нам ригатись ще довго. Дуже довго. Щоби зрозуміти без жодного слова, чим врешті решт платить країна за передвиборчий популізм, зайдіть зараз на будь-який цвинтар. І все зрозумієте! Мусите зрозуміти! Зобов’язані же зрозуміти, якщо у вас в голові є хоча би один грам мозку! НЕ МОЖНА віддавати керівництво країни в руки тому або тим, хто ще вчора глузував із неї або перевзувається в повітрі двічі на рік! НЕ МОЖНА! Що би вони не казали. Які би красиві речі не транслювали в етер. НЕ МОЖНА! Якщо, звісно, ця країна для вас щось значить. Інакше у нас цвинтарів не вистачить платити ще одну ціну, за ще одного красномовного балабола, який мусить навчитись, треба тільки йому дати сто днів!
p.s. На фото – одне з кладовищ Запоріжжя. Тут похований мій друг і мої знайомі. І друзі моїх друзів. А на іншому кладовищі Запоріжжя похований син моїх друзів, який виріс у мене на очах. А в Києві похований ще один друг. А тіло іншого так досі і не знайшли.
* * *
“Я не верю в страшное российской наступление. Если я ошибусь, я честно скажу “Я ошибся” и пойду на фронт. Но проблема в том, что бояться нечего. Уважаемые украинцы, распаковывайте тревожные чемоданы» ©.
Все, що треба знати про людину, яка зібралась стати наступним президентом України!
От не хочу я писати про Арестовича, я пояснювала вже, чому. Але ж із усіх щілин лізе, причому якесь ідеально, довершено токсичне. От просто всі месиджі в нього руйнівні, без винятку.
Так, багато хто зараз (не без зловтіхи) звинувачує Зеліну ОПешечку у нерозбірливості. Мовляв, використовували як інструментар різних пройдисвітів, от і маєте. І це правда.
Але ж правда й інше: відповідальність суспільства. Дуже вже багато людей в минулому році, в темні й непевні часи, його слухали як пророка. Причому я ж пам’ятаю – от говориш з кимось цілком розумним. Кажеш, ну як ти можеш оце слухати, воно ж за кілометр видно, що шахрай, маніпулятор, брехун і нарцис. Хіба не бачиш, що тебе дурять, що ведуть у потрібному напрямку, що маніпуляції відверті й прозорі. А людина зітхає й каже: таак, я все це розумію, але мене заспокоює. І таких розмов у мене було безліч.
Ну от. Не можна ж постійно сидіти на седативах, це руйнує організм і не усуває проблеми, радше навпаки. От і наш суспільний організм у результаті звикання до заколисування виплекав собі додаткову проблему.
Тому, будь ласка, не валіть все на негідного хлестакова, на хитророблену ОПешку і на рептилоїдів. Вони, звісно, завинили (особливо рептілоїди). Але все ж таки суспільству в штани не вони насрали.
Ну і щоби два рази не вставати. Оце раз у раз виринає у френдів провокативне питання: а ви б за кого голосували, за Зе чи за А? (Хоча здавалося б, з якого доброго дива, ми хіба пристали на ідею виборів під час війни? Звісно, це маніпуляція, спроба пропхати маргінальну ідею негайних виборів.
А вам видається плідною ідея зміни шила на мило в ситуації, коли потрібні лещата чи хоча б штангенциркуль?
На фото: Марсове поле, Львів, жовтень 2023 р.
