В умовах, коли політичне керівництво піддалося на спокусу перекидати відповідальність за невдачі на військових і задіювати для цього систему юстиції, слід негайно відновити як військову прокуратуру, так і військові суди.
Читати далі
Літописні “знаки” під час інавґурації кожного нового президента в Україні взагалі мали би вже досі привернути увагу коли не якихось новітніх авгурів, то принаймні людей із розвиненою уявою.
Читати далі
Зараз не зовсім про часи Порошенка, хоча дані події проходили за його безпосередньої участі. 22 лютого 2014 року Верховна Рада 328 голосами достроково припинила повноваження четвертого президента Віктора Януковича. Верховна Рада на чолі з новим спікером та в.о. Президента Олександром Турчиновим повернулася до Конституції в редакції 2004 року, а також призначила позачергові вибори на 25 травня. Ті самі вибори, на яких, як відомо, у один тур переміг Петро Порошенко. Чому вчить нас історія? Безвідповідальному та деморалізованому лідерові місце – в Ростові, на сцені або у забутті, але точно не у вищих ешелонах влади.
Читати далі
Цього дня Генпрокурор Юрій Луценко повідомив ЗМІ, що держбюджет було поповнено на півтора мільярди гривень за рішенням апеляційного суду Черкаської області. Судове рішення стосувалося так званої спецконфіскації, тобто повернення державі коштів, вкрадених оточенням екс-президента Віктора Януковича. З 2014-го по 2019-й армія була пріоритетом для української влади. Якщо в бюджеті раптом з’являлися «зайві» (насправді, зайвих не буває) кошти, у першу чергу влада думала про «оборонку». Новій команді, яка прийшла до влади у тому ж 2019-му, армія не була потрібна.
Читати далі
Цього дня Оболонський районний суд Києва заочно засудив екс-президента України Віктора Януковича до 13 років ув’язнення за державну зраду. Ну, й ще до сплати ста тисяч гривень. Засудити такого злочинця було справою принциповою, навіть при тому, що він знаходився у РФ та ніякого реального покарання не отримав. Бо його доля повинна була стати прикладом для майбутніх лідерів: як не треба вчиняти, і що за це буває. На щастя, зробити це встигли до зміни влади в Україні – інакше є величезні сумніви, що справу взагалі довели б до логічного кінця.
Читати далі
Цього дня Печерський районний суд постановив взяти під варту Сергія Курченка – одіозного поплічника Януковича. Усі заочні слідчі дії були покликані показати: банда, яка грабувала Україну до 2014-го – як і раніше, поза законом. Курченко був ніби Коломойський на максималках: намагався вижати українську економіку досуха і лишав після себе лише руїни. І треба радіти, що все це відбулося до 2019 року. Бо нинішній режим не лише копіює методи організованого злочинного угрупування «Сім’я», але й намагається (потайки, звичайно) реабілітувати його учасників.
Читати далі
Цього дня сталася не надто гучна, але все ж визначна новина: швейцарська Федеральна Рада ухвалила рішення ще на рік заморозити активи Януковича та його оточення. Наші швейцарські партнери підтвердили на вищому рівні: єдиний, на даний момент, офіційний екс-президент в історії України (всі інші іменуються за номерами) лишився «нерукопожатним» у цивілізованих країнах. Боротьба за збереження санкцій проти колишньої влади стала для нашої країни боротьбою не лише за справедливість, а й за свою правду, за надбання Революції Гідності та за міжнародне визнання. В наші дні, коли команду блискучих дипломатів змінила команда не менш блискучих нездар, посіпаки «Легітимного» почали один за одним виходити з-під західних санкцій.
Читати далі
У лютому 2014 року у зв’язку з тогочасною ситуацією в Україні Федеральна рада Швейцарії заморозила активи Януковича та його оточення на суму приблизно 70 мільйонів швейцарських франків (більш як $69 млн). Швейцарія змогла передати Україні численні докази. Що стосується потенційних реституцій, то в Україні ще не винесено судових рішень про незаконне походження активів. “На тлі цього Федеральна рада ухвалила рішення продовжити превентивне заморожування активів щодо України до лютого 2023 року”, – йдеться у заяві уряду Швейцарії.
Читати далі
Касаційний кримінальний суд при Верховному суді не задовольнив касаційну скаргу захисту експрезидента України Віктора Януковича. Відтак суд залишив без зміни вирок Оболонського районного суду Києва від січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду. 24 січня 2019 року Оболонський районний суд Києва визнав Януковича винним у держзраді і пособництві у плануванні, підготовці, розв’язуванні й веденні агресивної війни і засудив його до 13 років позбавлення волі заочно.
Читати далі
Цього дня екс-президентові (єдиному екс-президентові Україні, бо його було відсторонено; всі, хто пішов у нормальний спосіб, лишаються «номерними») Віктору Януковичу оголосили підозру у державній зраді. Судячи одного Януковича, українська держава фактично виносила вирок усій системі, побудованій при ньому. Тій недолугій та нахабній мафії, яка своїми діями спричинила Майдан, і яка з власної дурості зробила можливою агресію РФ у Криму та на Донбасі. На початку 2019-го Віктора Януковича було заочно засуджено на 13 років позбавлення волі. Такий був підсумок «деянуковічізації» за часів Президента Порошенка. А от вам підсумок – поки що проміжний – правління Зеленського. Янукович оскаржує у окружному адмінсуді Києва рішення Верховної Ради про його усунення з посади президента.
Читати далі
В этот день Украина стала чуть богаче, а её враги – несколько беднее. У беглого «младоолигарха» Сергея Курченко были конфискованы в пользу государства нефтепродукты на сумму более 800 миллионов грн. К концу каденции Петра Порошенко сумма средств, которую отняли у окружения Януковича и вернули в страну, дошла до трёх с лишним миллиардов долларов США – не каждый транш МВФ достигал таких сумм. Режим Зеленского постепенно сводит на нет всё то, чего с таким трудом удалось достичь его предшественникам. Прежняя власть забирала у грабителей страны миллиарды долларов, а нынешняя дарит. Коломойский, конечно, не Курченко, но для государства разница невелика.
Читати далі
Именно в этот день кассационный суд по иску Киевской облпрокуратуры окончательно вернул государству земли в Сухолучье, которые в своё время отжал под очередную свою резиденцию Виктор Янукович. Впереди был закон о спецконфискации, после принятия которого стало возможно отнять у некогда всесильной банды очень многое из наворованного – вплоть до заводов и миллиардов на зарубежных счетах. В наши дни, когда к власти пришло даже не окружение Януковича, а те, кто для этого окружения отплясывал на корпоративах, власть только раздает ворам – старым и новым – то, что принадлежит не ей. То долги за газ Фирташу простит, то Одесский нефтеперерабатывающий Курченко вернёт.
Читати далі
Привіт, брате! Привіт той, хто надів форму і медалі в Дніпрі і кому раптом стало не западло вийти разом з бухою тітушнею «все за 200 гривень», щоб щось пред’явити Пороху на Куліш-Фесті. Тебе нічого не штирить? Мова не про ваші кричалки «Зеленський – молодець» через два роки трешу в армії та на фронті, в купі зі згортанням всіх змін. Як воно стояти в натовпі поруч з п’яними гопниками і молодиками зі зброєю. І нависати над мирними громадянами й дітьми, які прийшли поїсти кулешу, поспілкуватися й послухати музику? Як воно, коли під вашим «прикриттям» у ваших же побратимів якийсь покидьок жбурляє гнилий помідор? Нормально себе почуваєш? Воно того варте? І до влади… Ми зробимо все, щоб ви не перейшли межу, за якою біда. Не заради вас. Заради людей, які можуть постраждати. Заради тих, кого ви намагаєтеся втягнути в свої фатальні ігри. Інакше фінал вам не сподобається. Тому що Україна влаштована зовсім не по сюжету фільму «Слуга народу».
Читати далі
16 сентября 2014 года было тёплым, светлым и историческим. В этот день Украина и Евросоюз одновременно ратифицировали соглашение об ассоциации. Пятый президент сумел убедить еврочиновников и евродепутатов, что даже ограбленная и обескровленная войной Украина – ценный партнёр для Евроунии. И вот с 16 сентября 2014-го Евроассоциация начала действовать. А потом на этом пути Украине попался под ноги камешек… Точнее, не попался, а украинцы сами добровольно об него споткнулись, в 2019-м, тремя четвертями голосов на выборах. С тех пор наша страна не сделала ни единого существенного шага к Европе. Зато сделала не один и не два шага в обратном направлении.
Читати далі
Не знаю чому, всі чекають осені як манни небесної. Як часу, коли щось зміниться. Коли все зміниться? Все частіше ловлю себе на аналогіях з минулого. Якесь постійне дежавю, коли ти пригадуєш, що це вже було, в останню каденцію Кучми, перед помаранчевим Майданом. Тоді існувала якась непереборна, нічим ззовні не підкріплена впевненість, що Президента у країні немає. От зараз воно те саме, один в один. Дивишся на «групу таваріщєй» і розумієш, що ти більше не глядач у їхній п’єсі абсурду. І якщо раптом хтось захоче забити двері у цьому театрі, поховавши всю трупу всередині, то я навіть сперечатися не буду чи апелювати до гуманізму.
Читати далі
Під час щорічного послання Федеральним зборам РФ президент Путін тему міжнародних відносин зачепив лише краєчком. Але те що він сказав, як на мене, неймовірно важливо. Путін висловив збурення «практикою Заходу переворотів і політичних убивств». Кого він мав на увазі? Януковича і Лукашенко? Чи себе самого? Путін чудово розуміє, що почнися заворушення в Росії – його гарантовано чекатиме доля Каддафі.
Читати далі
